Рішення № 1858598, 10.04.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" квітня 2008 р. Справа № 01-03/724

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 -представник за довіреністю,

від відповідача -Форостянко П.І.- представник за довіреністю,

в приміщенні господарського суду Черкаської області розглядає справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 м. Умань

до комунального підприємства “Комунальник” м. Умань

про стягнення 59 735 грн. 87 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги щодо відлову бродячих тварин на суму 59 735 грн. 87 коп. з нарахуванням втрат від інфляції та 3% річних, а також заявлено до стягнення 5000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди та 800 грн. витрат на юридичні послуги.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що фінансування за знешкодження бродячих тварин здійснюється міською радою.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.04.2008 року.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, вважає за необхідне позов задовольнити частково.

Позивач в обґрунтування позовних вимог пояснив наступне.

15.05.2005 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та виробничим об'єднанням житлово -комунального господарства в особі начальника Пишнюка А.Г. (Замовник), укладено договір на виконання робіт щодо відлову бродячих тварин.

Замовник - виробниче об'єднання житлово -комунального господарства (переіменоване в 2006 році в Уманське комунальне підприємство “Комунальник”), за договором від 15.05.2005 року зобов'язався забезпечити позивача фронтом робіт по відлову бродячих тварин та проводити оплату відповідно до рішення Уманського виконавчого комітету міської ради від 14.04.2005 року за №226 з розрахунку: за собаку -22 грн., за кота - 19 грн., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, по фактичному обсягу виконаних робіт, які підтверджуються довідкою ветеринарної служби.

Згідно з Актом приймання виконаних робіт за листопад 2005 року позивачем було виконано робіт на суму 9 710 грн. 00 коп., відповідачем заборгованість сплачено частково в сумі 8 466 грн. 00 коп., залишок богу в сумі 1 244 грн. 00 коп. не сплачено, чим порушено п. 2.1 та п2.2. договору.

Відповідно до Актів приймання виконаних робіт за квітень 2006 року позивач згідно договору від 15.05.2005 року виконав роботи на суму 6883 грн. 40 коп., заборгованість відповідачем не сплачена.

Згідно з Актом приймання виконаних робіт за червень 2006 року позивач виконав роботи на суму 4 265 грн. 60 коп., але всупереч вимогам п 2.1 та п.2.2 договору відповідач не виконав своїх зобов'язань і не сплатив вищевказаний борг.

Відповідно до Акту приймання виконаних робіт за липень 2006 року позивач виконав роботи на суму 1 375 грн. 80 коп., борг відповідачем не сплачений.

Згідно з Актом приймання виконаних робіт за листопад 2006 року позивач виконав роботи на суму 2 231 грн. 20 коп., які відповідач не сплатив.

Таким чином, станом на 01.11.2006 року борг відповідача складає 16 000 грн.

09.08.2007 року складено акт звірки взаємних розрахунків, де відповідач підтвердив заборгованість на суму 16 000 грн. 00 коп. У відповіді від 17.01.2008 року на претензію від 12.01.2008 року № 8 відповідач борг підтвердив повністю, але за відсутності коштів, розрахуватися з позивачем немає можливості.

Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договору від 15.05.2005 року, актів приймання виконаних робіт за листопад 2005 року, за квітень, червень, липень, листопад 2006 року, розрахунку проведення індексації боргу за 2005 - 2007 роки, акту звірки взаємних розрахунків станом на 09.08.2007 року.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грн. коп. донарахування у зв'язку з інфляцією та грн. коп. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає розрахунки збитків у зв'язку з інфляцією та відсотків річних такими, що вчинені не вірно.

Судом з урахуванням офіційно визначених індексів інфляції та методик самостійно обраховані суми втрат позивача від інфляції та відсотків річних.

Розмір втрат позивача від інфляції за період з листопада 2005 року по грудень 2007 року складає 3376 грн.. 01 коп.., 3% річних за цей період складає 799 грн.. 31 коп.., які підлягають до стягнення з відповідача.

Позивачем також заявлено до відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у п. 3 Постанови N4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В даному випадку суд вважає, що позивачем не доведено обставин завдання йому моральної шкоди.

З відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 201 грн. 75 коп. витрат на оплату державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 800 грн. витрат на правову допомогу.

Ця вимога позивача також не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В даному випадку позивачем не надано доказів того, що його представник за довіреністю чи інша особа, яка надавала йому оплатну юридичну допомогу, являється адвокатом. Витрати на оплатну юридичну допомогу особою, яка не являється адвокатом, не відносяться до складу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства “Комунальник” вул. Шалом - Алейхема, 30, м. Умань, Черкаської області, код ЄДРПОУ 03366285, р/р 2600430052301 ВАТ “Державний ощадний банк України” м. Умань, МФО 354671 на користь приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ВАТ “Державний ощадний банк України” м. Умань, МФО 354671 - 16000 грн. 00 коп. боргу, 3376 грн.. 01 коп.. втрат від інфляції, 799 грн. 31 коп. 3% річних, 201 грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення з відповідача 40756 грн. 90 коп. в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз

Повний текст рішення суддею підписано 15 квітня 2008 р.