Постанова № 18584934, 10.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 року Справа № 5023/4336/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. б/н від 01.06.2011 року

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Мелихівське", Харківська область, Нововодолажський район, с. Мелихівка (вх. № 3679Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2011 року по справі № 5023/4336/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Мелихівське", Харківська область, Нововодолажський район, с. Мелихівка

про стягнення 516264,13 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 516264,13 грн., у тому числі 367984,76 грн. основного боргу, 78439,75 грн. 30 відсотків за користування грошовими коштами, 69839,62 грн. штрафу за договором про визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості за № 1, укладеним між сторонами 18 січня 2010 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 липня 2011 року (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Мелихівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" 363984,76 грн. основного боргу, 78442,79 грн. процентів за користування грошовими коштами, 69839,62 грн. штрафу, витрати по сплаті державного мита у сумі 5162,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.В частині стягнення 4000 грн. боргу припинено провадження у справі на підставі пункту 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2011 року по справі № 5023/4336/11 частково і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 78439,75 грн. процентів за користування грошовими коштами та 36839,62 грн. штрафу.

Відповідач своїм правом брати участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, але надіслав 30 вересня 2011 року до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, мотивуючи неможливістю забезпечити участь юрисконсульта підприємства в призначене судове засідання, в звязку з його службовим відрядженням.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Відповідачем також не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку іншого представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів по суті спору відповідачем не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн»та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Мелихівське» було укладено договір № 1 про визнання боргових зобовязань та ліквідацію заборгованості від 18 січня 2010 року (аркуші справи 11-14).

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За цим договором предметом є те, що кредитор (позивач у справі) підтверджує, а боржник (відповідач у справі) визнає борг у розмірі 465597,44 грн. (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 вищевказаного договору боржник визнав прострочення сплати боргу та зобовязався сплатити основну суму боргу у розмірі 465597, 44 грн., а також проценти за користування грошовими коштами не пізніше ніж 15 вересня 2010 року.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2010 року між сторонами був укладений договір № РІ1709/10-01 (аркуш справи 15). Відповідно до даного договору позивач купив у відповідача кукурудзу на суму 67612,68 грн.

Протоколом від 17 вересня 2010 року сторони дійшли згоди про залік взаємних вимог на суму 67612,68 грн. (аркуш справи 16).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданих позивачем банківських виписок з АТ «УкрСиббанк»відповідачем були здійснені оплати 09.11.2010 року на суму 5000 грн., 11.11.2010 року на суму 20000 грн., 24.11.2010 року на суму 5000 грн. (аркуші справи 18, 19).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що станом на день подання позову основна сума боргу відповідача перед позивачем становила 367984,76 грн.

В ході розгляду справи в суду першої інстанції відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 4000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 175 від 06.07.2011 року (аркуш справи 55).

В звязку з наведеним, висновки місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення 4000 грн. боргу відповідають вимогам чинного законодавства, та не порушують прав та законних інтересів позивача, є такими, що відповідають обставинам справи.

Отже несплаченою залишилась заборгованість у сумі 363984,76 грн.

Враховуючи факт доведення позивачем та підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача за договором № 1 від 18.01.2010 року, а також керуючись статтями 509, 510, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги у сумі 363984,76 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що окрім вимог про стягнення з відповідача основного боргу позивачем також були заявлені вимоги в розмірі 78439,75 грн. 30 відсотків за користування грошовими коштами, а також 69839,62 грн. штрафу за договором № 1 від 18.01.2010 року.

З цього питання колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

В силу приписів частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України строк виконання зобовязання із сплати 465597,44 грн., погодженого сторонами у пункті 4.1 договору № 1 від 18.01.2010 року, настав 16.09.2010 року.

При цьому, відповідно до пункту 4.3 даного договору сторони дійшли згоди про те, що за користування грошовими коштами боржник виплачує кредиторові проценти у розмірі 30 % річних.

В процесі розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд з урахуванням всіх обставин справи правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині.

Колегія суддів враховує той факт, що відповідно до пункту 5.1 вищевказаного договору, боржник у разі прострочення кінцевого терміну виплати боргу, визначеного пунктом 4.1 договору одноразово сплачує кредиторові штраф у розмірі 15 відсотків від несплаченої суми.

А також те, що Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил частини 1 статті 231 цього кодексу), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Колегія суддів, розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 78439,75 грн. 30 відсотків за користування грошовими коштами, а також 69839,62 грн. штрафу за договором № 1 від 18.01.2010 року.

Оцінюючи обґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Мелихівське», колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач вказує на те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на несприятливі погодні умови 2010 року, з якими супроводжувалась господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Мелихівське», що у свою чергу, призвело відповідача до тяжкого фінансового та матеріального стану з причин, незалежних від роботи керівництва та працівників підприємства. Тобто, на думку відповідача, свої зобов'язання перед позивачем він виконати не зміг з об'єктивних причин.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, посилання відповідача на несприятливі погодні умови 2010 року не є об'єктивними, достатніми та юридично значущими підставами для обґрунтування невиконання своїх зобов'язань по договору в повному обсязі та не є відповідним доказом, який має значення для справи.

Крім того, відсутність грошових коштів та важке фінансове становище, на яке посилається відповідач, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, також не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Не будучи звязаною доводами апеляційної скарги та перевіряючи правильність, законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач згідно з чинним законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Проте, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень, наведені ним у своїй апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм чинного законодавства нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Мелихівське» позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2011 року по справі № 5023/4336/11 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Мелихівське», с. Мелихівка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2011 року по справі № 5023/4336/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 10 жовтня 2011 року.