Постанова № 18584763, 29.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р. Справа № 5023/6042/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.08.2011 р.

відповідача не зявився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ-ХАРЬКОВ", м. Харків (вх. № 3777 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09 серпня 2011 року у справі № 5023/6042/11

за позовом Приватного підприємства "Ферровтор", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ-ХАРЬКОВ", м. Харків

про стягнення 168237,60 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Ферровтор»звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ-ХАРЬКОВ" про стягнення з останнього 168237,60 грн., з яких: 143978,56 грн. боргу по укладеному між сторонами договору постачання лому та відходів чорних металів від 11 листопада 2009 року № 03/11-М-2009 станом на 07 квітня 2011 року, 18250,99 грн. інфляційних та 6008,05 грн. 3% річних, нарахованих на зазначену суму боргу

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 серпня 2011 року по справі № 5023/6042/11 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСНАБ-ХАРЬКОВ" на користь Приватного підприємства "Ферровтор" 143978,56 грн. боргу, 18250,99 грн. інфляційних, 6008,05 грн. 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 1682,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач представника для участі в судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце його проведення, у звязку з чим справа розглядається за його відсутності за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

10 листопада 2009 року між позивачем - Приватним підприємством "Ферровтор" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Промснаб - Харків" було укладено договір постачання лому та відходів чорних металів №03/11-М-2009, згідно з умовами якого позивач - Продавець зобов'язався передати у власність відповідачу Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити лом і відходи чорних металів (далі - Товар) в асортименті та за ціною, які визначаються протоколом узгодження цін на товар (додаткові угоди до договору), у відповідності з технічними вимогами та якістю, вказаними в договорі відповідно ДСТУ 4121-2002.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих документах. Предметом поставки можуть бути продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором.

У специфікаціях до зазначеного договору сторони дійшли згоди щодо ціни, кількості та виду товару.

Відповідно до розділу 5 умов договору, розрахунок проводиться у вигляді передплати прямими банківськими платежами на поточний рахунок продавця. Пунктом 5.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться протягом 3-х банківських днів після отримання Товару та оформлення акту форми 69 за даним чистої ваги, за вирахуванням вказаного в акті засміченості Товару.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом позивач на виконання умов договору у період з 13.12.2009 року по 21.02.2010 року поставив відповідачу товар загальною кількістю 323704 т. на загальну вартість 787060,56 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 214 від 13.12.2009 року на суму 75 796, 55 грн.; № 215 від 22.12.2009 року на суму 153 270,59 грн.; № 216 від 24.12.2009 року на суму 156 356,72 грн.; № 2 від 05.01.2010 р. на суму 32 940,00 грн.; № 23 від 04.02.2010 р. на суму 173 932,50 грн.; № 24 від 21.02.2010 р. на суму 194 764,20 грн., підписаними сторонами актами наданих послуг. Відповідач у період з 08.12.2009 року по 17.09.2010 року оплатив поставлений йому товар частково на суму 642164,00 грн., у звязку з чим несплаченою у зазначений період залишилась заборгованість на суму 168978,56 грн.

Позивачем для врегулювання досудового спору відповідачу була направлена претензія №07/11 від 07.02.2011 року, в якій йому було запропоновано виконати умови договору в повному обсязі, а саме сплати суму заборгованості у розмірі 168 978,56 грн.

У відповіді на претензію (№ 945 від 04.03.2011 року), яку позивачеві було надіслано факсом, відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем за наступним графіком:

Березень 2011 року - 50 000,00 грн.

Квітень 2011 року - 80 000, 00 грн.

Травень 2011 року - 28 000, 00грн.

Однак відповідачем було сплачено лише 25000,00 грн. наведеної суми заборгованості, що підтверджується банківськими виписками №30 від 22.02.2011р.; №31 від 25.02.2011р.; №46 від 18.03.2011р., у звязку з чим станом на 07.04.2011 року сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 143978,56 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на наведені обставини та норми, наявними у матеріалах справи доказами в їх сукупності повністю підтверджено, що відповідач, оплативши частково вартість поставленого йому товару, свої договірні зобовязання виконав неналежним чином, внаслідок чого заборгованість по договору складає 143 978,56 грн., яка ним не сплачена, у звязку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги в частині стягнення 143978,56 грн. заборгованості.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих на суму заборгованості 18250,99 грн. інфляційних та 6008,05 грн. 3 % річних, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було наведено вище, відповідачем не сплачено заборгованість в сумі 143 978,56 грн., він є таким, що прострочив сплату цього грошового зобовязання, у звязку з чим позивачем правомірно на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України було нараховано до стягнення 18250,99 грн. інфляційних та 6008,05 грн. 3 % річних.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції був позбавлений можливості надати витребувані в нього ухвалою суду від 22 липня 2011 року відзив на позов та докази в обґрунтування своїх заперечень, оскільки під час розгляду справи не була проведена звірка взаєморозрахунків сторін та позивачем в порушення статті 56 Господарського процесуального кодексу України не було надіслано на адресу відповідача додані до позовної заяви документи: розрахунок позовних вимог, копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача, копію довідки з ЄДРПОУ, копій платіжних доручень про сплату держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначені обставини, на які посилається відповідач, на його думку призвели до того, що місцевий господарський суд під час прийняття оскаржуваного рішення визнав встановленими обставини, які є недоведеними.

Колегія суддів вважає зазначені доводи відповідача безпідставними, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно з вимогами статті 56 Господарського процесуального кодексу України на адресу відповідача було надіслано копію позовної заяви із копіями всіх документів, які до неї додавались при подачі до суду, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення до цінного листа, який відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 скріплено підписом працівника поштового звязку про перевірку відповідності вкладення опису та відбитком календарного штемпеля поштового відділення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою місцевого господарського суду від 22 липня 2011 року відповідачу було запропоновано надати за три дні до судового засідання відзив на позовну заяву з необхідними документами в його обґрунтування та докази належного виконання договірних зобовязань, а сторони було зобовязано здійснити звірку розрахунків за спірний період та складений за результатами звірки акт надати до суду.

Позивач з метою виконання ухвали суду звертався до відповідача з телеграмою, в якій просив повідомити про час, дату та місце проведення звірки розрахунків з метою явки його представника для узгодження та складання актів звірки розрахунків.

На виконання ухвали суду позивачем на адресу відповідача було надіслано три примірника актів звірки взаєморозрахунків.

Однак відповідачем ухвалу суду виконано не було, жодних дій з його боку, направлених на проведення звірки розрахунків з позивачем вчинено не було.

Також відповідачем не було надано відзив на позовну заяву чи будь-яких пояснень що стосуються суті спору, а також будь-яких доказів виконання ним договірних зобовязань.

Не було надано відповідачем і апеляційному господарському суду, який відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу, будь яких доказів що стосуються суті спору, на які він безпідставно посилається в апеляційній скарзі, був позбавлений надати місцевому господарському суду внаслідок порушень позивачем статті 56 Господарського процесуального кодексу України та посилаючись на які просить відмовити в позові повністю. В обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав будь-яких пояснень щодо суті спору, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного ним рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2011р. у справі № 5023/6042/11 без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБ-ХАРЬКОВ», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09 серпня 2011 р. у справі № 5023/6042/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 26.09.2011 р.

Білецька А.М.