Рішення № 18584145, 06.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2011 р. Справа № 24/072-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом

Дочірнього підприємства «Атлантіс-Пак Україна»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні сучасні технології»

про

стягнення 3 116 559, 88 грн.

за участю представників:

позивача:

Сергєєв П.О.

відповідача:

не з’явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 3 116 559, 88 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 69 від 18.11.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.09.2011 р.

В судове засідання 08.09.2011 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 22.09.2011 р.

В судове засідання 22.09.2011 р. представник відповідача повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 06.10.2011 р.

29.09.2011 р. через загальний відділ канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення по справі № 29/09-11 від 29.09.2011 р. (вх. № 13373 від 29.09.2011 р.).

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 18.08.2011 р., від 08.09.2011 р. та від 22.09.2011 р. в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 05.09.2011 р. місцезнаходження відповідача: 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.10.2011 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

18.11.2010 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 69, за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач –оплатити і прийняти на умовах цього договору товар, визначений п.п. 1.1.1-1.1.13 договору.

Відповідно до п. 1.3 договору одночасно з передачею товару позивач зобов’язався передати відповідачу такі документи на товар: гігієнічний висновок, посвідчення якості, товарну або товаротранспортну накладну, податкову накладну.

Згідно з п. 1.4 договору асортимент, кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару, строки відвантаження, порядок доставки, пункт передачі товару відповідачу, а також порядок його оплати визначаються в даному договорі і в додатках до цього договору, які з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що право власності на товар переходить до відповідача в момент передачі товару позивачем відповідачу або перевізнику, якщо інше не зазначено у відповідному додатку до даного договору.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач оплачує вартість кожної партії товару відповідно до цін, визначених сторонами на підставі калькуляції на одиницю товару, що затверджені у додатках до даного договору.

Згідно з п. 4.5 договору вартість договору визначається вартістю поставленого товару згідно з товаротранспортними накладними, накладними та іншими документами, що підтверджують фактичне відвантаження товару відповідачу.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата товару провадиться в національній валюті України –гривні.

Відповідно до п. 5.2 договору строк оплати товару –не пізніше 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар. Строк оплати може бути змінено, відповідно до умов, встановлених сторонами у додатку до даного договору, що регламентує умови окремої поставки.

Згідно з п. 8.2 договору приймання товару по кількості і якості проводиться відповідно до товаросупроводжувальних документів.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє протягом одного року до 31 грудня 2011 р.

На виконання умов договору, позивач по видатковим накладним № Атл-001704 від 22.11.2010 р. на суму 52 264, 54 грн., № Атл-001717 від 23.11.2010 р. на суму 347 791, 04 грн., № Атл-001729 від 24.11.2010 р. на суму 906 278, 39 грн., № Атл-001777 від 03.12.2010 р. на суму 295 725, 36 грн., № Атл-001803 від 09.12.2010 р. на суму 379 030, 70 грн., № Атл-001828 від 15.12.2010 р. на суму 152 829, 92 грн., № Атл-001850 від 20.12.2010 р. на суму 441 386, 60 грн., № Атл-001862 від 22.12.2010 р. на суму 298 390, 57 грн., № Атл-001886 від 28.12.2010 р. на суму 18 235, 75 грн., № Атл-001894 від 29.12.2010 р. на суму 389 077, 31 грн., № Атл-001901 від 30.12.2010 р. на суму 365 775, 60 грн., № Атл-000018 від 17.01.2011 р. на суму 100 949, 96 грн., № Атл-000031 від 19.01.2011 р. на суму 357 103, 58 грн., № Атл-000086 від 31.01.2011 р. на суму 37 698, 50 грн., № Атл-000104 від 02.02.2011 р. на суму 20 761, 18 грн., № Атл-000136 від 09.02.2011 р. на суму 264 090, 61 грн., № Атл-000145 від 10.02.2011 р. на суму 5 364, 62 грн., № Атл-000162 від 15.02.2011 р. на суму 4 595, 90 грн., № Атл-000165 від 16.02.2011 р. на суму 2 799, 07 грн., № Атл-000181 від 21.02.2011 р. на суму 556 781, 78 грн., № Атл-000216 від 28.02.2011 р. на суму 199 644, 53 грн., поставив відповідачу товар на загальну суму –5 196 575, 51 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 8 від 22.11.2010 р., № 2 від 03.12.2010 р., № 3 від 15.12.2010 р., № 4 від 28.12.2010 р., № 5 від 17.01.2011 р., № 6 від 31.01.2011 р., № 7 від 10.02.2011 р., № 9 від 21.02.2011 р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 2 080 015, 63 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із банківського рахунку, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 3 116 559, 88 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 69 від 18.11.2010 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки, а тому до нього застосовуються положення законодавства про поставку.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 116 559, 88 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Атлантіс-Пак Україна»задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні сучасні технології»(07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69, ідентифікаційний код - 36832969) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірнього підприємства «Атлантіс-Пак Україна»(03124, місто Київ, вулиця Василенка, 7-А, ідентифікаційний код - 30220957 ) 3 116 559 (три мільйони сто шістнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 88 коп. основного боргу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 06.10.2011 р.