Рішення № 18583273, 30.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/36530.09.11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МакФоксі"

про стягнення 5 652,73 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача:ОСОБА_2 представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан Україна»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»про стягнення 5 652,73 грн., з яких 4966,70 грн. сума основного боргу, 256,00 грн. пеня, 396,38 грн. 24 % річних, 33,65 грн. індекс інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 180/10-П від 10.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2011 р.

В судовому засіданні 26.09.2011 р. оголошено перерву до 30.09.2011 р.

В судовому засіданні 30.09.2011 р. представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог, у якому повідомив про сплату відповідачем суми боргу у розмірі 5 266,70 грн. та просить стягнути з відповідача 256,00 грн. пені, 96,38 грн. 24 % річних та 33,65 грн. індексу інфляції.

Представник відповідача позовні вимоги про стягнення вказаних сум визнав.

В судовому засіданні 30.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан Україна»(надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»(надалі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 180/10-П (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався поставляти відповідачу товари народного споживання (надалі товар), а відповідач зобовязався приймати їх та оплачувати (п. 1.1. договору).

Пунктом 3.2. договору встановлено обовязок покупця сплатити за поставлений товар суму, що вказана у накладній, по якій поставляється товар, протягом 14 календарних днів з дня поставки.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін, позивачем було поставлено товар, за який відповідач на момент звернення позивача до суду не розрахувався у повному обсязі, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 4966,70 грн.

Після подачі позову до суду відповідач сплатив суму боргу у розмірі 5 266,70 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору, за прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України сторони встановили, що за порушення грошового зобовязання покупець на вимогу постачальника зобовязаний сплатити 24 % річних.

Згідно розрахунку позивача, розмір нарахованої відповідачу пені становить 256,00 грн., розмір 24 % річних 396,38 грн., індекс інфляції 33,65 грн.

У звязку з сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 5266,70 грн., позивач просить стягнути з відповідача 256,00 грн. пені, 96,38 грн. 24 % річних та 33,65 грн. індексу інфляції.

Представник відповідача заявлені позивачем до стягнення суми визнав.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті та прийняття законного рішення.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 256,00 грн. пені, 96,38 грн. 24 % річних та 33,65 грн. індексу інфляції обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та визнані відповідачем, а відтак такі, що підлягають задоволенню.

Оскільки після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 5266,70 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МакФоксі»(04119, м. Київ, вул. Воровського, 51, кв. 48, код 36470918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Україна»(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5, код 30384724) 256 (двісті пятдесят шість) грн. 00 коп. пені, 96 (девяносто шість) грн. 38 коп. 24 % річних, 33 (тридцять три) грн. 65 коп. індексу інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04.10.2011