Рішення № 18582173, 03.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" жовтня 2011 р.Справа № 6/5007/89/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача -1: ОСОБА_1. - довіреність за вих. №03/15 від 05.01.11р.;

від позивача - 2: ОСОБА_2 - довіреність за вих. №13-Д від 08.09.11р.;

від відповідача -1: ОСОБА_3 - довіреність за вих. №11-13/320 від 13.04.11р.;

від відповідача - 2: ОСОБА_4. - довіреність від 30.09.11р.;

ОСОБА_5. - довіреність від 30.09.11р.;

від прокурора: Лугинець О.С. - прокурор відділу представництв облпрокуратури

(сл. посвідчення №32).

Розглянув справу за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі

1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м.Житомир)

2) Державного агентства рибного господарства (м.Київ)

до 1) Державного підприємства "Укрриба" (м.Київ)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Азуре" (м.Радомишль Житомирська область)

про визнання недійсним договору зберігання з правом користування

Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору зберігання з правом користування №32/10 від 10.12.2010р., укладеного між ДП "Укрриба" та ТОВ "Азуре". Також просить зобов'язати ТОВ "Азуре" повернути ДП "Укрриба" майно, яке було передане на підставі спірного договору №32/10 від 10.12.2010р. та акту приймання-передачі. Судові витрати просить покласти на відповідачів.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача-1 (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області) позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові.

Представник позивача-2 (Державного агентства рибного господарства) в судовому засіданні позовні вимоги не підтримав з підстав, викладених у відзиві. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача-1 (Державного підприємства "Укрриба") позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що основною метою укладення оспорюваного договору є зберігання майна з правом користування, який відповідає вимогам чинного законодавства.

Представники відповідача-2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених у відзиві. В разі задоволення позовних вимог просили застосувати реституцію, про що подали відповідне клопотання.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2010 року між Державним підприємством "Укрриба" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азуре" (зберігач) був укладений договір зберігання з правом користування №32/10 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник (відповідач-1) передає, а зберігач (відповідач-2) приймає на зберігання з правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів - (надалі - майно), яке обліковується на балансі Державного підприємства "Укрриба" на праві господарського відання згідно Додатку №1 (Акт приймання-передачі державного майна, що є невід'ємною частиною договору) та розташоване за адресою: Житомирська область, Радомишльський район (а.с.9-10).

Пунктом 1.3 зазначеного договору сторони визначили, що право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна.

Відповідно до п.2.3 договору за користування майном зберігач зобов'язаний щомісячно вносити плату в розмірі, визначеному Протоколом узгодження ціни (Додаток №2 , що є невід'ємною частиною даного договору), яка складає 36900,00грн., в тому числі ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування є чинний договір.

Пунктом 3.1 договору передбачено право зберігача користуватись переданим йому на зберігання нерухомим державним майном на платній основі.

Згідно п. 4.1 договору на замовника покладено обов'язок щомісячної оплати за відповідальне зберігання майна в розмірі, з врахуванням щомісячного індексу інфляції, 10 грн., в тому числі ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Строк дії договору визначений з 10.12.2010р. до 10.12.2020р. (п.9.1 спірного договору).

Відповідно до акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 10.12.2010р., який є невід'ємною частиною договору, Державне підприємство "Укрриба" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Азуре" прийняло на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди) нагульного ставу "Білка" за інв. №1524 балансовою вартістю 1229095,00грн. та залишковою - 738005,17грн., яке розташоване за адресою: Житомирська область, Радомишльський район (а.с.11).

Прокурор просить визнати недійсним вказаний правочин, оскільки вважає, що спірний договір є удаваним правочином, який укладений з метою приховання справжнього предмета договору, яким є договір оренди нерухомого державного майна, при укладанні якого не дотримані відповідні норми, які регулюють порядок укладання таких договорів оренди.

Зазначив, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.

На думку прокурора, об'єктом спірного правочину є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "Укрриба", а тому до даного правочину слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У відповідності до вимог ст. 235 ЦК України спірний Договір укладений з метою приховання справжнього предмета договору та уникнення відповідної процедури укладення договору оренди нерухомого державного майна.

Зауважив, що приписами ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. В порушення вимог Законів України "Про управління об'єктами державної власності", "Про оренду державного і комунального майна, "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", глави 77 ЦК України, Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМ України від 10.08.95р. №629, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.08р. №703-р "Питання укладення деяких договорів" при укладенні оскаржуваного договору не проводилась оцінка майна, що передається у користування, дозволи Держрибагентство та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області на передачу майна не надавали.

Державне агентство рибного господарства, не погоджуючись з позовом, вважає, що оскаржуваний договір зберігання з правом користування № 32/10 від 10.12.10р. укладений на законних підставах та є чинним (а.с. 93-96).

ДП "Укрриба" у письмових запереченнях (а.с.60-64) зазначило, що договір зберігання з правом користування №32/10 від 10.12.10р. відповідає вимогам глави 66 "Зберігання" Цивільного кодексу України. Щодо плати за зберігання сторони керувалися нормами ч.1 ст.946 ЦК України, і плата встановлена за домовленістю сторін. Умова договору про право користування річчю, переданою на зберігання, є елементом договору зберігання. Зауважило, що чинне законодавство встановлює заборону на передачу об'єктів в оренду, тому інтереси Фонду державного майна України не порушуються при укладанні договору зберігання.

В обґрунтування відсутності необхідності отримувати дозвіл Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України на укладення спірної угоди, надали відповідні листи ФДМ №10-25-4699 від 06.04.2004р. і №10-25-13179 від 28.09.2011р. та Мінагрополітики №37-24-2-13/16354 від 02.12.04р. Також надали довідку Головного управління юстиції у м.Києві від 22.09.2009р. №10531, зміст якої підкреслює відповідність договорів зберігання з правом користування вимогам Господарського кодексу України, та висновок науково-правової експертизи від 30.09.2011р. №126/498, згідно якого договір зберігання з правом користування майном (гідротехнічні споруди), які перебувають на балансі ДП "Укрриба", в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства України, і процедура його укладення відповідає встановленим законодавством положенням (а.с.112-119).

Відповідач-2 (ТОВ "Азуре"), заперечуючи проти позову, навів аналогічні обгрунтування, що і відповідач-1. Крім того, вважає, що гідротехнічні споруди, що є предметом оспорюваного договору, мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації та передачі в оренду. Отже, укладений договір зберігання з правом користування відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності всі докази та обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За загальним правилом ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має застосовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, прокурор при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами, обґрунтував своє звернення в інтересах держави в особі позивачів по справі тим, що предметом спірного договору є державне майно, що повністю відповідає приписам законодавства.

Згідно з ч.1 ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з приписами статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Таким чином, даною нормою передбачається, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Пунктами 1.3, 2.3, 3.2 договору зберігання з правом користування №32/10 від 10.12.2010р., укладеного між відповідачами, передбачено використання майна, переданого на зберігання, для здійснення господарської діяльності з метою риборозведення з оплатою за користування у розмірі 3690,00грн. щомісячно.

Проаналізувавши умови цього спірного договору зберігання з правом користування №32/10 від 10.12.2010р., та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оспорюваний прокурором договір є удаваним правочином. Прихованим правочином є правочин оренди майна, оскільки основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором (пункти 2.3 та п. 4.1. договору).

Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їх внутрішня воля і який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09. №9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Враховуючи, що предметом договору №32/10 від 10.12.2010 р. є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Укрриба", про що вказано в п.1.1 договору, то до даного правочину слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З врахуванням приписів ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Згідно п.п. а, б, в п.2 ст.7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: а) виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; б) розробляє методичні засади визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості майна; в) здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.

Державне агентство рибного господарства України відповідно до Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого Указом Президента України від 16.04.2011р. №484/2011, здійснює функції органу управління у сфері рибного господарства.

Відповідно до п.п.30 п.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Проте, матеріали справи свідчать, що спірне державне майно передано в користування без погодження із органами управління державним майном та без відома орендодавця (ФДМ).

Оскільки передача спірного державного майна у користування відбулась на підставі договору без погодження як з Фондом державного майна України, так і з Державним агентством рибного господарства України та без його дозволу, то суд приходить до висновку, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому, суд вважає, що спірний договір зберігання з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди.

Слід зазначити, що такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, викладеної в постанові від 19.08.10 у справі №8/376/09 (за позовом Прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Державного підприємства "Укрриба" та Відкритого акціонерного товариства "Запорізький рибокомбінат").

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Доводи відповідачів, що гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного договору, мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації та передачі в оренду, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідачів на листи Фонду державного майна України №10-25-4699 від 06.04.2004р. та №10-25-13179 від 28.09.2011р. як в обґрунтування нібито відсутності необхідності отримувати дозвіл Фонду на укладення спірної угоди.

Наразі, в листі №10-25-4699 від 06.04.2004р. зазначено, що відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 6 травня 2003 року № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" гідротехнічні споруди передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України та здійснено приймання-передачу майна на баланс державного підприємства "Укрриба". Стосовно гідротехнічних споруд, переданих на баланс ДП "Укрриба", даним нормативним актом встановлено, що Фонд державного майна України (його територіальні відділення) наділений повноваженнями надання дозволу ДП "Укрриба" для здачі ним зазначеного майна в оренду (а.с.45).

Отже, даний лист підтвердив необхідність отримання дозволу Фонду державного майна України (його територіальних відділень) при передачі гідротехнічних споруд в оренду.

А наступний лист Фонду державного майна України №10-25-13179 від 28.09.2011р. (а.с.104-105) містить роз'яснення, що питання, пов'язані з укладанням ДП "Укрриба" договорів зберігання з правом користування належить до компетенції уповноваженого органу управління - Державного агенства рибного господарства України, на що суд наголошував вище.

Посилання ДП "Укрриба" на протокол №20 засідання комісії по роботі з контрагентами від 09.12.2010р. як на підтвердження згоди Державного агенства рибного господарства України при укладенні договору на використання гідротехнічних спорду з ТОВ "Азуре" (а.с.106-111) не приймається судом як належний та допустимий доказ.

Довідка Головного управління юстиції у м.Києві від 22.09.2009р. №10531 та висновок науково-правової експертизи від 30.09.2011р. №126/498 стосуються загального порядку укладення договорів зберігання з правом користування, а не конкретного оспорюваного договору, тому також не приймаються судом до уваги.

Щодо заяви (клопотання) ТОВ "Азуре" про застосування двосторонньої реституції, а саме, зобов'язання ДП "Укрриба" повернути ТОВ "Азуре" кошти, витрачені у зв'язку з виконанням умов спірного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України у разі, якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами двосторонньої реституції, так як використання майна - послуга "спожита", безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, а орендоване майно повертається орендодавцю за недійсним правочином.

Отже, враховуючи правову природу відносин, що виникають між сторонами на підставі договору оренди, а також з огляду на приписи норм чинного законодавства (цивільного та господарського), яке регулює ці відносини, договір оренди визнається недійсним на майбутнє.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним спірного договору зберігання з правом користування №32/10 від 10.12.2010р. та повернення майна, отриманого за цим договором, підлягають задоволенню.

Судові втирати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір зберігання з правом користування №32/10 від 10.12.2010р., укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азуре".

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Азуре" (12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул. 9 січня , буд1/1, код ЄДРПОУ 35783282) повернути Державному підприємству "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-а, код ЄДРПОУ 25592421) - нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди нагульного ставу "Білка" за інвентарним №1524, розташованого за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, яке було передане на підставі договору №32/10 від 10.12.2010р. та акту приймання-передачі від 10.12.2010р., що є додатком №1 до договору №32/10 від 10.12.2010р.

4. Стягнути з Державного підприємства "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-а, код ЄДРПОУ 25592421)

- у дохід Державного бюджету України (р/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК в м.Житомирі) - 42,50 грн. державного мита;

- у дохід Державного бюджету України (р/р 31217264700002 у ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, ЄДРПОУ 22062319, код 22050003, отримувач УДК у м.Житомирі) - 118,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азуре" (12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул. 9 січня , буд1/1, код ЄДРПОУ 35783282)

- у дохід Державного бюджету України (р/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК в м.Житомирі) - 42,50 грн. державного мита;

- у дохід Державного бюджету України (р/р 31217264700002 у ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, ЄДРПОУ 22062319, код 22050003, отримувач УДК у м.Житомирі) - 118,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 07 жовтня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - позивачам

4,5 - відповідачам

6 - прокурору

<Текст >