Рішення № 18582114, 22.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2011Справа №5002-15/2316.5-2011

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченко 50-Г; ідентифікаційний код 19030825)

До відповідачів:

1.Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41; 01019, м. Київ, а/с 34; ідентифікаційний код 02583780)

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8; ідентифікаційний код 02651032)

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шмідта/Тургенєва, 19/1; 95017, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 43А, кв. 28; ідентифікаційний код 34212295)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.Фонд майна Автономної Республіки Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

2.Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11)

3.Виконавчий комітет Алуштинської міської ради (98500, АР Крим, м. Алушта, пл. Радянська, 1)

4.Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська Кузня» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26)

5.Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

6.Федерація професійних спілок України (01012, м. Київ, майдан Незалежності, 2)

Про визнання права власності та повернення майна

За участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46; ідентифікаційний код 25959784)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шмідта/Тургенєва, 19/1; 95017, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 43А, кв. 28; ідентифікаційний код 34212295)

Про припинення дії

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не з'явився

Від відповідача 1 не з'явився

Від відповідача 2 ОСОБА_1., представник, довіреність від 05.01.2011

Від відповідача 3 ОСОБА_1., представник, довіреність від 05.01.2011

Від третьої особи (Фонду майна Автономної Республіки Крим) не з'явився

Від третьої особи (Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації») не з'явився

Від третьої особи (Виконавчого комітету Алуштинської міської ради) не з'явився

Від третьої особи (Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська Кузня») не з'явився

Від третьої особи (Фонду державного майна України) не з'явився

Від третьої особи (Федерації професійних спілок України) не з'явився

Від третьої особи (Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії») Льошина Н.В., представник, довіреність від 09.02.2011

Обставини справи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», в якому просить суд:

1.витребувати у відповідачів документи, які підтверджують (засвідчують) право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 (свідоцтво про право власності тощо);

2.витребувати у відповідачів документи, на підставі яких у останніх виникло право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8;

3.визнати за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8;

4.зобовязати Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Алушта» повернути нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня», як балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна.

26.07.2010 від позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

1.витребувати у Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» документи, які підтверджують (засвідчують) право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 (свідоцтво про право власності тощо);

2.витребувати у Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» документи, на підставі яких у останніх виникло право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8;

3.визнати договір купівлі-продажу від 26.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу, р№5092 спальних корпусів №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, недійсним з моменту укладення;

4.визнати за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8;

5.зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» повернути нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня», як балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 у справі №2-12/2394.4-2010 заборонено ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ТОВ «Санаторій «Алушта», ТОВ «Асторія-груп» та іншим особам вчиняти будь які дії спрямовані на відчуження, перехід прав власності на спірне майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8.

Останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010 у справі №2-12/2394.4-2010 даний позов задоволено частково, визнано за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси №6 та №7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького 8; зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія Груп» повернути нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня» як балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 скасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010 у справі №2-12/2394.4-2010, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010 у справі №2-12/2394.4-2010, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

02.06.2011 справа №2-12/2394.4-2010 передана на розгляд судді господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А. із привласненням справі №5002-15/2316.5-2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.06.2011 прийнято справу №5002-15/2316.5-2011 до провадження суддею Іщенко І.А. та призначено справу до розгляду.

05.08.2011 від третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» надійшла заява про залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якій просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» передавати за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня» майно: корпус №6 (літ. И) загальною площею 1907,4 кв.м., корпус №7 (літ. Й) загальною площею 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.08.2011 залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп».

Позивач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, 02.09.2011 надіслав до суду пояснення на позов Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» та відзив на пояснення відповідачів.

Відповідач Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» явку свого представника до судового засідання не забезпечив, 22.09.2011 надіслав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи. Суд залишає дане клопотання без задоволення.

Треті особи Фонд майна Автономної Республіки Крим, Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Виконавчий комітет Алуштинської міської ради, Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська Кузня», Фонд державного майна України, Федерація професійних спілок України, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників присутніх сторін та третіх осіб, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ради міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 всі санаторії, в тому числі й санаторій «Алушта» були безкоштовно передані у відання Української Республіканської ради профспілок (Укрпрофради), який став єдиним органом, уповноваженим розпоряджатися та володіти санаторіями, будинками відпочинку.

Згідно договору №1216/пр від 04.03.1985 «Про продовження виділення путівок Київському заводу «Ленінська кузня» в санаторій «Алушта» на курорті загальнодержавного значення», за яким встановлено, що забудовником (ВАТ «Завод «Ленінська кузня») на підставі договору від 20.07.1959 з Південнобережним управлінням курортів, санаторіїв та будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР на території санаторію «Алушта» загальнодержавного значення за рахунок власних коштів та лімітів збудований капітальний літній корпус №7 на 136 місць, який у подальшому згідно акту від 16.09.1961 безкоштовно переданий на баланс «Советкурорту» (Алуштинської територіальної ради з управління курортами профспілок).

Відповідно до пункту 3 договору №1216/пр, на період капітального ремонту корпусу №7 санаторію «Алушта» останній передавався на баланс забудовника.

Згідно умов договору №1216/пр, Забудовник щорічно отримував путівки в спальний корпус №7. Відповідно до розділу 1 Договору «Про передачу спальних корпусів №6 та №7 з балансу ВАТ «Завод «Ленінська кузня» на баланс санаторію «Алушта», який є доповненням до договору №1216/пр від 04.03.1985, ВАТ «Завод «Ленінська кузня» передає, а санаторій «Алушта» приймає на баланс спальні корпуси №6 та №7, які передавалися на баланс товариства «Завод «Ленінська кузня» на період реконструкції.

Правонаступником Укрпрофради з 1991 року стала Федерації незалежних профспілок України.

04.12.1991 Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України на базі санаторно-курортних закладів та організацій Української республіканської ради з управління курортами профспілок було створено Акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».

Згідно з актом від 24.01.1992, на підставі Постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у власність останнього було передано майно територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо, згідно переліку до акту від 24.01.1992.

За актом прийому-передачі від 31.10.1994 про передачу спальних корпусів №6 та №7 з балансу ВАТ «Завод «Ленінська кузня» на баланс санаторію «Алушта» зазначені корпуси були передані санаторію «Алушта» після проведення будівельних монтажних робіт з реконструкції.

27.04.2001 виконавчим комітетом Алуштинської міської ради прийнято рішення №396 «Про оформлення права власності».

Пунктом 1.1 рішення виконкому Алуштинської міської ради №396 від 27.04.2001 вирішено: оформити право власності за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на обєкти нерухомого майна філіалів Алуштинського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» санаторію «Алушта» розташованого за адресою м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8.

12.06.2001 Алуштинською міською радою, на підставі рішення виконкому №396 від 27.04.2001, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» видано свідоцтво про право власності на майновий комплекс санаторію «Алушта».

Рішення виконкому Алуштинської міської ради №396 від 27.04.2001 «Про оформлення права власності» не оспорювалось й не було визнано недійсним у встановленому законом порядку. Відомостей щодо його скасування під час розгляду справи сторони не надали.

18.04.2003 відбулися загальні збори ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» щодо створення Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» (протокол №3 рішення №4\18).

Відповідно до протоколу №3 рішення №4\18 від 18.04.2003 вирішено: ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виступити співзасновником ЗАТ «Санаторій «Алушта», реорганізувати шляхом перетворення ДП «Санаторій «Алушта» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що знаходиться за адресою м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8.

24.06.2003 були проведені установчі збори Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта», згідно протоколу №1 були вирішено: затвердити статутний фонд ЗАТ «Санаторій «Алушта».

Вкладом ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства «Санаторій «Алушта» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

На підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» №4/18 від 18.04.2003, протоколу №1 від 24.06.2003 зборів засновників ЗАТ «Санаторій «Алушта», до статутного фонду останнього були передані й спірні корпуси, що підтверджується Актом прийому-передачі від 04.11.2003.

26.12.2007 між ЗАТ «Санаторій «Алушта» та ТОВ «Асторія-Груп» був укладений договір купівлі-продажу частки будівель і споруд №5092, відповідно до умов якого ЗАТ «Санаторій «Алушта» продало ТОВ «Асторія-Груп» спірне майно.

У своїх поясненнях позивач вважає, що майно, яке було передано Товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до статутного фонду ЗАТ «Санаторій «Алушта» та у подальшому перепродане ТОВ «Асторія-Груп» є об'єктом державної власності, яке не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня», у звязку з чим просить суд:

1.витребувати у Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» документи, які підтверджують (засвідчують) право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 (свідоцтво про право власності тощо);

2.витребувати у Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» документи, на підставі яких у останніх виникло право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8;

3.визнати договір купівлі-продажу від 26.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу, р№5092 спадьних корпусів №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, недійсним з моменту укладення;

4.визнати за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8;

5.зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» повернути нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня», як балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, щодо позовних вимог про витребування у Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» документи, які підтверджують (засвідчують) право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 (свідоцтво про право власності тощо) та витребування у Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» документи, на підставі яких у останніх виникло право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Приписами частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до норм статті 20 Господарського кодексу України держава, забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або Законом, але обраний позивачем спосіб захисту свого права про витребування у відповідачів документів, які підтверджують (засвідчують) право власності на спірне нерухоме майно та витребування у відповідачів документів, на підставі яких у них виникло право власності на спірне нерухоме майно, не передбачений, ні законом, ні договором.

Дослідивши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що витребування у відповідачів документів, які підтверджують (засвідчують) право власності на спірне нерухоме майно та витребування у відповідачів документів, на підставі яких у них виникло право власності на спірне нерухоме майно, не є належним способом захисту порушеного права та інтересупозивача.

Таким чином, не вірно обраний позивачем спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства, отже, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову в частині витребування у Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» документи, які підтверджують (засвідчують) право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 (свідоцтво про право власності тощо) та витребування у Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» документи, на підставі яких у останніх виникло право власності на нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8.

Щодо вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 26.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу, р№5092 спальних корпусів №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, недійсним з моменту укладення, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Проте, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.

Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, з дотриманням вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 125 Конституції України, найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Як зазначено в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Відносно позовних вимог позивача про визнання за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 та зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» повернути нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня», як балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач у позові вказує, що спірне нерухоме майно (спальні корпуси №6 та №7 у м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8) при приватизації державного підприємства завод «Ленінська кузня» не було включено до складу цілісного майнового комплексу зазначеного підприємства, а таким чином, не увійшло також й до статутного фонду ВАТ «Завод «Ленінська кузня», але перебуває на його балансі і належить державі. ВАТ «Завод «Ленінська кузня» в даному випадку має статус Балансоутримувача згаданого майна.

Наказом Фонду державного майна України від 16.12.1993 №48-ДП було прийнято рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємства «Ленінська кузня».

На виконання зазначеного наказу було створено комісію з інвентаризації державного майна, що входило до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Ленінська кузня», про що видано наказ Фонду від 31.01.1994, а також створено комісію з приватизації зазначеного об'єкта (наказ Фонду державного майна №9-ПК від 31.01.1994).

Комісією було проведено інвентаризацію майна зазначеного підприємства, за її результатами складено протокол засідання інвентаризаційної комісії №1 від 10.03.1994, на підставі якого складено акт оцінки вартості майна державного підприємства «Ленінська кузня», який затверджено розпорядженням Фонду державного майна №32-РОМ від 27.04.1994.

На підставі протоколу інвентаризації та передавального балансу підприємства, комісією з приватизації складено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу завод «Ленінська кузня» станом на 01.02.1994, який затверджено розпорядженням Фонду державного майна №32-РОМ від 27.04.1994.

Оцінка вартості цілісного майнового комплексу заводу «Ленінська кузня» здійснювалась відповідно до вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №717 від 08.09.1993. Відповідно до пункту 12 акту оцінки, з вартості цілісного майнового комплексу вилучено вартість майна на суму 2 446 млн. крб., у тому числі:

- майно, для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації-62 млн. крб. (акції, частки, паї, інші свідоцтва про власність, якими володіє підприємство в статутних фондах інших юридичних осіб)(підпункт 12.2);

- державний житловий фонд 1 744 млн. крб. (підпункт 12.3) (незавершене будівництво житла 877 млн. крб., 9 житлових будинків 867 млн. крб.);

- об'єкти, які не підлягають приватизації 640 млн. крб. Перелік вилученого майна міститься у пункті 3.8 Плану приватизації державного підприємства заводу «Ленінська кузня» (затверджено розпорядженням ФДМУ №11-РПП від 27.04.1994). До такого майна було віднесено: майно цивільної оборони вартістю 339 млн. крб.; інженерні комунікації, які розташовані за межами території заводу, вартістю 94 млн. крб.; майно для обслуговування мобрезерву вартістю 39 млн. крб.

Вищезазначене майно не підлягало приватизації, тому відповідно до пункту 42 Методики вартість майна цілісного майнового комплексу, що підлягало приватизації, було зменшено на вартість цього майна.

Все інше державне майно, яке перебувало на бухгалтерському обліку державного підприємства заводу «Ленінська кузня», за винятком вилученого у сумі 2446 млн. крб. майна, підлягало приватизації.

Підтвердженням того, що об'єкт соцкультпобуту, а саме: корпуси №6 та №7 санаторію «Алушта» не був приватизований та ніколи не передавався до статутного фонду ВАТ «Завод «Ленінська кузня» є:

- довідка «Про об'єкти нерухомого майна, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Завод «Ленінська кузня»;

- пункт 9.3 плану приватизації державного підприємства заводу «Ленінська кузня», за яким корпуси в санаторії «Алушта» відносяться до об'єктів соціально-культурного призначення, що знаходяться на балансі та в господарському віданні підприємства, тобто не увійшли до статутного фонду ВАТ «Завод «Ленінська кузня»;

- перелік об'єктів нерухомого майна що не увійшли до статутного фонду ВАТ «Завод «Ленінська кузня» станом на 01.02.1994.

На підставі Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затверджено наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України №908/68 від 19.05.1999 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за №414/3707) державні органи приватизації здійснюють управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, яке полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів, як, зокрема, забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю. В даному випадку РВ ФДМУ по м. Києву є органом управління державним майном, яке не увійшло до статутного фонду такого господарського товариства як ВАТ «Завод «Ленінська кузня» відповідно до наказу ФДМУ №357 від 05.03.2001 «Про результати виконання наказу ФДМУ №1077 від 09.06.1999 та наказів, виданих за результатами його виконання, у 2000 році», який встановлює, що забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою місцем розташування господарських товариств (ВАТ «Завод «Ленінська кузня» знаходиться у м. Києві.

Але, суд вважає посилання позивача безпідставними, оскільки з 1994 року спірні обєкти, спальні корпуси №6 та №7, розташовані на території Санаторію «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, були передані санаторію «Алушта», які у подальшому були передані у власність ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Ні на час розгляду спору, ні на час укладення договору №1216/пр від 04.03.1985, не було підстав для припинення права власності або його переходу проведення капітального ремонту на договірної основі та передача на баланс забудовнику нерухомого майна замовником.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства», товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

На підставі вищенаведеного, відповідно норм статті 12 Закону України «Про господарські товариства» ЗАТ «Санаторій «Алушта» набув право власності на спірні обєкти нерухомості спальні корпуси №6 та №7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону «Про господарські товариства», товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Слід звернути увагу на те, що право власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на майно, передане йому до статутного фонду, підтверджується рішенням Вищого арбітражного суду України №137\7 від 20.01.1997 та Постановою Вищого арбітражного суду України №137\7-7\30 від 17.06.1997.

Так, Вищим арбітражним судом України, рішенням від 20.01.1997 та постановою від 17.06.1997 встановлено, що Федерація незалежних профспілок (правонаступник Укрпрофради) правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду (у власність) ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Також, як раніше вказувалося судом, 12.06.2001 Алуштинською міською радою, на підставі рішення виконкому №396 від 27.04.2001, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» видано Свідоцтво про право власності на майновий комплекс санаторію «Алушта».

Рішення виконкому Алуштинської міської ради №396 від 27.04.2001 «Про оформлення права власності» не оспорювалось й не було визнано недійсним у встановленому законом порядку. Відомостей щодо його скасування під час розгляду справи сторони не надали.

У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи, позивачем, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, не надано жодного доказу у підтвердження права власності держави на спальні корпуси №6 та №7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8.

Отже, позивачем не виконанні вимоги пункту4частини3статті129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обовязок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.

Таким чином, позовні вимоги про визнання за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 та зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» повернути нерухоме майно спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня», як балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна, задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» про заборону передавати за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня» майно: корпус №6 (літ. И) загальною площею 1907,4 кв.м., корпус №7 (літ. Й) загальною площею 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп», суд зазначає наступне.

ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» у своєму позові вказує, що відповідно до Протоколу №30 Загальних зборів учасників ТОВ «Кримська юридична група» від 16.07.2008, ТОВ «Кримська юридична група» було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії «V» на суму 70 000 000,00 грн., в кількості 70 000 шт. з номінальною вартістю 1 000 грн. кожна.

ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», відповідно до укладеного з Емітентом Договору купівлі-продажу цінних паперів при первинному розміщенні №14604Д від 10.09.2008, придбав у Емітента 70 000 штук вищевказаних облігацій, та сплатив за них кошти в розмірі 70 972 300,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань емітента за рішенням, між Банком, з однієї сторони та ТОВ «Санаторій «Алушта» і ТОВ «Асторія-Груп», з іншої сторони було укладено Іпотечний договір від 10.09.2008, згідно умов якого ТОВ «Асторія-Груп» на користь Банку передано в іпотеку нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», яке знаходяться за адресою: м. Алушта, вул. Глазскрицького, 8, та складається, з: корпус № 6 (Літ.И), - загальною площею 1907,4 кв.м., корпус № 7 (Літ.Й), - загальною площею 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності ТОВ «Асторія-Груп».

Відповідно до договору іпотеки, ТОВ «Асторія-Груп», відповідно до пункту 1.1 договору, забезпечувало виконання зобов'язань Емітента за оплату процентного доходу, оплату вартості облігацій в сумі 70 000000,00 грн.

Зазначений договір іпотеки було посвідчено 10.09.2008 приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_2. за реєстровим №2764. Цього ж дня нотаріусом ОСОБА_2. було накладено заборону на відчуження вищенаведеного нерухомого майна, про що зроблено реєстраційний запис №2765.

Таким чином, спірне нерухоме майно знаходиться в іпотеці ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії».

У зв'язку з невиконанням емітентом взятих на себе зобов'язань, 22.04.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на Договорі Іпотеки було вчинено виконавчий напис за №466 про звернення стягнення на спірне майно.

08.09.2009 постановою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса.

Згідно статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором витікають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сієш рішенням суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іноінекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно статті 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Згідно частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однією з позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву є позовна вимог про передачу спірного майна за актом приймання-передачі особі, що має (в рамках даної справи) статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська кузня».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору Іпотеки Банк має право:

- вимагати від іпотекодавця або будь-якої третьої особи припинення посягання на предмет іпотеки, яке загрожує втраті останнього, зокрема:

- знищення, пошкодження або зіпсування Нерухомого Майна або його частини;

- зменшення кількості або вартості нерухомого майна з інших причин, ніж зазначено вище.

ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» вказує, що не надавав жодної згоди на відчуження іпотекодавцем спірного майна та на передачу іпотекодавцем спірного майна в користування будь-яких третім особам (в т.ч. на користь ВАТ «Завод «Ленінська кузня»), у звязку з чим просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» передавати за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня» майно: корпус №6 (літ. И) загальною площею 1907,4 кв.м., корпус №7 (літ. Й) загальною площею 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп».

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Приписами частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до норм статті 20 Господарського кодексу України держава, забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або Законом, але обраний позивачем спосіб захисту свого права, а саме: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» передавати за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня» майно: корпус №6 (літ. И) загальною площею 1907,4 кв.м., корпус №7 (літ. Й) загальною площею 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп», не передбачений, ні законом, ні договором.

Дослідивши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп» передавати за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня» майно: корпус №6 (літ. И) загальною площею 1907,4 кв.м., корпус №7 (літ. Й) загальною площею 1611,6 кв.м., що складає 20/100 будівель і споруд санаторію «Алушта» і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія-Груп», не є належним способом захисту порушеного права та інтересупозивача Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії».

Таким чином, не вірно обраний позивачем спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства, отже, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії».

Згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ №11144979 від 16.09.2011, під ідентифікаційним кодом 02583780 значиться: Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

В пункті 1.1. статуту Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 29.03.2011 вказано, що цей статут є новою редакцією статуту Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним замінити відповідача Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподіляються згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Замінити відповідача Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

2.В задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву відмовити.

3.В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» відмовити.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 23.09.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.