Постанова № 18581938, 11.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5024/581/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 року

у справі № 5024/581/2011

господарського суду Херсонської області

за позовом Приватного підприємства "Техпромсервіс"

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

про стягнення 43374,18 грн., розірвання договору оренди та виселення

представників сторін

позивача Гілін Є.О.

відповідача ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21 квітня 2011 року (суддя Людоговська В.В.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 року (судді Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) зі справи №5024/581/2011 задоволено позов ПП 'Техпромсервіс*' до ФО-П ОСОБА_4 про стягнення 43374.18 грн., розірвання договору та виселення: стягнуто з відповідача на користь позивача 43374,18 грн., 603,74 грн. - витрат з оплати державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; розірвано договір оренди нежилого приміщення №17 від 01 жовтня 2008 року, укладений між ПП 'Техпромсервіс" та ФО-П ОСОБА_4, на оренду нежилого приміщення, площею 47 кв. м., на другому поверсі торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1, виселено ФО-П ОСОБА_4 з орендованого нею у ПП 'Техпромсервіс" нежилого приміщення, площею 47 кв. м., на другому поверсі торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 21 квітня 2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при винесенні рішення і постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2008 року між ТОВ

"Техпромсервс" (орендодавець) та ГШ "Техпромсервіс" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення на 1-3 поверхах торгівельного центру АДРЕСА_1 згідно з додатком, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата за орендовані приміщення становить 20000 грн. на рік, сплата орендних платежів здійснюється щоквартально протягом першого місяця кварталу.

01 червня 2008 року між ПП "Техпромсервіс" (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 17 (фактично суборенди), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення на другому поверсі торгівельного центру по АДРЕСА_1, площею 47 кв. м.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору строк його дії становить: з моменту його підписання та діє до 07 листопада 2010 року, якщо за місяць до закінчення договору не надійшло відмови від оренди із сторін, то договір пролонгується на той же строк.

Пунктом 3.1 договору №17 від 01 червня 2008 року встановлено, що орендна плата за 1 кв. м. площі приміщення складає 65 грн., враховуючи розмір орендної плати за метр квадратний, розмір загальної орендної плати складає 3055 грн., оплата орендних платежів здійснюється щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що орендар самостійно оплачує витрати, пов'язані з управлінням та експлуатацією орендованого приміщення, а також відшкодовує витрати по комунально-експлуатаційним послугам на підставі калькуляції ТОВ "Техпромсервіс" шляхом проведення відповідних платежів не пізніше 15-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Факт передачі об'єкту оренди в користування відповідача підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 01 червня 2008 року.

01 жовтня 2008 року між ПП "Техпромсервіс" (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_4 (орендар) також укладено договір оренди нежитлового приміщення № 17 (фактично суборенди), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення на другому поверсі торгівельного центру по АДРЕСА_1, площею 47 кв. м.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору строк його дії становить: з моменту його підписання та діє до 07 листопада 2010 року, якщо за місяць до закінчення договору не надійшло відмови від оренди із сторін, то договір пролонгується на той же строк.

Пунктом 3.1 договору №17 від 01 жовтня 2008 року встановлено, що орендна плата за 1 кв. м. площі приміщення складає 15,96 грн., враховуючи розмір орендної плати за метр квадратний, розмір загальної орендної плати складає 750 грн., оплата орендних платежів здійснюється щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що орендар самостійно оплачує витрати, пов'язані з управлінням та експлуатацією орендованого приміщення, а також відшкодовує витрати по комунально-експлуатаційним послугам на підставі калькуляції ТОВ "Техпромсервіс" шляхом проведення відповідних платежів не пізніше 15-го числа наступного за розрахунковим місяця.

01 квітня 2010 року між ПП "Техпромсервіс"(орендодавець) та ФО-П ОСОБА_4 (орендар) укладено доповнення №1 до договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01 жовтня 2008 року, в якому сторони змінили п. 2.1 договору щодо строку дії договору, вказавши: договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31 березня 2011 року; також сторони змінили розмір орендної плати, зашачивши, що орендна плата за 1 кв. м. площі приміщення складає 30 грн., враховуючи розмір орендної плати за метр квадратний, розмір загальної орендної плати складає 1410 грн., оплата орендних платежів здійснюється щомісячно до 7-го числа розрахункового місяця.

16 серпня 2010 року між ТОВ "Техпромсервіс" (первісний кредитор) та ПП

"Техпромсервіс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з договором №17 від 01 жовтня 2008 року, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належне первісному кредитору за договором оренди від 01 жовтня 2008 року між ФО-П ОСОБА_4 та ТОВ "Техпромсервіс" за боргами по оплаті комунально-експлуатаційних послуг.

За твердженням ПП "Техпромсервіс", ФО-П ОСОБА_4 в порушення умов договору оренди від 01 жовтня 2008 року не сплачує з вересня 2009 року орендну плату, а з травня 2009 року не сплачує комунально-експлуатаційні платежі.

24 лютого 2011 року ПП "Техпромсервіс" направило на адресу ФО-П ОСОБА_4 повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та сплату боргу, вказаний лист №2 ФО-П ОСОБА_4 отримала 28 лютого 2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Наявність у ФО-П ОСОБА_4 заборгованості по орендній платі та комунально-експлуатаційним платежам стала підставою для звернення ПП "Техпромсервіс" до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ФО-П ОСОБА_4 про стягнення 43374,18 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01 жовтня 2008 року та виселення відповідача з орендованого житлового приміщення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 285 Господарського кодексу України орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди, орендна плата встановлюється у грошовій формі, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Аналогічні положення містяться й у главі 58 Цивільного кодексу України, що регулює правовідносини найму (оренди).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Техпромсервіс" належним чином виконало умови договорів оренди нежитлового приміщення №17 від 01 червня 2008 року та від 01 жовтня 2008 року, передало у строкове платне користування нежитлове приміщення на другому поверсі торгівельного центру по АДРЕСА_1, загальною площею 47 кв.м.

Однак, ФО-П ОСОБА_4 з вересня 2009 року оренду плату та комунально-експлуатаційні

послуги не оплачувало.

Підставою несплати орендних платежів та комунально-експлуатаційних послуг відповідач зазначає те, що орендар не знаходився у орендованому приміщенні.

Як на доказ ФО-П ОСОБА_4 посилалася на те, що господарським судом Херсонської області 03 листопада 2010 року прийнято рішення по справі №10/142-10, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "Техпромсервіс" до ФО-П ОСОБА_4 про стягнення 30018,41 грн. заборгованості по договору оренди №17 від 01 жовтня 2008 року з урахуванням пені, інфляції, 3% річних, заборгованості з експлуатаційних витрат, про визнання договору оренди. №17 від 01 жовтня 2008 року розірваним та про виселення відповідача із займаного приміщення. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року у справі №10/142-10 рішення господарського суду Херсонської області від 03 листопада 2010 року залишено без змін, проте з інших мотивів, зокрема у постанові Одеського апеляційного господарського суду вказано, що договір оренди від 01.06.2008р., укладений між ТОВ "Техпромсервіс" та ПП "Техпромсервіс" є неукладеним згідно з положеннями ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим неукладеними були визнані й договір оренди та додаткова угода до нього. Таким чином, господарським судом Херсонської області та Одеським апеляційним господарським судом під час розгляду справи 10/142-10 було встановлено відсутність правовідносин з оренди між сторонами.

У касаційній скарзі ФО-П ОСОБА_4 зазначила, що під час розгляду справи №5024/581/2011 господарськими судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги ст. ст. 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, чим порушено вимоги ст. 293, 230. 231, 283, 285, 291 Господарського кодексу України.

Одеського апеляційним господарським судом було витребувано справа №10/142-10 за позовом ПП "Техпромсервіс"до ФО-П ОСОБА_4 про стягнення 26546,99 грн., визнання договору розірваним та зобов'язання звільнити приміщення.

Проаналізувавши обставини справ №10/142-10 та №5024/581/2011, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неможливість врахування обставин, викладених у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року у справі №10/142-10, оскільки предметом дослідження у цій справі був договір оренди нежитлового приміщення від 01 червня 2008 року, який визнаний судом неукладеним, а предметом дослідження у справі №5024/581/2011 є договір оренди нежитлових приміщень від 01 червня 2008 року, відповідно до умов якого ТОВ "Техпромсервіс" передало, а ПП "Техпромсервіс" прийняло у строкове платне користування нежитлові приміщення на 1-3 поверхах торгівельного центру АДРЕСА_1, загальною площею 997,42 кв. м. згідно з додатком №1 до договору (арк. спр. 23). що є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 3.1 зазначеного договору встановлено, що орендна плата за орендовані приміщення становить 20000 грн. на рік, сплата орендних платежів здійснюється щоквартально протягом першого місяця кварталу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525. 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як зазначалось вище, за період з вересня 2008 року по березень 2011 року орендар не сплачувалася орендна плата та плата за комунально-експлуатаційні послуги.

Таким чином, господарським судом першої інстанції, правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача 22170,00 грн. боргу з орендної плати та 15858.10 грн. боргу за комунально-експлуатаційні послуги.

Крім того, у позовній заяві ПП "Техпромсервіс" просив стягнути з відповідача 1684.55 грн. пені.

Згідно з ч.І ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно з ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.3.2. договору та договору 2 у випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення пені у розмірі 1684.55 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2820,37 грн. та 3 % річних в сумі 841,16 грн..

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди від 01 жовтня 2008 року, укладеного між ПП "Техпромсервіс"та ФО-П ОСОБА_4 необхідно зазначити наступне.

Частинами 1. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, договір також може бути розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін при суттєвому порушенні договору іншою стороною, суттєвим є таке порушення стороною договору, якщо внаслідок заподіяної цим шкоди інша сторона в значній мірі втрачає те, на що розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч.З ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

24 лютого 2011 року ПП "Техпромсервіс" направило ФО-П ОСОБА_4 пропозицію про розірвання договору оренди, яку відповідач отримав 28 лютого 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18), але залишив без відповіді та реагування.

Несплата орендної плати є порушенням виконання орендарем своїх договірних умов і орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, тому суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №17 від 01 жовтня 2008 року.

З наведеного вбачається, що суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та розірвано договір оренди нежитлового приміщення №17 від 01 жовтня 2008 року, укладеного між ПП "Техпромсервіс" та ФО-П ОСОБА_4.

Згідно з приписами ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про виселення відповідача із орендованого приміщення, обґрунтовуючи це тим, що в добровільному порядку відповідач після отримання повідомлення про розірвання договору оренди та сплату боргу, залишив вищевказане повідомлення без відповіді та реагування; майно не повернув, хоча позивач в листі від 24 лютого 2011 року просив повернути орендоване майно за актами приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, судами правомірно задоволено вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Отже, під час вирішення спору, судом першої та апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 року зі справи № 5024/581/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяІ. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко