Рішення № 18581384, 25.08.2011, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 2-493/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 року Баришівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Лисюк О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства " Крона - В", ОСОБА_2 про нарахування і стягнення не виплаченої працівникові суми заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом стверджуючи, що з 15 січня 2008 року по 04 січня 2011 року вона працювала у приватному підприємстві « Крова-В» на посаді продавця.

З 04 січня 2011 року вона не працює у відповідача та з того часу неодноразово намагається звязатися з директором підприємства ОСОБА_2 з метою отримання своєї трудової книжки. Однак, станом на час звернення до суду, відповідач її листи залишає поза увагою, а викладені в них вимоги щодо проведення остаточного розрахунку та повернення трудової книжки без вирішення.

Просить суд постановити рішення, яким стягнути із приватного підприємства « Крона-В» заборгованість з виплати належної їй заробітної плати та середній заробіток за весь час затримки розрахунку та зобовязати відповідача повернути їй належним чином оформлену трудову книжку.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала уточнивши суму стягнення та просить суд стягнути з відповідача 7000 грн.

Представниця позивачки ОСОБА_3 позовні вимоги своєї довірительки підтримала та пояснила суду , що 15 січня 2008 року її довірительку було прийнято на роботу до приватного підприємства « Крона-В», де вона працювала до 4 січня 2010 року (день коли в останнє бачила директора цього підприємства).

З 4 січня 2010 року ОСОБА_1 не працює на відповідача та з цього часу неодноразово намагається зв'язатись з директором для отримання своєї трудової книжки, яка є єдиним документом обліку роботи працівника. Так, з вказаного часу, вона неодноразово направляла листи за місцем реєстрації Відповідача та директора підприємства ОСОБА_2 (останній раз 12 січня 2011 року), однак станом на час звернення до суду з даним позовом, відповідачем листи ОСОБА_1 ігноруються, викладені в них вимоги (нарахувати та видати належну заробітну плату, видати наказ про звільнення і належним чином оформлену трудову книжку) не виконує, що і змусило її звернутися до суду з названим позовом.

Представниця ОСОБА_1 ОСОБА_4 також підтримала позовні вимоги своєї довірительки.

Заперечуючи проти заявленого позову ОСОБА_2, яка є директором та власником ПП « Крона-В» пояснила суду, що дане підприємство було засноване у липні місяці 2007 року та здійснювало роздрібну торгівлю продуктами харчування у приміщенні магазину по вул. Ентузіастів,25.

Позивачка ОСОБА_1 на початку 2008 року була прийнята на роботу у ПП "Крона-В" подавцем і працювала на протязі 2008 - 2009 років, а у 2009 році переведена на посаду старшого продавця.

01 січня 2010 року громадянин ОСОБА_5 у змові з працівниками магазину : ОСОБА_6, ОСОБА_1 захопив приміщення магазину шляхом заміни замків на вхідних дверях до торгівельного залу, складу та бухгалтерії.

Заява про злочин була зареєстрована в Дніпровському РУГУ МВС України у м. Києві за №130 від 03.01.2010 року.

Таким чином, з 01.01.2010 року вона втратила вільний доступ до орендованого приміщення магазину, до установчої, кадрової та бухгалтерської документації підприємства.

Нею, як директором ПП "Крона-В", було видано наказ №1 від 03.01.2010 про припинення роботи магазину, а також запропоновано продавцям написати заяви про звільнення за власним бажанням тому, що обставини не дозволяли їй як директору ПП "Крона-В" виконувати свої обов'язки по відношенню до найманих працівників.

Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки заробітна плата за весь час роботи в ПП "Крона-В" позивачем отримана своєчасно і в повному обсязі. Видати трудову книжку, довідки про заробітну плату, які вимагає позивач не можливо, оскільки ОСОБА_2 не має доступу до установчої, кадрової та бухгалтерської документації.

Просить суд не задовольняти позов громадянки ОСОБА_1 до ПП "Крона-В".

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору оренди № 2009/Ентузіастів-25/31.07. від 31.07.2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 надав, а ПП « Крона-В» в особі директора ОСОБА_2 прийняло частину нежитлового приміщення, яке розташоване на першому поверсі 9-ти поверхового житлового будинку, магазин - для розміщення торгівлі продовольчими товарами, що знаходиться за адресою м. Київ вул. Ентузіастів,25 загальною площею 184,6 кв.м. ПП « Крона В» код ЄДРПОУ 35182581 здійснювало свою діяльність по реалізації населенню товарів побутового призначення та продуктів харчування.

15 січня 2008 року і це не заперечується сторонами, позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ПП « Крона-В» продавцем, а в 2009 році переведена на посаду старшого продавця.

Оскільки директор ПП « Крона-В» ОСОБА_2 не досить вдало займалася підприємницькою діяльністю та не займалася поставкою товарів, товарооборот магазину значно впав і за останні 6 місяців 2009 року знизився на 50%.

Окрім того, ПП « Крона-В» в порушення умов договору оренди, не було в повному обсязі сплачено вартості наданих послуг оренди за період з жовтня місяця 2009 року та борг становив 325680 грн. Оскільки за взаємною домовленістю, ОСОБА_2 брала на себе зобовязання сплатити суму боргу до 31 грудня 2009 року але своїх зобовязань не виконала, то відповідно до п.п. 7.3 договору оренди, ОСОБА_5 в односторонньому порядку розірвав договір та 01 січня 2010 року самостійно здійснив доступ в орендоване приміщення. В цей же день, знову ж таки на підставі п.7.3 договору, ОСОБА_5 разом із працівниками ПП « Крона» у відсутність ОСОБА_2 провели повну інвентаризацію залишку товарно-матеріальних цінностей та магазин почав працювати в звичайному режимі.

01.01.2010 року під кінець робочого дня приїхала відповідач ОСОБА_2 та між нею та ОСОБА_5 відбулася розмова про сплату орендної плати та виплати заробітної плати працівникам до 04.01.2010 року.

03 січня 2010 року директор ПП « Крона В» видала наказ № 1 щодо припинення роботи магазину « Анжеліка» в звязку з форс мажорними обставинами із 01 січня 2011 року. З даним наказом позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена особисто під підпис 03.01.2010 року.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В судовому засіданні було встановлено, що 04.01.2010 року ОСОБА_5 розірвавши в односторонньому порядку договір оренди № 2009 / Ентузіастів 25/31.07 від 31.07.2009 року із ПП « Крона-В», згідно наказу, прийняв на роботу за сумісництвом у магазин « Анжеліка» усіх працівників підприємства « Крона-В», які виявили бажання у нього працювати.

При цьому, оскільки ОСОБА_5 повністю контролював та розпоряджався згідно договору матеріальними цінностями ПП «Крона-В», то в цей же день, ним були проведені розрахунки із працівниками за відпрацьовані 15 днів роботи із розрахунку 96 грн. за день, що становило 1344 грн. Вказані кошти були отримані і позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджено нею в судовому засіданні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні ні позивачка ОСОБА_1, ні її представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надали суду обґрунтування своїх позовних вимог та не змогли чітко визначити свої позовні вимоги.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виплати належної їй заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку задоволенню не підлягають із-за їх недоведеності.

Разом з тим суд вважає, що вимоги позивачки щодо повернення їй трудової книжки підлягають до зобовязання виходячи з наступного.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Судом встановлено, що трудова книжка позивачки ОСОБА_1 знаходиться в металевому сейфі приміщення магазину «Анжеліка» по вул. Ентузіастів,25 яке орендувало ПП « Крона-В» директором якого була ОСОБА_2 та яка безпосередньо єдина, хто має доступ до даного сейфу.

В звязку з цим суд вважає за необхідне зобовязати ПП « Крона-В» в особі його директора ОСОБА_2 повернути позивачці ОСОБА_1 належним чином оформлену її трудову книжку.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.

Так допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працювала в ПП « Крона» завідуючою магазину « Анжеліка». З початку діяльності підприємства та роботи магазину, виручка від продажі населенню продукції була доброю і денна заробітна плата працівників складала 100 грн. Однак з часом, директор підприємства ОСОБА_2 все менше почала приділяти увагу роботи магазину і як наслідок цього, товарооборот був низьким, а виручка він продажі почала падати. Про дані обставини вона неодноразово ставила до відома директора, але позитивів у цьому не було.

01.01.2010 року їй зателефонував орендодавець магазину ОСОБА_5 який повідомив її про те, що разом із директором ОСОБА_2 буде проведена інвентаризація всіх матеріальних цінностей. Однак, на проведення інвентаризації ОСОБА_2 не зявилася, а тому, дана робота була проведена без неї і оскільки, товару в магазині було дуже мало, то по часу вона зайняла не більше декількох годин.

03.01.2010 року ОСОБА_2 повідомила про припинення роботи магазину « Анжеліка» та порекомендувала всім розїхатися по домівках. Однак, 04.01.2010 року ОСОБА_5 повідомив усіх про розірвання ним договору оренди із ОСОБА_2 в односторонньому порядку та запросив усіх бажаючих продовжити роботу в магазині на тих же умовах, на яких вони працювали у ПП « Крона-В».

В її присутності 04.01.2010 року та в присутності працівників міліції ОСОБА_2 в своєму робочому кабінеті відкрила ключем двері та забрала з нього печатку підприємства. Трудові книжки працівників та інші документи, що там знаходилися брати не захотіла.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що з 2006 року вона працювала продавцем в приватному підприємстві « Крона-В» директором якого є ОСОБА_2 З 01.04.2007 року вона на ПП « Крона-В» не працювала оскільки здійснювала догляд за хворою мамою, трудову книжку, яка знаходилася в підприємстві вона не забирала, оскільки не було такої необхідності. На даний час вона повернулася, але працює уже на ОСОБА_5 куди була зарахована за сумісництвом, оскільки немає трудової книжки.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що підприємство « Крона-В» директором якого була ОСОБА_2 орендувало приміщення магазину « Анжеліка», яке розташоване за адресою вул.. Ентузіастів,25 м. Києва та належить його дружині, а він діє на підставі доручення на право розпорядження даним майном. Даний договір оренди був укладений із ОСОБА_2 31.07.2009 року із орендною платою 60000 грн. щомісячно з послідуючою індексацією.

Спочатку магазин « Крона-В» орендну плату сплачував регулярно, але останні 3 місяці 2009 року орендна плата не сплачувалася, а тому, відповідно до п.7.3 договору оренди, він вимушений був розірвати даний договір в односторонньому порядку та вступити в управлінням товарно-матеріальними цінностями, які знаходилися в магазині.

01.01.2010 року за його ініціативою за погодженням із директором ПП « Крона-В» ОСОБА_2 була проведена інвентаризація товару, але ОСОБА_2 на інвентаризацію не зявилася.

Оскільки ОСОБА_2 не розрахувалася із своїми працівниками за відпрацьовані дві неділі, то він виплатив їм матеріальну допомогу із власних коштів із розрахунку 96 грн. за день на особу.

Після того, як був розірваний договір оренди приміщення, в управління магазину згідно договору вступив він особисто в звязку з чим, запропонував усім хто працював в магазині, перейти до нього на роботу. Даною пропозицією скористалися майже всі працівники, однак, в звязку з тим, що трудові книжки працівників знаходилися в сейфі, ключі від якого були лише в ОСОБА_2, то був вимушений прийняти їх на роботу за сумісництвом.

04.01.2010 року в присутності працівників міліції він зустрівся із ОСОБА_2 та в їх присутності в службовому приміщенні, яке займала відповідачка був відкритий сейф, ключі від якого були в останньої, звідки було забрано печатку ПП « Крона-В». Іншу документацію, яка знаходилася в сейфі та трудові книжки працівників ОСОБА_2 передавати йому відмовилася, ключі від сейфу не віддала.

При цьому, суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_5 в частині виплати працівникам матеріальної допомоги із власних заощаджень. Своє твердження суд обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 розірвавши в односторонньому порядку із ПП « Крона-В» договору оренди, відповідно до п.7.3 вступив в оперативне управління матеріальними цінностями, в тому числі і грошовими коштами, які були в касі ПП « Крона-В» отримані від продажу товару. Виплата вказаної допомоги як стверджував в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 проведена із розрахунку 96 грн. за відпрацюваний день роботи, що відповідно становила 1344 грн. кожному працівникові. Вказана матеріальна допомога повністю відповідає умовам, за яких працювали продавці в ПП « Крона-В», а тому, суд вважає і це в своїх першочергових показах стверджував свідок ОСОБА_5, що вказані грошові кошти це заробітна плата працівників за відпрацьовані дні. З урахуванням вищенаведеного суд вважає дані покази недостовірними та такими, що суперечать дослідженими по справі доказам.

Окрім показів свідків встановлені судом обставини підтверджуються:

-заявою працівників від 12 січня 2011 року до ОСОБА_2 з приводу нарахування та виплати заробітної плати та повернення трудових та санітарних книг ( а.с.8) ;

-заявою ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 12.01.2011 року ( а.с.9);

-копією наказу № 1 від 03 січня 2010 року про припинення роботи магазину « Анжеліка» ( а.с. 31);

-іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст..43 Конституції України, ст.. 115-117 КЗпП України , суд, -

В и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до приватного підприємства " Крона - В", ОСОБА_2 про нарахування і стягнення не виплаченої працівникові суми заробітної плати, - задовольнити частково.

Зобов'язати приватне підприємство " Крона-В" в особі ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 її належним чином оформлену трудову книжку.

Позовні вимоги в частині стягнення не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, залишити без задоволення.

Стягнути з приватного підприємства " Крона - В" 120 ( сто двадцять ) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд.

Суддя Баришівського

районного суду О. Д. Лисюк