Постанова № 18570054, 28.09.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/4229/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,

при секретарі судового засідання: Шаргало Валентині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : Бевзюк Н.В., Боднаря О.М.

відповідача : Попової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Гайсинського комбінату комунальних підприємств

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Гайсинський комбінат комунальних підприємств (далі Гайсинський ККП) з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 26.08.2011 року по 29.08.2011 року Гайсинською МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку Гайсинського ККП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Едельвейс» з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року, за результатами якої складено акт № 1359/2300/03338900 від 31.08.2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено ряд порушень законодавства, зокрема п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24990 грн., в тому числі за травень 2009 року 23619 грн, липень 2009 року 1371 грн.

За результатами перевірки, Гайсинською МДПІ прийнято та направлено позивачу податкове-повідомлення рішення №0000222300 від 07.09.2011 року (форма "Р"), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31237,50 грн., у тому числі 24990 грн. за основним платежем, та 6247,50 штрафних санкцій.

Позивач, не погоджуючись із висновками перевірки, викладеними в акті № 1359/2300/03338900 від 31.08.2011 року, вважаючи незаконним податкове-повідомлення рішення №0000222300 від 07.09.2011 року, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні, яке призначалось на 28 вересня 2011 року, представники позивача Бевзюк Н.В. та Боднар О.М. підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити їх, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві від 15 вересня 2011 року.

26 вересня 2011 року відповідач надав суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми законодавства відповідно до яких складено акт перевірки № 1359/2300/03338900 від 31.08.2011 року. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 07.09.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що акт № 1359/2300/03338900 від 31.08.2011 року, складений відповідно до проведеної невиїзної документальної перевірки є правомірним, а податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 07.09.2011 року вірним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 26.08.2011 року по 29.08.2011 року на підставі службового посвідчення серії УВН № 042425 від 16.05.2008 року та наказу начальника Гайсинської МДПІ, заступником начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Гайсинської МДПІ Артеменко Марією Василівною проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Гайсинського ККП з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Едельвейс» за травень 2009 року. При перевірці був використаний акт Гайворонської МДПІ №30/23-10/23679543 від 28.04.2011 року, в якому було зафіксовано ряд порушень чинного законодавства з боку ТОВ «Едельвейс». Відповідно до пояснень відповідача, зазначені порушення полягали у проведенні операцій, що не містять у собі розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. На думку відповідача, такі причини можуть бути наявними за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, а наслідком діяльності ТОВ «Едельвейс» є формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Висновки перевірки викладені в акті Гайсинської МДПІ № 1359/2300/03338900 від 31.08.2011 року.

Перевіркою встановлено, що відповідно накладної №10 від 08.05.2009р., виписаної ТОВ «Едельвейс», відпущено Гайсинському ККП асфальт в кількості 279 тонн по ціні 445 грн. за тонну, на загальну суму 124155 грн. та бітум в кількості 0,2 тонни по ціні 3970 грн. за тонну на суму 794 грн. Загальна сума сплачена за здійснення даної операції без ПДВ становить 124949 грн., сума ПДВ 24989,80 грн. Загальна сума з ПДВ 149938,80 грн. Товар відпущено через ОСОБА_5 по довіреності, яка видана Гайсинським КПП серія ЯПИ №887458 від 05.05.2009р. ТОВ «Едельвейс» видана податкова накладна від 08.05.2009р. на загальну суму 149938,80 грн., в тому числі 24989,80 грн ПДВ, номенклатура поставки асфальт 279 тонн по ціні 445 грн та бітум в кількості 0,2 тонни по ціні 3970 грн., дата відвантаження 08.05.2009р.

Відповідно до наданих копій документів, Гайсинський ККП перерахував кошти на рахунок ТОВ «Едельвейс», згідно платіжних доручень: №303 від 05.06.2009р.- 40000 грн; №412 від 31.07.2009р. 40000 грн; №427 від 04.08.2009 р. 30000 грн; №592 від 26.10.2009р. 39938,82 грн. Всього 149938,82 грн.

За наслідками перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв протягом періоду, за який проводилась перевірка, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24990 грн, в тому числі за травень 2009р. 23619 грн, за липень 2009р. 1371 грн.

На підставі акту Гайсинської МДПІ № 1359/2300/03338900 від 28.04.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2011 року №0000222300 (форма «Р»), доказів надсилання даного рішення позивачу, відповідач не надав.

Судом встановлено, що асфальт, поставлений Гайсинському ККП, виготовлений СПД ОСОБА_6 на замовлення ТОВ «Едельвейс» згідно з договором №2 від 01.04.2009 року. Даний товар отримано власним транспортом, що підтверджується реєстром подорожніх листів на автотракторну техніку.

Згідно статуту Гайсинського ККП одним із видів його діяльності є виконання робіт по утриманню доріг, тому в подальшому позивач проводив роботи по ремонту доріг з використанням придбаної асфальтної суміші та бітуму. Зокрема, в травні 2009 року для проведення ремонтних робіт на замовлення Гайсинської міської ради, позивачем було використано асфальтову суміш в кількості 82,9992 тонни по ціні 445 грн за тонну та бітум дорожній в кількості 0,1704 тонни по ціні 3970 грн за тонну, в червні 2009 року для проведення ремонтних робіт позивачем було використано асфальтову суміш в кількості 196,0155 тонни по ціні 445 грн за тонну та бітум дорожній в кількості 0,189 тонни по ціні 3970 грн за тонну. Зазначені дані підтверджуються актами приймання-передачі підрядних робіт, відомостями ресурсів до локального кошторису на ремонт ділянки, рахунками-фактурами.

Таким чином, весь отриманий асфальт та бітум використано для виконання ремонту асфальтобетонного покриття доріг, на замовлення Гайсинської міської ради. Проведені роботи були оплачені замовником, що підтверджується матеріалами справи. Тому позивач, вважаючи операції з ТОВ «Едельвейс» реальними і такими, що мають економічний зміст, та вбачаючи порушення вимог законодавства в прийнятому податковому повідомленні-рішенні №0000222300 від 07 вересня 2011 року, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Судом встановлено, що в даному випадку спірні відносини регулюються наступним.

На момент виникнення спірних правовідносин, тобто на протязі періоду, на протязі якого здійснювалась вищезгадана перевірка, діяв Закон України «Про додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р.(далі Закон №168/97-ВР).

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 7.5.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначає: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.. 7.2.6. ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит платник повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності. Позивач сплатив повну вартість отриманого товару, а також сплатив у складі вартості придбаного товару податок на додану вартість, а відтак мав право віднести до податкового кредиту суму сплаченого ПДВ.

Таким чином за результатами проведення господарської операції з ТОВ «Едельвейс» позивачем цілком правомірно сформовано та в подальшому відображено в податкових деклараціях податковий кредит за травень 2009р в сумі 23619грн та за липень 2009р. в сумі 1371гр., в загальній сумі 24990 грн., по операції придбання асфальту та бітуму в ТОВ «Едельвейс», що також підтверджується виписаною ТОВ «Едельвейс» податковою накладною №10 від 8 травня 2009 року та реєстром отриманих податкових накладних (а.с. 37-41).

Посилання відповідача в акті № 1359/2300/03338900року на порушення позивачем ст..228 ЦК України в частині додержання вимог зазначеної статті в момент вчинення правочину, здійсненому позивачем при постачанні товарів (послуг) є необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з вищевикладених обставин справи, здійснення господарських операцій з поставки товарів між ТОВ "Едельвейс" та позивачем підтверджено первинними господарськими та бухгалтерськими документами, а також актами приймання-передачі підрядних робіт, відомостями ресурсів до локального кошторису на ремонт ділянки, рахунками-фактурами.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Однак, наявності жодної з перелічених обставин при укладанні вищенаведених договорів, відповідачем не доведено.

Крім того, посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Едельвейс", не беруться до уваги суду з огляду на наступне.

Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань або зменшення бюджетного відшкодування платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань або зменшення бюджетного відшкодування визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, суд не може погодитись з обґрунтуваннями податкової інспекції, викладеними як в акті перевірки, так і усних поясненнях представника в судових засіданнях, що позивачем у періоді, що перевірявся, завищено бюджетне відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом проведенено поверхнево перевірку, без встановлення всіх обставин.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача, викладені у запереченні проти адміністративного позову від 15.09.2011 року, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної адміністративної справи, а тому вказане рішення суб'єкта владних повноважень слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ № 0000222300 від 07.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Гайсинського комбінату комунальних підприємств 3,40 грн (три гривні сорок копійок) сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяКомар Павло Анатолійович

28.09.2011