Постанова № 18548930, 31.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2011 р. Справа № 5023/2649/11

Колегія суддів у складі:

головуючого судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів – Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі – Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача – Чеглов С.М.

відповідача – Глушков О.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. № 3116Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.11 року у справі № 5023/2649/11

за позовом ТОВ "Паритет-Агро", м. Харків

до ПСП "Вільшанське", с. Вільшани

про виконання договірних зобов’язань в сумі 19176,61 грн.,-

встановила:

ТОВ "Паритет-агро" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з Приватного сільсько господарського підприємства "Вільшанське" (відповідача) суму боргу 648 грн. штраф 18194,40 грн., З % річних - 111,94 грн., судові витрати покласти на відповідача.

19.04.11 року позивачем надане клопотання про забезпечення позову у порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, а саме позивач просить суд забезпечити позов до моменту ухвалення рішення судом шляхом накладання арешту на грошові кошти,що знаходяться на розрахункову рахунку відповідача № 26006805069240 в ХОФ АКБ"Укрсоцбанк", МФО 351016 та на все рухоме та нерухоме майно що належить відповідачеві на праві власності (а.с.21-22).

20.04.11 року позивачем надане доповнення до клопотання у відповідності до якого заявник просить суд забезпечити позов до моменту ухвалення рішення судом шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на вищевказаних розрахункових рахунках відповідача та все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачеві на праві власності в межах суми боргу (а.с.24).

28.04.2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якій зазначає, що правочин на поставку дизельного пального у кількості 9120 літрів на суму 60648,00 грн. був укладений в усній формі без будь-яких домовленостей щодо сплати штрафних санкцій, проти задоволення позовних вимог заперечує.

10.05.2011 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи, оскільки відповідачем подано до суду позов про визнання недійсним договору № 01/09 ДТ від 01.09.2010 року.

11.05.2011 року ТОВ "Паритет-агро" надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з ПСП "Вільшани" (відповідача) штраф у розмірі 18194,40 грн., 3 % річних 111,94 грн., інфляційні 222,42 грн. (а.с.58).

Справа розглянута з урахуванням уточнених вимог та заявлених клопотань.

Рішенням господарського Харківської області у справі № 5023/2649/11 від 14 липня 2011 року (суддя Лаврова Л.С.) припинено провадження відносно стягнення суми основного боргу 648 грн. Відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про об'єднання однорідних справ № 5023/2649/11 про стягнення заборгованості з ПСП "Вільшанське" та № 5023/3234/11 за позовом ПСП "Вільшанське" до ТОВ "Паритет-Агро" про визнання договору недійсним, в одну справу. Відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. Відмовлено в задоволенні позову частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанське" (62732, Харківська область, Двуречанський р-н, с. Вільшани, вул. Мира, 89 р/р 26006805069240 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 30749671) на користь ТОВ "Паритет-агро" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 41/43, р/р 26005805708290 в ХОД АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351748, код 31642413) штраф в сумі 1819,44 грн., 3% річних в сумі 106,96 грн., інфляційні втрати в сумі 174,96 грн., державне мито в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн. В стягненні інфляційних в сумі 19 880,00 грн. та 3% річних в сумі 5 961,00 грн. відмовлено. Позивач з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові у стягненні 16374,96 грн. не погоджується, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права при зменшені розміру нарахованого штрафу на 90%.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує на те, що господарський суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 6, 526, 551, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 83, 233 ГК України.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої 01.09.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 01/09 ДТ (а.с.9). У відповідності до умов договору позивач зобов’язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити на умовах даного договору товар - дизельне паливо та бензин А-76 в кількості відповідно відвантажувальним документам (рахунків-фактур, товарних накладних, актів прийому-передачі товару) (п.1.1 договору). Ціна на день підписання договору не визначена та буде погоджена сторонами конкретно для поставки кожної партії товару та буде зазначена у відвантажувальних документах (п.2.1 договору).

Сторони домовились, що відповідач оплачує поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі одного дня з дати виставлення рахунка-фактури на партію товару (п.3.2 договору). В разі не оплати або часткової несплати повного об’єму товару, в строк передбачений п. 5.1 договору відповідач зобов’язався сплатити позивачу штраф в розмірі 30 % від вартості всього поставленого товару (п.5.1 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивачем надана довіреність за № 370А від 16.10.10 року на ім’я Медяник А.А., підставою для отримання дизельного палива є рахунок - фактура СФ-0567 від 16.10.10 року. Відповідачем отримані товарно-матеріальні цінності по видатковій накладній № РН-919 від 16.10.10 року всього на суму 60648 грн. (в тому числі ПДВ) та товаро-транспортній накладній за № 16/10 яка містить докази передачі товару відповідачеві в графі "вантаж одержав" "за дорученням" (а.с.11).

Відповідач проводив розрахунки в наступному порядку :

08.11.10 року сплачено 20 000 грн. (а.с.12)

12.11.10 року сплачено 5 000 грн. (а.с. 13)

17.11.10 року сплачено 20 000 грн. (а.с. 14)

26.10.10 року сплачено 15 000 грн. (а.с. 15).

14.12.2010 року сплачено 648,00 грн. (арк.с.41)

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно припинив провадження відносно стягнення суми основного боргу 648 грн., а також стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 106,96 грн., інфляційні втрати в сумі 174,96 грн., державне мито в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

Однак, суд першої інстанції безпідставно зменшив нарахований позивачем штраф в сумі 18194,40 грн. на 90%.

Зменшення суми штрафу суд першої інстанції обґрунтовує тим, що сума штрафу, яку просить стягнути позивач є занадто великою, штраф неспіврозмірний ані з сумою боргу, ані з інфляційними втратами, оскільки фактично борг існував дуже короткий час, підприємство здійснювало оплату частинами: 26.10.2010-15000 грн., 08.11.2010 року - 20000 грн., 12.11.2010 року - 5000 грн., 17.11.2010 року - 20000 грн., 14.12.2010 року - 648 грн. Тобто, фактично впродовж місяця (з 19.10.2010 року по 17.11.2010 року) було перераховано 60000 грн. при загальній сумі боргу - 60648 грн. Період прострочення є незначним, розрахунки відповідачем здійснено задовго до подання позову до суду (розрахунки повністю здійснено 14 грудня 2010 року, а позов подано до суду - 12.04.2011 року. Також суду не надано докази настання негативних наслідків для позивача у зв'язку із затримкою платежів, а з розрахунку річних та інфляційних втрат вбачається, що за прострочення платежів розмір цих нарахувань є дуже незначним.

Відповідно до ст.ст. 6, 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При укладанні договору сторони добровільно узгодили розмір штрафних санкцій за порушення сторонами договірних зобов’язань в зв’язку з чим посилання суду першої інстанції на те, що сторонами сума штрафу неспіврозмірна із сумою боргу безпідставне.

Також, безпідставне і посилання суду першої інстанції на те, що період прострочення є незначним і позивачем не надано суду не докази настання негативних наслідків для нього, оскільки сторони узгодили строки виконання та майнову відповідальність за порушення зобов’язань і укладеним договором не передбачені такі умови як звільнення від відповідальності як незначний період порушення зобов’язання, а також у зв’язку з ненаданням доказів настання негативних наслідків для позивача у зв'язку із затримкою платежів.

Згідно ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України N 02-5/289 від 18.09.97 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Повноваження по зменшенню розміру належної до сплати неустойки, що надані суду згідно ст. 551 ЦК Украини та ст.ст. 83, 233 ГК України повинні застосовуватися у виключних випадках, коли дії кредитора очевидно спрямовані на необґрунтоване збагачення за рахунок боржника при відсутності його вини, або хоча б наявності пом'якшуючих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафу в день останнього судового засідання. При цьому, в клопотанні відповідач не зазначив та не надав відповідних доказів в обґрунтування його невинності в порушенні грошового зобов’язання (неврожай, стихійне лихо тощо), що може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій узгоджених сторонами в договорі.

У зв’язку з вищевикладеним та керуючись ст.ст. 6, 526, 551, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 83, 233 ГК України,ст.ст. 22, 33, 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.2 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.11 року у справі № 5023/2649/11 в частині відмови у стягненні штрафу в сумі 16374,96 грн. скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанське" (62732, Харківська область, Двуречанський р-н, с. Вільшани, вул. Мира, 89 р/р 26006805069240 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 30749671) на користь ТОВ "Паритет-агро" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 41/43, р/р 26005805708290 в ХОД АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351748, код 31642413) штраф в сумі 16374,96 грн. та 89,76 грн. держмита по скарзі. В іншій частині рішення залишити без змін.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 01.09.2011 р.