Постанова № 18548823, 22.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р.                                                               Справа № 5023/2153/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі  Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом ( вх. № 2927Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.11 у справі № 5023/2153/11

за позовом Державного підприємства "Укрриба", м. Київ

до ФОП ОСОБА_1, м. Київ

про стягнення 33987,91 грн., розірвання договору та повернення майна,

та за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1, м. Київ

до Д П "Укрриба", м. Київ

про визнання відсутнім права та визнання  недійсним повідомлення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 травня 2011 року у справі № 5023/2153/11 (суддя Погорелова О.В.) припинено провадження у справі в частині первісних позовних вимог про розірвання договору № 27/10 "Зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба", укладеного між ДП "Укрриба" та ФОП ОСОБА_1 22.09.2010 року. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь державного підприємства "Укрриба" 40987,91 грн. заборгованості, 494,88 грн. державного мита та 223,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 повернути державному підприємству "Укрриба" передане за договором № 27/10 "Зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба", укладеного між ДП "Укрриба" та ФОП ОСОБА_1 22.09.2010 року нерухоме державне майно.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відповідач за первісним позовом із рішенням  місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції  норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24 травня 2011 року у справі № 5023/2153/11 та передати справу на розгляд суду першої інстанції за належною підсудністю.

Відповідач за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Позивач за первісним позовом відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання та телеграму, в яких просить розгляд справи відкласти у зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представника, який буде знаходиться в засіданні господарського суду Дніпропетровської області.

Розглянувши клопотання позивача за первісним позовом, колегія суддів відмовила у його задоволенні у зв’язку з необґрунтованістю.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм  процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Позивач –Державне підприємство "Укрриба", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача –ФО-П ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, 43321,24 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем  зобов'язань по договору № 27/10 від 22.09.2010 року, а також про розірвання  договору від 22.09.2010 року № 27/10 зберігання з правом користування майном та зобов'язання відповідача повернути передане нерухоме державне майно.

Відповідач –ФО-П ОСОБА_1, звернулась із зустрічним позовом про визнання у Державного підприємства "Укрриба" відсутнім права на розірвання договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба" за № 27/10 від 22.02.2010 року та визнати недійсним повідомлення про розірвання договору ДП "Укрриба" за № 11-12/281 від 05.04.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.09.2010 року між Державним підприємством "Укрриба" (позивач)  та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір № 27/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба».

Пунктом 1.1. цього договору передбачено, що  позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання з правом користування, згідно з Актом приймання-передачі (додаток № 1), нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», яке розташоване за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги (т.1 а. с. 10-13).

Факт передачі державного майна підтверджується актом приймання-передачі нерухомого державного  майна згідно договору від 22.09.2010 року, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв, відповідно до Переліку, на зберігання з правом користування  гідротехнічні споруди рибницьких ставів (т.1 а.с. 14-16).

Строк дії договору сторони визначили до 22 вересня 2030 року (пункт  6.1 договору).

Відповідно до статті  936 Цивільного Кодексу України за договором  зберігання   одна   сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу  України  відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі  односторонньої  відмови  від  договору  у  повному обсязі  або  частково,  якщо  право  на  таку  відмову встановлено договором  або  законом,  договір  є  відповідно  розірваним   або зміненим.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

В пункті 6.4. цього договору сторони  встановили, що зміна та розірвання (припинення) цього договору в односторонньому порядку не допускаються. Виключенням є пункт 5.3 цього договору.

Згідно з пунктом  5.3 договору в разі відсутності оплати за користування державним майном більше шести місяців Замовник (позивач) має право припинити дію договору, який вважатиметься припиненим з моменту отримання письмового повідомлення Зберігачем (відповідач).

Відповідно до п. 2.2 договору за користуванням майном відповідач зобов'язаний вносити плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни, що складає 7000,00 грн., в тому числі ПДВ,  яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, а позивач зобов'язаний щомісячно оплачувати 10,00 грн. за відповідальне зберігання переданого державного майна (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 2.3. договору позивач щоквартально, в термін до 25 числа наступного за звітним кварталом місяця,  направляє акти звіряння розрахунків у двох примірниках, а відповідач до 30 числа цього місяця повертає один примірник акту, оформлений належним чином.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України якщо  у  зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач направив відповідачу лист № 10-12/55 від 25.01.2011 року з актом здачі-приймання робіт по зберіганню гідротехнічних споруд за 2010 рік та запропонував провести взаєморозрахунки шляхом взаємозаліку сум коштів, виставлених відповідачу по використанню гідроспоруд.

Листом від 08.02.2011 року № 02/02 відповідач погодився на запропонований позивачем варіант щодо взаємозаліку коштів, які виставлені у рахунках по використанню гідроспоруд.

Частиною 1 статті 946 цього Кодексу передбачено, що плата за зберігання та строки її  внесення  встановлюються договором зберігання.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно з карткою рахунку заборгованість відповідача  за період з 22.09.2010 р. по 10.05.2011 р. складає  43321,24 грн. (т.1 а.с. 87).

Відповідач не спростував наведений позивачем розрахунок та не надав доказів щодо сплати ним грошових коштів відповідно до умов договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення  з ФО-П ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 40987,91 грн. за період з 31.10.2010 року по 31.03.2011 року,  з урахуванням того, що спірний договір вважається розірваним позивачем з 11.04.2011 року.

Листом № 11-12/281 від 05.04.2011 року позивач повідомив відповідача про розірвання договору, який відповідач отримав 11.04.2011 року (т.1 а.с. 65-66 , 70).

Враховуючи вищевикладені приписи діючого законодавства, умови договору між сторонами та наявність заборгованості за договором, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції  про те, що дії позивача по первісному позову щодо направлення повідомлення до відповідача про розірвання договору відповідають нормам діючого законодавства та спірний договір вважається розірваним з 11.04.2011 року (дата отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору).

У зв’язку із зазначеним судом першої інстанції на правових підставах  припинено провадження у справі в частині первісних позовних вимог про розірвання спірного договору на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене, посилання в апеляційній скарзі  ФО-П ОСОБА_1 на те, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову в частині визнання ДП "Укрриба" відсутнім права на розірвання договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба" за № 27/10 від 22.02.2010 року, є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 2.5 договору відповідач у випадках, передбачених п. 6.4 договору, зобов'язаний передати (повернути) позивачу майно за актом прийому-передачі.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Отже, вимога позивача по первісному позову про повернення майна обґрунтована  та є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо визнання недійсним повідомлення за № 11-12/281 від 05.04.2011 року про розірвання спірного договору, то місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог, оскільки обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту прав не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами,  визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів,  що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або  споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;  припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до  виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення,  зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Визнання недійсним повідомлення про розірвання договору не є тотожним переліченим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що договір № 27/10 від 22.09.2010 р. не містись терміну (дати) початку користування зберігачем майном, у зв’язку з чим позивач за зустрічним позовом має право реалізовувати право користування майном вільно, є помилковим, оскільки умовами договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання, а факт передачі нерухомого державного майна згідно договору зберігання з правом користування підтверджується актом приймання-передачі. Будь-яких застережень щодо іншого строку відліку користування переданим державним майном договір не містить.

Необґрунтованим є твердження апелянта про порушення судом підсудності розгляду справи, виходячи з наступного.

Виключна підсудність означає, що певні категорії страв не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

Частиною 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах про право власності на майно або витребування майна із чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Місцезнаходженням спірного нерухомого державного майна (гідротехнічних споруд рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі Державного підприємства «Укрриба»є: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, а тому дана справа підлягала розгляду господарським судом Харківської області.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи  викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального  та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, а рішення  господарського суду  Харківської області від 24 травня 2011 року у справі № 5023/2153/11  підлягає залишенню  без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом  1  статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

    Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду  Харківської області від 24 травня 2011 року у справі № 5023/2153/11  залишити без змін.

        Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову  апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                      Бондаренко В.П.

                                суддя                                                       Ільїн О.В.

                                        суддя                                                       Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 22  серпня 2011 року