Постанова № 18548629, 08.09.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.09.2011 р. справа №28/91/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівАкулової Н.В., Чернота Л.Ф.

при секретарі Ложка Н.Л.

від позивача:ОСОБА_1. за дов. №303 від 08.12.10р.

від відповідача:ОСОБА_2. за дов. б/н від 01.07.11р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від05.07.2011 року

у справі№ 28/91/2011 (суддя Семендяєва І.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс", м. Донецьк

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ

простягнення 182463 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромікс", м. Донецьк звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ про стягнення 182463 грн. 97 коп.

Позивач неодноразово зменшував ціну позову та остаточно клопотанням від 24.06.11 р. просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 20667 грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 2229 грн. 92 коп., інфляційні у сумі 18896 грн. 86 коп. та пеню у сумі 12762 грн. 45 коп., яке суд частково прийняв до уваги в якості зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу. В частині заявлених вимог про стягнення штрафних санкцій суд розглядав первинні позовні вимоги з причини фактичного збільшення суми позову, і неприйняття судом до розгляду уточнених позовних вимог в цій частині.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.07.11 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс", м. Донецькбули задоволені повністю.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс", м. Донецьк заборгованість у сумі 20667 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 1986 грн. 55 коп., інфляційні у сумі 9545 грн. 91 коп. та пеню у сумі 10263 грн. 83 коп.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 05.07.11 р. скасувати.

Позивач надав усні заперечення на апеляційну скаргу, якими просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 28/91/2011 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.11 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого постачальник (позивач) зобовязується в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність покупцю (відповідачу) кормові добавки (далі - товар) у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, ціна на товар є договірною та вказується в накладних на кожну партію товару. Загальна сума даного договору визначається як зростаюча сума по всім поставкам, які проведені протягом строку дії даного договору.

Згідно п.п. 3.1 та 3.4 договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Днем поставки товару є день фактичної передачі товару покупцю. Факт отримання товару підтверджується підписанням представником покупця накладної.

У відповідності до п. 4.1 договору, форма оплати - безготівковий розрахунок в порядку 100% передоплати. Порядок та форма розрахунків можуть бути змінені сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 245667 грн. 68 коп. за видатковою накладною № РН-0000002 від 04.01.2011 на суму 120016 грн. 00 коп. та за видатковою накладною № РН -0000011 від 08.02.2011 на суму 125651 грн. 68 коп.

Відповідач зазначений товар отримав, що підтверджено підписом представниками покупця на видаткових накладних, які отримали товар на підставі довіреності № 2 від 04.01.11 р. та довіреності № 10 від 08.02.11 р.

Позивач на підставі видаткових накладних виставив відповідачу рахунокфактуру № СФ-0000002 від 04.01.11 р. на суму 120016 грн. 00 коп. та рахунок-фактуру № СФ-0000011 від 08.02.11 р. на суму 125651 грн. 68 коп. Однак відповідач рахунки оплатив лише частково, у зв»язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою № 12 від 04.03.11 р. про сплату суми боргу у розмірі 240667 грн. 86 коп.

Оскільки відповідач зазначену вимогу виконав лише частково у розмірі 80000 грн. 00 коп., позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 20667 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 1986 грн. 55 коп., інфляційних у сумі 9545 грн. 91 коп. та пені у сумі 10263 грн. 83 коп.(враховуючи розгляд судом першої інстанції первинних позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій та з урахуванням заяви про зменшення ціни позову в частині суми основного боргу).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Частиною 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином судова колегія розглядає позовні вимоги, що були предметом розгляду господарського суду, а саме: позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 20667 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 1986 грн. 55 коп., інфляційних у сумі 9545 грн. 91 коп. та пені у сумі 10263 грн. 83 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судова колегія вважає, що в даному випадку сторони в договорі не погодили строк виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання, тому належним чином виставленою вимогою, в розумінні вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, є направлена позивачем на адресу відповідача претензія №12 від 04.03.2011 року на загальну суму боргу за договором, що визначений позивачем в якості підстави позову, в розмірі 240667 грн. 68 коп., яка отримана відповідачем 10.03.2011 року та не виконана ним в передбачені чинним законодавством України строки в повному обсязі.

Оскільки відповідач в добровільному порядку частково оплачував позивачу суму боргу за отриманий товар, то позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача залишок суми основного боргу в розмірі 20667 грн. 68 коп.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу в повному обсязі за належним чином виставленою вимогою, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобовязань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20667 грн. 68 коп. (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу).

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 10263 грн. 83 коп. за період з 06.01.11 р. по 16.05.11 р.

Згідно п. 6.4 договору, за порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка встановлена та діє в період прострочення за кожний день прострочення від суми поставленого, але не оплаченого товару.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у повному розмірі, оскільки по-перше, як вбачається з розрахунку пені, доданого до позовної заяви, позивач почав рахувати пеню за першим рахунком-фактурою № СФ-0000002 від 04.01.11 р. на суму 120016 грн. 00 коп. за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 16.01.11 р. по 03.02.11 р., зазначивши при цьому кількість днів прострочки 29, тоді як насправді за вказаний період кількість днів прострочки становить 18 днів; по-друге, з урахуванням вимог частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України період початку прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання починається з 11.03.11 р., тоді як позивачем зазначено 10.02.11 р. Посилання суду першої інстанції тільки на застосування норм ст. 692 Цивільного кодексу України без застосування вимог ст. 530 Цивільного кодексу України є помилковим в даному випадку, оскільки сторони в договорі не передбачили конкретний строк виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання, а загальне правило розрахунку сторони за договором купівлі-продажу після отримання товару застосовується з урахуванням конкретних умов, які сторони передбачили в договорі стосовно строку виконання ними їх зобов»язань. В даному випадку, після направлення відповідачу належним чином оформленої претензії на суму боргу, у останнього почалася прострочка виконання ним грошового зобов»язання відповідно до норм частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія, здійснивши розрахунок суми пені, вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 5531 грн. 05 коп. за період з 11.03.11 р. по 16.05.11 р.

Також при зверненні до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1986 грн. 55 коп. та інфляційні у сумі 9545 грн. 91 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позов в цій частині в повному обсязі, оскільки, по-перше, позивач при розрахунку 3% річних невірно визначився з датами початку строку прострочки відповідачем його грошового зобов»язання за рахунком-фактурою № СФ-0000002 від 04.01.11 р. на суму 120016 грн. 00 коп. та рахунком-фактурою № СФ-0000011 від 08.02.11 р. на суму 125651 грн. 68 коп.; по-друге, невірно здійснено розрахунок інфляційних з огляду на те, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов»язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов»язання після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем, оскільки, наприклад, у березні 2011 р. відповідачем було здійснено декілька проплат суми боргу. Таким чином, розрахунок 3% та інфляційних, наданий позивачем є помилковим.

Враховуючи викладене та здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних, судова колегія вважає, що до стягнення з відповідача підлягають 3% у розмірі 1070 грн. 52 коп., як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 11.03.11 р. по 16.05.11 р., та інфляційні у розмірі 1285 грн. 34 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за травень 2011 р., оскільки протягом березня-квітня 2011 р. прострочка виконання грошового зобов»язання відповідачем була поденною з урахуванням часткових проплат суми основного боргу.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення, в частині, що залишається без змін. Зокрема, ствердження відповідача про нібито недоведеність позивачем наявності між сторонами саме договірних зобов»язань спростовуються конклюдентними діями відповідача по частковій оплаті суми боргу за заявленою позивачем претензією, в якій є посилання на спірний договір, відсутністю у відповідача належних та допустимих доказів наявності між сторонами будь-яких інших договірних правовідносин, за якими він отримував від позивача товар та частково його сплачував протягом спірного періоду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом частково порушені і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2011 р. у справі № 28/91/2011 підлягає зміні в частині визначення вірного розміру пені, інфляційних та 3% річних, апеляційна скарга залишенню без задоволення, а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних слід задовольнити частково з відмовою в іншій частині позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судових витрат по справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2011 р. у справі № 28/91/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2011 р. у справі № 28/91/2011 змінити в частині визначення суми пені, інфляційних та 3% річних.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ про стягнення 182463 грн. 97 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", 91045, м. Луганськ, кв-л 50-річчя оборони Луганська, 9, ЗКПО 37456150 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс", 83096, м. Донецьк, вул. Воїнська, 16, ЗКПО 32831694 борг у розмірі 20667 грн. 68 коп., пеню у розмірі 5531 грн. 05 коп., інфляційні у розмірі 1285 грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 1070 грн. 52 коп, витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 285 грн. 55 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 158 грн. 70 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ про стягнення пені у розмірі 4732 грн. 78 коп., інфляційних у розмірі 8260 грн. 57 коп. та 3 % у розмірі 916 грн. 03 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2011 р. у справі № 28/91/2011 залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

У разі дотримання сторонами вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду Луганської області видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Н.В. Акулова

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4 ДАГС;

5 - ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.