Рішення № 18548048, 04.10.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2011 Справа № 5024/1407/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс", м. Костянтинівка Донецької області,

до відкритого акціонерного товариства "Індустріальна скляна компанія", м. Херсон,

про стягнення 6668 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - на засідання суду не прибув,

від відповідача - ОСОБА_1, представник, дов. від 15.04.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатекс" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства "Індустріальна скляна компанія" (відповідач) про стягнення 6668 грн. заборгованості, відповідно до умов договору поставки № 178 від 28.04.2009р.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, на засідання суду не прибув, про причини неявки не повідомив, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалою суду від 18.08.2011 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

28 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатекс" (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Індустріальна скляна компанія" (покупець) був укладений договір поставки № 178, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар, найменування, кількість та ціна якого зазначається у специфікації.

Відповідно до п. 2.1 Договору строк, умови поставки та порядок оплати товару, зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

За умовами договору поставки (п. 1.1 Договору), позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши 29.04.2009 року за специфікацією № 1 від 28.04.2009р. товар - натрій сірчанокислотний технічний марки "А", сорт 1 на суму 16668грн., що підтверджується видатковою накладною № 552 від 29.04.2009 р. (а.с. 10) та довіреністю ИСК № 0209 від 28.04.2009 р. (а.с. 11). Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується печаткою відповідача та підписом представника покупця на видатковій накладній, довіреності та, відповідно, зобовязаний був розрахуватись в повному обсязі. Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1201 від 06.05.2009 р. (а.с. 13). На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в сумі 6668 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Індустріальна скляна компанія" 6668 грн. заборгованості за договором поставки стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобовязання щодо оплати поставленого товару не виконані. На момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки складає 6668 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 6668грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита, в розмірі 102грн. 40 коп. та 236грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Індустріальна скляна компанія", ідентифікаційний код - 35568570, адреса: буд. 2, пров. Янтарний, м. Херсон, п/рахунок - № 26007310053001 в ФАБ "Південний", МФО - 352640 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс", ідентифікаційний код - 20338741, адреса: буд. 1а, вул. Калініна, м. Констянтинівка, Донецька обл., п/рахунок - № 2600301517344 в філії ПАТ "Укрексімбанк" в м. Донецьк, МФО - 334817, 6668 грн. основного боргу, 102 грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Л.М. Немченко

Повне рішення складено 06.10.2011 р.