Рішення № 18547903, 03.10.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2011 Справа № 5024/1495/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм", м. Київ,

до приватного малого підприємства "Генезіс", м. Херсон,

про стягнення 44127 грн. 39 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - на засідання суду не прибув,

від відповідача - на засідання суду не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з приватного малого підприємства "Генезіс" (відповідач) 26224 грн. 68 коп. заборгованості за отриманий товар, 1093 грн. 53 коп. пені, 3933 грн. 70 коп. збитків в розмірі 15% від загальної вартості товару, 12875 грн. 48 коп. 0,5% від загальної вартості товару за користування грошовими коштами, відповідно до умов договору поставки № 41-29 від 22.03.2011 р.

Позивач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, про причини неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі не надіслав.

Відповідач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення.

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи з рекомендованими повідомленнями. Поштові повідомлення з відміткою про вручення судових актів відповідачу за юридичною адресою повернулись на адресу господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов’язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалою господарського суду від 23.08.2011 р. розгляд справи відкладався в зв’язку із неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд:

в с т а н о в и в:

22 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (позивач) та приватним малим підприємством "Генезіс" (відповідач) був укладений договір № 41-29, згідно з яким позивач зобов'язаний здійснити відповідачу поставку, а покупець зобов'язаний прийняти у власність та оплатити відповідно до умов даного договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп, асортимент, кількість та ціна яких зазначені у видаткових накладних (специфікаціях) позивача.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за поставлений позивачем може здійснюватися відповідачем у формі: повної або часткової передплати, повної або часткової "по факту" постачання товару відповідачу, відстрочення платежу на різні терміни, що зазначається у кожній видатковій накладній позивача. Відповідач зобов'язаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого товару в строк, що визначається у відповідній накладній постачальника. В разі, якщо у видатковій накладній позивача термін оплати поставленої партії товару не вказаний, відповідач зобов'язаний повністю оплатити товар в строк 30 календарних днів з моменту його прийняття. За умов часткової оплати за поставлений товар, відповідач підчас кожного платежу в платіжному документі зобов'язаний зазначити номер накладної, за якою проводиться часткова оплата. До моменту остаточного розрахунку за попередні партії товару, кожний черговий платіж відповідача враховується як оплата за партію товару, поставлену відповідачеві раніше попередніх і неоплачену на момент платежу, незалежно від того, яка видаткова накладна позивача вказана у платіжному доручені відповідача (п. 4.2.).

Відповідно до умов договору про поставку товару, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши у період з 22.03.2011 року по 24.03.2011 року товар на загальну суму 29224 грн. 68 коп., що підтверджено накладними (а.с. 23-56). Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на накладних, скріплених печаткою підприємства, та, відповідно, розрахуватись в повному обсязі. Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 3000 грн.

Позивачем сплачена сума в розмірі 3000 грн. зарахована в погашення заборгованості за накладними: № Рнк-882425 від 22.03.2011 р.; № Рнк-882538 від 22.03.2011 р. та частково за накладною № Рнк-883103 від 23.03.2011 р., згідно з п. 4.2 договору. Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за поставлений товар складає 26224 грн. 68 коп.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленої продукції виконано не в повному обсязі. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки медичних препаратів складає 26224 грн. 68 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 26224 грн. 68 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 1093 грн. 53 коп. пені, 3933 грн. 70 коп. збитків в розмірі 15% від загальної вартості товару, 12875 грн. 48 коп. 0,5% від загальної вартості товару за користування грошовими коштами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За не виконання обов’язку з оплати за поставлений товар, на підставі п. 5.1 договору відповідачеві нарахована пеня, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочки.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати зберігання майна, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та, перевіривши розрахунок, наведений позивачем, задовольняє ці вимоги в заявленій до стягнення сумі 1595 грн. 94 коп.

Крім того, пунктом 5.1 договору передбачено, що в разі порушення відповідачем терміну повної оплати товару більше ніж на 10 календарних днів, він зобов'язаний виплатити позивачу, окрім пені, збитки в розмірі 15% від загальної вартості товару з простроченою оплатою, а також відшкодувати інші збитки та витрати позивача, пов'язані з притягненням відповідача до виконання його грошових зобов'язань за даним договором.

Згідно п. 4.1 договору оплата за поставлений позивачем може здійснюватися відповідачем у формі: повної або часткової передплати, повної або часткової "по факту" постачання товару відповідачу, відстрочення платежу на різні терміни, що зазначається у кожній видатковій накладній позивача.

Таким чином, нарахування позивачем збитків в розмірі 15% від загальної вартості товару з простроченою оплатою здійснено в межах строку, передбачених ст.ст. 224, 232 ГК України, ст. 257 ЦК України.

Відповідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аналогічна норма міститься і в частині 4 статті 232 Цивільного кодексу України.

Також, п. 9.6 договору передбачено, що в разі прострочення відповідачем повної оплати товару, отриманого від позивача, більше ніж на 15 календарних днів, позивач має право стягнути з відповідача 0,5% від загальної вартості партії товару з простроченої повною оплатою на вищевказаний термін, за кожен день користування відповідачем грошовими коштами позивача.

Невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті грошових коштів в сумі 26224 грн. 68 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 15% від загальної вартості товару та 0,5% від загальної вартості товару за користування чужими грошовими коштами є правомірними та обґрунтованими і задовольняються судом в сумах, заявлених позивачем - 3933 грн. 70 коп. збитків в розмірі 15% та 12875 грн. 48 коп. 0,5% від загальної вартості товару за користування чужими грошовими коштами.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита, в розмірі 441 грн. 27 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного малого підприємства "Генезіс", ідентифікаційний код - 21281138, адреса: буд. 47, вул. Жовтневої Революції, м. Херсон, р/рахунок - не відомий на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм", ідентифікаційний код - 30886474, адреса: буд. 1, вул. Магнітогорська, м. Київ, р/рахунок - № 26001011990701 у філії "Центральне РУ "ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО - 300937, 26224 грн. 68 коп. основного боргу, 1093 грн. 53 коп. пені, 3933 грн. 70 коп. збитків в розмірі 15% від загальної вартості товару, 12875 грн. 48 коп. 0,5% від загальної вартості товару за користування чужими грошовими коштами, 441 грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Л.М. Немченко

Повне рішення складено 04.10.2011 р.