Рішення № 18547225, 12.09.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.11 Справа № 5021/1465/2011. Господарський суд Сумської області у складі судді Лугової Н.П., розглянувши матеріали справи, -

За позовом Підприємства Сумської облспоживспілки Кролевецький ринок, м.Кролевець, Сумської області

До відповідача Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Суми

про визнання нечинним та скасування рішення

Представники:

від позивачаОСОБА_1., довіреність б/н від 07.06.2011р.

від відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 17.01.2011р.

У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Кириченко - Шелест А.Г.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.05.2011р. № 30 по справі № 02-06/18-2011 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що вони є неправомірними та необгрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами, оцінивши та дослідивши надані докази суд встановив наступне:

Адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було розглянуто подання 1-ВДР від 12.05.2011р. за № 74 про попередні висновки по справі № 02-06/18-2011.

За результатами розгляду відповідачем було прийнято рішення № 30 від 25.05.2011р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції». Згідно вказаного рішення було визнано, що відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Підприємство Сумської облспоживспілки «Кролевецький ринок» у 2010 році та у період з січня по травень 2011 р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами на ринках у межах м. Кролевець Сумської області з часткою, що перевищує 35 %.

Також, в рішенні визнано дії позивача по встановленню тарифів на послуги з обслуговування та утримання торгових місць у 2010 році та у період з січня по травень 2011р., із застосуванням коефіцієнту використання торгових місць та завищенню статей витрат «заробітна плата» та «інші витрати» при розрахунку тарифів на послуги обслуговування та утримання торгових місць діючих у 2011 р., що є порушенням передбаченим п.1 ч.2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ст. 52 зазначеного Закону, за вищевказане порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на позивача було накладено штраф в розмірі 8500 грн. В обгрунтування вимог викладених у позовній заяві позивач посилається на те, що Підприємством Сумської облспоживспілки Кролевецький ринок надання послуг з утримання та обслуговування торговельних місць та обчислення розрахунку вказаних послуг здійснюється у відповідності до Положення про визначення розміру тарифів на платні послуги ринків споживчої кооперації України, затвердженого постановою шостих зборів Ради Укоопспілки девятнадцятого скликання від 12.11.2008р., що є нормативним актом Укоопспілки.

Також, у позові позивач зазначає, що твердження відповідача щодо неправомірності застосування коефіцієнту використання торгових місць при розрахунку тарифів на послуги суперечить положенням Статуту ринку та законодавству щодо діяльності системи споживчої кооперації України, оскільки відповідно до зазначеного Положення розмір тарифу з утримання торговельного місця залежить від суми витрат, кількості торговельних місць, режиму роботи ринку та коефіцієнту використання торговельних місць.

Позивач вказує і на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було враховано, що між ринком та фізичними особами - підприємцями були укладені договори на надання послуг по обслуговуванню торговельного місця, відповідно до яких плата за послуги є договірною та встановлена за взаємною згодою обох сторін, про що свідчать рішення господарського суду Сумської області та Харківського апеляційного господарського суду.

Позивач вважає, що при встановленні тарифів на послуги з утримання та обслуговування торгових місць у 2010 році та у період з 01.01. по 01.05.2011р. відсутні порушення передбачені п.1 ч.2 ст. 13 та п.2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Крім того, позивач не погоджується з висновком відповідача викладеним у оскаржуваному рішенні щодо неправомірного включення до тарифу на обслуговування та утримання торгових місць, витрат на оплату праці рубача мяса, що передбачена у плановій калькуляції заробітної плати працівників ринку.

Відповідач по справі заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що особи які здійснюють торгівлю на ринку, окрім вартості обслуговування власного торгового місця, повинні оплачувати також і вартість обслуговування незайнятих торгових місць на ринку, кількість яких на ринку складає 50 % або 428 місць.

Зокрема, відповідач посилається на те, що позивачем занижено кількість зайнятих та оплачених торгових місць, що призводить до заниження рівня вказаного коефіцієнта та необґрунтованого збільшення тарифу на послуги з обслуговування та утримання торгового місця.

Відповідач посилається на те, що при визначенні розміру тарифу на послуги по закріпленню торгового місця і надання послуг за його користування позивач використовує Положення про визначення розміру тарифів на платні послуги ринків споживчої кооперації України затвердженого постановою шостих зборів Ради Укоопспілки девятого скликання від 12.11.2008р. яким передбачено використання коефіцієнта використання торгового місця при розрахунку тарифу на утримання та користування торговим місцем, але як зазначає відповідач в рішенні, який не зареєстрований Міністерством юстиції України у державному реєстрі нормативно - правових актів.

Також, відповідач вказує, що планові витрати, що враховувались позивачем при розрахунку тарифу на послуги з обслуговування та утримання торгових місць на 2011 рік становлять 837,0 тис. грн., до яких включено до статті витрат «заробітна плата» витрати на оплату праці рубача мяса, що відшкодовується за рахунок тарифу на платні послуги «з розрубу мяса» та до статті «інші витрати» витрати на клеймування вагів, при тому, що останні відшкодовуються за рахунок тарифу на платні послуги «зважування на вагах».

З матеріалів справи вбачається, що ПСОСС «Кролевецький ринок» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, затвердженого постановою правління Сумської облспоживспілки від 24.09.2009р. № 357.

Діяльність підприємства ПСОСС «Кролевецький ринок» регламентується Законом України «Про споживчу кооперацію», нормативними актами Укоопспілки, Сумської облспоживспілки, Статутом, Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки з питань Європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. № 57/188/84/105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за № 288/6576.

Як свідчать матеріали справи, на території ПСОСС «Кролевецький ринок» одночасно здійснюється торгівля продовольчими та непродовольчими товарами як з торгових місць на прилавках та у палатках, так і з торгових місць у стаціонарних приміщеннях ринку.

Законами України «Про споживчу кооперацію» та «Про кооперацію» передбачено, що споживча кооперація в Україні це система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, обєднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Статтею 12 Закону України «Про споживчу кооперацію» та статтею 24 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що споживчі товариства, спілки та їх підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють ціни і тарифи на надані послуги, виходячи з попиту та пропозицій, за винятком послуг, на які передбачено державне регулювання цін та тарифів.

Тарифи на послуги позивач розраховує самостійно та встановлює наказами директора.

Платні послуги ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів повязані зі створенням для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі - продажу товарів з додержанням встановлених санітарних, протипожежних вимог, правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства. Розрахунок цієї послуги обчислюється відповідно до Положення про визначення розміру тарифів на платні послуги ринків споживчої кооперації України, затвердженого постановою шостих зборів Ради Укоопспілки девятнадцятого скликання від 12.11.2008р., що є для системи споживчої кооперації області нормативним документом. Положення про визначення розміру тарифів на платні послуги ринків є нормативним актом Укоопспілки, внутрішнім відомчим документом, обовязковим для виконання споживчими товариствами, споживспілками, їх підприємствами (обєднаннями), іншими субєктами господарювання системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки).

Відповідно до матеріалів справи, згідно листа Міністерства юстиції України від 14.03.2003р. № 30-45-295, Укоопспілка не віднесена до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації та спрямовані на регулювання відносин організації та діяльності споживчої кооперації. Так, Центральна спілка споживчих товариств (Укоопспілка) є органом правомочним приймати рішення обовязкові для виконання споживчими товариствами, споживспілками, їх підприємствами.

При цьому, згідно Закону України «Про ціни і ціноутворення», при розрахунку тарифів на послуги з утримання та обслуговування торговельних місць застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Матеріали справи свідчать, що 25.03.2011р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було проведено позапланову перевірку позивача за результатами якої складено відповідний акт.

Як вбачається з зазначеного акту, предметом перевірки було питання ціноутворення при наданні платних послуг та нарахуванні плати за оренду торгових місць на ринку.

За висновками перевірки інспекцією не було виявлено порушень державної дисципліни цін при наданні платних послуг.

Твердження відповідача про неприпустимість застосування позивачем коефіцієнта використання торгових місць, в умовах значної конкуренції суперечать положенням Статуту позивача та законодавству, що регулює діяльність споживчої кооперації України.

Згідно до Положення про визначення розміру тарифів, розмір тарифу з утримання торговельного місця залежить від суми витрат, кількості торговельних місць, режиму роботи ринку та коефіцієнту використання торговельних місць. При цьому, застосування коефіцієнта передбачено нормативними документами Укоопспілки органу системи споживчої кооперації, що є обовязковими для виконання позивачем.

Коефіцієнт використання торгових місць розраховується ринком як співвідношення фактичної кількості чеків про оплату послуг на обслуговування та утримання торгових місць за місяць до сумарної кількості торгових місць на ринку та кількості днів роботи ринку за місяць.

Ринок - це субєкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрованій в установленому порядку, функціональними обовязками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Крім того, слід зазначити, що відповідач не довів належним чином про факт того, що адміністрації ринків, які надають в оренду торгові приміщення (площі) та торговельне устаткування, займають монопольне становище та мають статус монополістів.

Оренда торгових приміщень (площ) на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, відбувається в межах цивільних правовідносин, що регулюються Цивільним кодексом України, а між субєктами господарювання - Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймачів справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частина 1 ст. 785 даного Кодексу встановлює обовязок наймача у разі припинення договору негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Аналогічні норми містяться у ст.ст. 283, 284 Господарського кодексу України. Таким чином, предмет оренди становлять цивільні правовідносини щодо платного користування певним майном.

Відповідач вважає, що свій ризик щодо відсутності попиту на обслуговування та утримання вільних торгових місць позивач перекладає на приватних підприємців, що здійснюють торгівельну діяльність на ринку та які використовують лише частину торгових місць від їх загальної кількості на території ринку.

Слід зазначити, що ціни на оренду торгових приміщень (площ) у торгівельних обєктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів обєктивно не зможе справити визначального впливу на загальний рівень і динаміку цін. Це обумовлюється тим, що зниження таких цін навіть у кілька разів не викличе зниження кінцевих цін на товари, які реалізуються на даних торгівельних обєктах, ринках, так як ціни на майже всі товари, якими здійснюється торгівля на ринках, є вільними та встановлюються продавцями на власний розсуд в порядку вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував, що між ринком та фізичними особами - підприємцями укладені договори на надання послуг по обслуговуванню торговельного місця, відповідно до яких плата за послуги договірна, тобто встановлена за взаємною згодою обох сторін. Вказані договори укладені на строк до 31.12.2011р. У даний час вони діють та не визнані недійсними судом. Протягом строку дії даних договорів пропозицій щодо внесення змін до договору в частині розміру плати за послуги з обслуговування та утримання торговельних місць від підприємців не надходило.

Отже, при встановленні ринком тарифів на послуги з утримання та обслуговування торгових місць у 2010р. та у період з 01 січня по 01 травня 2011 р. повінстю відсутні порушення, передбачені п.1 ч.2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Щодо твердження відповідача відносно неправомірного включення позивачем при розрахунку тарифу на послуги з обслуговування та утримання торгових місць у 2011р. витрат на оплату праці рубача мяса, матеріали справи свідчать, що згідно планової калькуляції заробітна плата працівників ринку включена в сумі 381,3 тис. грн.. , що є меншою від фонду заробітної плати на 16,3 тис.грн. та включає заробітну плату комірника (2,85 тис. грн.. і рубача мяса (13,46 тис. грн.), що складає розмір річної заробітної плати зазначених працівників, що підтверджується плановими сумами витрат для розрахунку тарифів на 2011 рік та плановим розрахунком зарплати на 2011 рік. Таким чином, є неправомірним зазначення відповідача, що заробітна плата рубача мяса відшкодовується за рахунок тарифу на обслуговування та утримання торгових місць.

Установлення монопольного (домінуючого) становища субєкта господарювання на ринку здійснюється згідно з Методикою, затвердженою відповідно до статті 12 Закону і абзацу другого статті 8 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, і включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку.

Як зазначено в пункті 15 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства”:

- обовязок з доведення в суді факту зайняття субєктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.;

За змістом приписів частини другої статті 43, статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона зобовязана довести в суді належними і допустимими доказами наявність тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення.

Відповідач по справі не довів факт монопольного становища позивача та зловживання ним, а висновки викладені відповідачем у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету є, зокрема, не доведення обставин .і невідповідність висновків викладених у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.05.2011р. № 30 по справі № 02-06/18-2011 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» правомірними та обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.05.2011р. № 30 по справі № 02-06/18-2011 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

3. Стягнути з Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (40024, м.Суми, вул. Харківська, 30/1, код код 21119343) на користь Підприємства Сумської облспоживспілки Кролевецький ринок (41300, Сумська область, м.Кролевець, вул. Роменця, 9, код 01562094) 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯН.П. ЛУГОВА

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписано 16.09.2011р.