Рішення № 18546891, 29.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2011 р.Справа № 18/2302/11

за позовом Холдінгової компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз", вул. Київська, буд. 62, м. Кременчук, Полтавська область,39631

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; юридична адреса АДРЕСА_2

про стягнення 12106,50 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: Білявський В.В.

від відповідача: ОСОБА_1

Розглядається позовна заява про стягнення 12106,50 грн. сплачених за пиломатеріали згідно рахунків № 2 від 16.05.2009р., № № 3, 4, 5, 6 від 01.04.2009р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за усною угодою він оплатив вказану в рахунках вартість пиломатеріалів, але відповідач товар не передав.

Відповідач в письмових поясненнях зазначив, що всі зобовязання перед позивачем виконанні в повному обсязі (а.с.31).

В судовому засіданні 29.09.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі усної угоди між Холдінговою компанією "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз" (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач), відповідач зобов'язався поставити на адресу позивача пиломатеріали (дошка вільхи), а позивач повинен був оплатити вартість вищезгаданого товару.

Відповідач направив позивачеві рахунки № 2 від 16.05.2009р., №№ 3, 4, 5, 6 від 01.04.2009р. на оплату товару (дошка вільхи) на загальну суму 45000,00 грн. (а.с.10-14).

Позивач за платіжними дорученнями № 1517 від 17.04.2009р., № 1830 від 30.04.2009р., № 2030 від 30.04.2009р., № 2869 від 19.06.2009р., № 2906 від 24.06.2009р. перерахував відповідачу 44106,50 грн. попередньої оплати за дошкувільхи (а.с.15-19).

Позивач у позові посилається на те, що відповідач передав позивачу товар згідно видаткових накладних № 02, № 03, № 04 від 22.06.2009 р. на загальну суму 32000,00 грн. На суму 12106,50 грн. відповідачем товар позивачу переданий не був.

01.07.2011р., позивач керуючись ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу претензію-вимогу №65/17-84 про поставку пиломатеріалів на суму 12106,50 грн., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 23).

Відповідно до ч. 2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Як свідчать надані докази, відповідачем видано рахунки позивачу на оплату товару, в яких зазначено кількість, ціна та загальна вартість товару, позивач оплатив вказані рахунки, частково товар був переданий відповідачем позивачу.Дані докази свідчать, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу в усній формі.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власністьдругій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

01.07.2011р., позивач керуючись ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу претензію-вимогу №65/17-84 про поставку пиломатеріалів на суму 12106,50 грн., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. (а.с. 23). Відповідач поставку товару не здійснив, грошові кошти не повернув.

Відповідач в письмових поясненнях посилається на те, що він поставив відповідачу товар на загальну суму 44106,50 грн. В підтвердження цього відповідачем надано товарні накладні № 02 від 17.04.2009 р., № 03 від 30.04.2009 р., № 04 від 30.04.2009 р., та №№ 6, 7, 9 від 22.06.2009 р. (а.с.42-47).

Однак, як зазначає позивач, продукція від відповідача по накладним № 6 від 22.06.2009р., № 7 від 22.06.2009р., № 9 від 22.06.2009 р. на підприємство не надходила. Позивачем довіреності на отримання продукції по даним накладним не видавалися (а.с.57).

В акті звірки розрахунків за даними бухгалтерського обліку позивачем надходження товару за накладними № 6 від 22.06.2009р., № 7 від 22.06.2009р., № 9 від 22.06.2009 р. не підтверджено (а.с.49).

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст.62 Закону України “Про господарські товариства” діяти від імені товариства з обмеженою відповідальністю без доручення має право генеральний директор цього товариства.

Позивачем не надано суду довіреностей, які б підтверджували повноваження осіб на прийняття товару для відповідача, зазначеного у спірних видаткових накладних.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 (далі Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 13 Інструкції визначено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Відповідачем не надано довіреностей, за якими позивач уповноважував свого представника на одержання вказаного товару у накладних №6 від 22.06.2009р., №7 від 22.06.2009р., № 9 від 22.06.2009 р.

Відповідачем не надано суду доказів надходження від позивача повідомлення про прізвища уповноважених осіб та про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завірятиме на супровідних документах свій підпис про одержання цінностей.

Інших доказів в підтвердження факту передачі товару на вказану суму саме позивачеві відповідач суду не надав.

За ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі субєкти господарювання зобовязані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи.

Відповідно до частин першої та другої ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані відповідачем накладні № 6 від 22.06.2009р., № 7 від 22.06.2009р., № 9 від 22.06.2009 р. не містить прізвищ та посад осіб, які її підписали від імені позивача, на них відсутня печатка позивача.

Оскільки вказані накладні підписані невідомими особами, печатка позивача на накладних відсутня, дані накладні не є належним доказом продажу (передачі) товару позивачеві згідно вимог законодавства.

Також, відповідачем не надано жодних доказів наступного схвалення позивачем правочину, вчиненого невідомою особою за спірними накладними.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними доказами передачі (поставки) позивачу товару на загальну суму 12106,50 грн.

Отже, вимоги про стягнення 12106,50грн. попередньої оплати згідно ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; юридична адреса АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші відомості: не відомі) на користь Холдінгової компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, ідентифікаційний код 05808735, інші відомості: не відомі) 12106грн. 50 коп. повернення попередньої оплати, 121грн. 06 коп. витрат з оплати державного мита, 236грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Т.М.Безрук

Повне рішення складено та підписано 04.10.2011р.