Рішення № 18546874, 27.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р. Справа № 18/2160/11

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", 36039, м. Полтава, вул. Енгельса, 2

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-а

про стягнення 10845,63 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Столяров М.Б.

від відповідача: не з'явився

Рішення оголошено в судовому засіданні 27.09.2011 року після виходу з нарадчої кімнати.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 10845,63 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу № 20П-8 від 01.01.2011 року, в т.ч. 9639,30 грн. - основний борг, 678,94 грн. - пеня, 409,70 грн. - інфляційні витрати та 117,69 грн. - 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне у справі повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 47), відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.01.2011 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (позивач, товариство) та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач, споживач) був укладений договір на постачання природного разу № 20 П-Р (а.с. 50-56), у відповідності до умов якого товариство зобов'язалося передати у власність споживача в 2011 році природний газ за наявності його обсягів, а споживач - прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору на постачання природного разу № 20 П-Р від 01.01.2011 року (далі - договір), загальний обсяг природного газу, що має бути переданий товариством споживачеві на протязі 2011 року, складає 16,3 тис. м3, в т.ч. у січні - 3,0 тис. м3, у лютому 2011 року - 3,0 тис. м3.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 01.01.2011 року (а.с. 20) до договору, ціна за 1000 м3 природного газу складає 3114,888 грн.

На виконання умов спірного договору позивачем у січні та лютому 2011 року було передано, а відповідачем - прийнято природний газ на загальну суму 11612,30 грн., що підтверджується наявними у справі копіями актів приймання-передачі (а.с. 23-24), в т.ч. у січні 2011 року - 1,838 м3 на суму 5725,16 грн. та у лютому 2011 року - 1,890 м3 на суму 5887,14 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору відповідач оплату за спожитий природний газ здійснив лише частково на суму 1500,00 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем, сума якої станом на момент звернення до суду з даним позовом та з урахуванням попередніх оплат за січень 2011 року в розмірі 473,00 грн. склала 9639,30 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного вимоги про стягнення з відповідача 9639,30 грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з лютого 2011 року по червень 2011 року в сумі 409,70 грн. та 3% річних за період з 06.02.2011 року по 21.07.2011 року в сумі 117,69 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 06.02.2011 року по 21.07.2011 року в розмірі 678,94 грн.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.5. договору, у разу невиконання споживачем умов п. 5.1. цього договору споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок суми пені за період з 06.02.2011 року по 21.07.2011 року, яка склала 612,00 грн.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-а, р/р 2600631167 в ПБ "Полтавабанк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 32017261) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36039, м. Полтава, вул. Енгельса, 2, п/р 2600530103545 в філії Полтавське управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467, код ЄДРПОУ 03351912) - 9639,30 грн. основного боргу, 612,00 грн. пені, 409,70 грн. інфляційних витрат, 117,69 грн. 3% річних, 107,79 грн. державного мита та 234,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.