Рішення № 18546783, 15.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2011 р.Справа №18/2147/11

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000", вул. Короленка- 17/53, м.Полтава (поштова адреса: м.Полтава, вул.Покровська-67 "б")

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

про стягнення 960,16грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дор. від 04.08.11р.

від відповідача:не зявився

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за послуги охорони за договором від 23.09.2010р. за №ЯКР/4470 у розмірі 960,19 грн., у т.ч. 891,00 грн. - сума основного боргу, 60,56 грн. - пеня та 8,60 грн. - інфляційні нарахування.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов"язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання позивача через канцелярію суду надав відомості про державну реєстрацію відповідача (вх.. № 14466д від 15.09.2011р.).

Відповідач в судове засідання не зявився. Ухвала суду, яка направлялася відповідачу за вказаною в позові адресою, повернулася до суду з відміткою поштового відділення - за закінченням терміну зберігання.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач значиться в реєстрі за адресою, що вказана позивачем у позові.

За даних обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Крім того, статтею 69 ГПК України передбачено, що господарський спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення даного спору закінчився.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Приватне підприємство „Явір- 2000" (надалі по тексту - позивач) та відповідач - Фізична особа-підприємець - ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач) уклали Договір спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони №ЯКР/4470 від 23.09.2010р. (надалі по тексту - договір).

Згідно п.2.1 договору позивач зобовязався здійснювати в інтересах відповідача спостереження за сигналізацією, встановленою на обєкті відповідача, обслуговувати цю сигналізацію, а також терміново виїздити на обєкт у випадку надходження сигналу про спрацювання сигналізації, здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки відповідача, затримувати правопорушників та за письмовою відповідача доставляти до органів МВС.

П.3.3. договору передбачає, що підтвердження надання послуги являються Акти виконаних робіт, що підписуються в кінці кожного місяця.

Відповідно до п.3.4. та п.4.2.7. договору відповідач зобовязався своєчасно щомісячно до 15 числа місяця, за який здійснюється платіж, здійснювати оплату за договором.

У п.3.1. договору сторони визначили, що вартість надання послуги за один місяць становить 200 грн.

Як зазначає позивач, у відповідності до умов договору, він надавав відповідачу послуги, здійснюючи спостереження за сигналізацією, встановленою на об'єкті відповідача - бару «Вагон», що розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Леонова, 2-в, згідно Додатку № 1 до цього Договору.

Факт надання відповідачу послуг підтверджується наданими в матеріали справи

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 11566 від 30.09.10р. на суму 52,00 грн.; №11567 від 31.10.10р. на суму 200,00 грн.; № 11987 від 30.11.10р. на суму 200,00 грн.; №14099 від 31.12.10р. на суму 200,00 грн.;№ 1147 від 31.01.11р. на суму 200,00 грн.; № 4999 від 28.02.11р. на суму 39,00 грн., що підписані двома сторонами. При цьому, в даних актах зазначається, що відповідач претензій по обєму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Позивач вказує, що згідно його бухгалтерських даних, відповідачем не проведені розрахунки за надані послуги спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони: за вересень 2010р. (на суму 52,00 грн.), за жовтень 2010р. (на суму 200,00грн.), за листопад 2010р. (на суму 200,00 грн.), за грудень 2010р. (на суму 200,00 грн.), за січень 2011р. (на суму 200,00 грн.), за лютий 2011р. (на суму 39,00 грн.).

Відповідач доказів сплати за надані позивачем послуги суду не надав, обставини, на які посилається позивач у позові, не спростував.

За даних обставин, на час звернення позивача до суду та прийняття рішення, заборгованість відповідача по Договору № ЯКР/4470 від 23.09.2010р. за послуги спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду охорони складає 891,00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 891 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610. ст. 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязання сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У відповідності до п.6.3. Договору, відповідач за порушення умов договору, повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Посилаючись на пункт 6.3 договору позивач правомірно нарахував відповідачу 60,56 пені (розрахунок доданий до матеріалів справи).

Відповідно до вимог п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Посилаючись на положення ст.625 ЦК України позивач, правомірно нарахував відповідачу 8,60 грн. інфляційних втрат (розрахунок доданий до матеріалів справи).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 60,56 грн. пені та 8,60 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства "Явір-2000", юридична адреса: вул. Короленка, 17/53, м.Полтава; поштова адреса: м.Полтава, вул.Покровська, 67 "б", код ЄДРПОУ 31175036, р/р 26002323660001 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401 - 960,16 грн. 891 грн. боргу, 60,56 грн. пені, 8.60 інфляційних витрат, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили

Суддя Кльопов І.Г.