Рішення № 18546308, 29.09.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2011 р. Справа № 5016/2718/2011(3/141)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Миколаїв”

54028, м. Миколаїв, вул. 4 Повздовжня, 76

До відповідача: Дочірнього підприємства Комунального підприємства

“Миколаївкомунтранс”Абонентська служба “Заводський”

54020, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 84

Про: стягнення заборгованості в сумі 388858,01 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом (заява про зменшення позовних вимог б/н від 28.09.11р.)стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 327835,80 грн., 3% річних 3287,34 грн., індексу інфляції 3095,70 грн., пені 16984,59 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору б/н від 01.03.2010 року, актів здачі приймання робіт (послуг) за №730 від 31.03.2011р., №ОУ 001061 від 29.04.2011р., №ОУ -001537 від 31.05.2011р., №ОУ-001796 від 30.06.2011р., листування з досудового врегулювання спору, норм Цивільного й Господарського законодавства України та мотивовані тим, що пунктом 5.21 договору передбачено обовязок замовника послуг своєчасно у встановлений договором термін сплачувати надані послуги, але відповідач порушив зазначену умову, не сплатив отримані послуги в період з березня 2011 р. по червень 2011 р.

Відповідач у відзиві (вих. №09549-юр від 29.09.11р.) вважає доводи викладені позивачем в позовної заяві безпідставними та необґрунтованими, оскільки розрахунок як основного боргу так і санкцій зроблений позивачем невірно.

Після досліджень судом розрахунків позивача та обговорення їх в судовому засіданні, відповідач усно повністю погодився як з існуванням основного боргу в розмірі 327835,80 грн. так і з нарахуванням на нього санкцій в заявлених до стягнення розмірах.

29.09.11р. суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив сторонам вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2010 року між сторонами був укладений договір «про надання послуг завантаження та вивезення ТПВ»згідно з умовами якого відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як виконавець, надає йому послуги із завантаження та вивезення ТПВ, накопичених у замовника на умовах цього договору.

Умовами пунктів 2.1 та 10.1 договору сторони передбачили, що загальний обсяг перевезень з «01»березня 2010 року до «28»лютого 2010 року визначається щомісячним вивезенням ТПВ, що підтверджується актами виконаних робіт і складає в середньому 7000 куб. м. Вартість 1 куб.м. становить 21,33 грн. (тариф містить у собі екологічний сбір за розміщення відходів на міському звалищі). Цей договір укладеється на 1 (один) рік. Діє з «01»березня 2010 р. до «28»лютого 2011 р. і набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на той самий термін, якщо жодна із сторін за тридцять днів до закінчення терміну дії договору або через тридцять днів після дати закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону договору про його розірвання.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного й Господарського законодавства України про надання послуг.

Так, за приписами п. 1 ст. 901 та п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами пунктів 3.1 та 3.1.1 договору плата за послуги із контейнерного збору та вивезення ТПВ здійснюється по акту виконаних робіт до кінця наступного за розрахунковим місяцем. Двосторонній акт виконаних робіт складається та підписується щоденно, а в кінці місяця складається рахунок на загальний об'єм виконаних робіт. Підтвердженням об'ємів вивезення ТПВ є довідка від Балансоутримувача міського полігону ТПВ в с В. Корениха.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу послуги по збиранню та вивезенню ТПВ в період з березня по червень 2011 року на загальну суму 362836,11 грн., по що свідчать акти надання послуг:

№730 від 31.03.2011р. на 93992,78 грн;

№ОУ 001061 від 29.04.11р. на 94321,26 грн;

№ОУ 001537 від 31.05.11р. на 86386,50 грн;

№ОУ - 001796 від 30.06.11р. на 88135,57 грн;

які підписані представниками обох сторін та приписи скріплені печатками підприємств.

Відповідно до умов п. 5.2, 5.2.1 договору замовник зобов'язався своєчасно, у встановлений договором термін (п.3.1), сплачувати надані послуги.

Фактично, сторони по договору дійшли згоди, що оплата за послуги буде здійснюватися по актам надання послуг до кінця наступного за розрахунковим місяцем. Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише в серпні (починаючи з 15 числа) 2011 року провів проплати, за березень 2011р. в розмірі 35000 грн.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, навпаки, підписаний керівником КП акт звірки станом на 29.09.11р. свідчить про перевірку розрахунків позивача по спірним відносинам та їх узгодження.

Відповідно до змісту ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи містять численні листування позивача на протязі 2011 року як відповідачу так і в установи місцевого самоврядування про заборгованість АС «Заводський»перед ТОВ «Грінко - Миколаїв». Відповіді на звернення, які містяться в матеріалах справи, відсутні.

Статтями 610, п. 1 ст. 612, п.1 ст. 624, ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.3.1 договору сторони дійшли згоди, що за прострочення терміну платежів з замовника стягується пеня у розмірі передбаченому законодавством України від несплаченої суми за кожний місяць прострочення. Пеня, розрахована згідно цього пункту, стягується до повного погашення суми заборгованості.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається цілком правомірне нарахування позивачем до стягнення боржнику санкцій у вигляді пені, інфляційних та 3% річних, розмір яких відповідачем не спростовано в судовому засіданні.

Отже, дослідивши матеріали справи у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 58, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Комунального підприємства “Миколаївкомунтранс” Абонентська служба “Заводський” (54020, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 84, код ЄДРПОУ 36486760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Миколаїв” (54028, м. Миколаїв, вул. 4 Повздовжня, 76, код ЄДРПОУ 35989651) - 327835,80 грн. основного боргу, 3% річних 3287,34 грн., індексу інфляції 3095,70 грн., пеню 16984,59 грн., 3888,58 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 03 жовтня 2011 року.