Рішення № 18546221, 13.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2011 р. Справа № 8/090-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор», ідентифікаційний код: 21505980, місцезнаходження: 03170, м. Київ, вул. Тулузи, 5,

до відповідача: Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», ідентифікаційний код: 08358735, місцезнаходження: 09113, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 01.06.2011 року;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 02.02.2011 року за №162/ХVІІ (далі за текстом: Договір) на загальну суму 109302,66 грн. (сто девять тисяч триста дві гривні 66 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору поставки від 02.02.2011 року за №162/ХVІІ не здійснив оплату придбаних у Позивача товарів, в звязку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 109302,66 грн. (сто девять тисяч триста дві гривні 66 коп.), яка включає в себе станом на 30.06.2011 року основний борг у сумі 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.), пеню у сумі 4798,80 грн. (чотири тисячі сімсот девяносто вісім гривень 80 коп.), інфляційні нарахування у сумі 3599,10 грн. (три тисячі пятсот девяносто девять гривень 10 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 929,76 грн. (девятсот двадцять девять гривень 76 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2011 року порушено провадження у справі №8/090-11 та призначено останню до розгляду на 19.07.2011 року.

19.07.2011 року в судове засідання Позивач не зявився повідомивши суд про причини неявки, вимоги ухвали суду від 01.07.2011 року не виконав. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 01.07.2011 року не виконав. У звязку з цим розгляд справи ухвалою суду від 19.07.2011 року відкладено на 16.08.2011 року.

16.08.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 01.07.2011 року та від 19.07.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимог ухвал суду від 01.07.2011 року та від 19.07.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 16.08.2011 року задоволено клопотання Позивача про продовження строку вирішення спору та розгляд справи відкладено на 13.09.2011 року.

13.09.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимог ухвал суду від 01.07.2011 року, від 19.07.2011 року та від 16.08.2011 року не виконав. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 13.09.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

02.02.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки за №162/ХVІІ (далі по тексту: Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник (Позивач) передає у власність Покупця (Відповідача) товар, зазначений в асортименті та за ціною, зазначеною у Додатку № 1 до цього Договору, і який є невідємною частиною Договору.

За умовами п. 1.2. Договору, кількість товару узгоджується сторонами додатково на підставі заявок Покупця (Відповідача).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. Договору, ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Валютою Договору є гривня України. В ціну Договору входять транспортні витрати Постачальника. Ціни на продукти є сезонними та можуть змінюватись відповідно до коливань закупівельних цін та інших факторів. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору 03.02.2011 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар вигляді спреда солодко-вершкового, загальною вагою 3999,00 кг, на загальну суму 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.), що підтверджено специфікацією до Договору, накладною від 03.02.2011 року за № 5145-14 та довіреністю від 03.02.2011 року за № 77, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості поставлених Позивачем товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем придбаних товарів у обсягах та вартістю, визначених в специфікації до Договору, накладній від 03.02.2011 року за № 5145-14 та довіреності від 03.02.2011 року за № 77, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем специфікація, накладна та довіреність на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставних Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобовязань за Договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Покупець (Відповідач) проводить оплату протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту поставки.

Актом звіряння взаєморозрахунків від 15.02.2011 року, який підписаний Позивачем та Відповідачем без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості поставлених Позивачем товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем придбаних товарів у обсягах та вартістю, які зазначені у вищевказаних специфікації і накладній, актом звіряння взаєморозрахунків від 17.08.2011 року, поясненнями Позивача, які він 13.09.2011 року дав в судовому засіданні, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 5.1. Договору не оплатив поставленні Позивачем товари, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 13.09.2011 року за Договором наявна заборгованість у сумі 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 13.09.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товарів або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору поставки товарів. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 30.06.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору з дотриманням вимог ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України направляв Відповідачу претензію від 07.04.2011 року за №07/04-11 з вимогою погасити заборгованість за Договором, на яку Відповідач не відреагував, заборгованість не погасив та відповіді не надав.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 13.09.2011 року складає 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставлених Позивачем товарів за Договором поставки суду не надано.

Станом на 13.09.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.), в звязку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 4798,80 грн. (чотири тисячі сімсот девяносто вісім гривень 80 коп.), інфляційні нарахування у сумі 3599,10 грн. (три тисячі пятсот девяносто девять гривень 10 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 929,76 грн. (девятсот двадцять девять гривень 76 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у разі невиконання п. 5.1. даного Договору, Покупець (Відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. Сторони домовились, що для сплати пені застосовується позовна давність у три роки.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по не оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 13.09.2011 року у сумі 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 4798,80 грн. (чотири тисячі сімсот девяносто вісім гривень 80 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 3599,10 грн. (три тисячі пятсот девяносто девять гривень 10 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 929,76 грн. (девятсот двадцять девять гривень 76 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.6.2. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 4798,80 грн. (чотири тисячі сімсот девяносто вісім гривень 80 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 3599,10 грн. (три тисячі пятсот девяносто девять гривень 10 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 929,76 грн. (девятсот двадцять девять гривень 76 коп.), в звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та не заперечувались Відповідачем по суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 02.02.2011 року за №162/ХVІІ станом на 13.09.2011 року складає 109302,66 грн. (сто девять тисяч триста дві гривні 66 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором поставки товарів на загальну суму 109302,66 грн. (сто девять тисяч триста дві гривні 66 коп.), яка включає в себе станом на 13.09.2011 року основний борг у сумі 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.), пеню у сумі 4798,80 грн. (чотири тисячі сімсот девяносто вісім гривень 80 коп.), інфляційні нарахування у сумі 3599,10 грн. (три тисячі пятсот девяносто девять гривень 10 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 929,76 грн. (девятсот двадцять девять гривень 76 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений, в звязку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів на загальну суму 109302,66 грн. (сто девять тисяч триста дві гривні 66 коп.), яка включає в себе станом на 13.09.2011 року основний борг у сумі 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.), пеню у сумі 4798,80 грн. (чотири тисячі сімсот девяносто вісім гривень 80 коп.), інфляційні нарахування у сумі 3599,10 грн. (три тисячі пятсот девяносто девять гривень 10 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 929,76 грн. (девятсот двадцять девять гривень 76 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 1093,03 грн. (одна тисяча девяносто три гривні 03 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 1093,03 грн. (одна тисяча девяносто три гривні 03 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у звязку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор»до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», ідентифікаційний код: 08358735, місцезнаходження: 09113, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фавор», ідентифікаційний код: 21505980, місцезнаходження: 03170, м. Київ, вул. Тулузи, 5, заборгованість за договором від 02.02.2011 року за №162/ХVІІ у вигляді основного боргу у сумі 99975,00 грн. (девяносто девять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.), пені у сумі 4798,80 грн. (чотири тисячі сімсот девяносто вісім гривень 80 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 3599,10 грн. (три тисячі пятсот девяносто девять гривень 10 коп.), 3-х процентів річних у сумі 929,76 грн. (девятсот двадцять девять гривень 76 коп.), державне мито у сумі 1093,03 грн. (одна тисяча девяносто три гривні 03 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 13.09.2011 року