Рішення № 18546149, 23.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2011 р. Справа № 6/050-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аромат” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № 012/11 від 18.01.2011 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Аромат” (далі - ТОВ “Аромат”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі - ТОВ “ВВС-ЛТД”, відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 111 від 23.03.2009р., щодо оплати отриманого товару. У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 54118,62 грн, з яких: 52330,04 грн основного боргу, 1498,55 грн пені та 290,03 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2011р. порушено провадження у справі № 6/050-11 та призначено її до розгляду на 31.05.2011р.

31.05.2011р. представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання від 31 травня 2011 року про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що в провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 21/004-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аромат” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” про стягнення заборгованості за договором № 111 від 23 березня 2009 року.

24 січня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” було подано зустрічний позов у справі № 21/004-11 про визнання договору № 111 від 23.03.2009 року недійсним який було прийнято до спільного розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 24 січня 2011 року. Таким чином у господарському суді Київської області знаходиться справа № 21/004-11, у якій позивачем та відповідачем виступають одні і ті самі сторони, первісні позовні вимоги полягають у стягненні заборгованості за тим самим договором № 111 від 23 березня 2009 року, а зустрічний позов містить вимогу про визнання такого договору недійсним у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2011р. зупинено провадження у справі № 6/050-11 до вирішення повязаної з нею справи Господарського суду Київської області № 21/004-11.

29.08.2011р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Аромат” надійшла заява № 161/11 від 25.08.2011р. про поновлення провадження у справі № 6/050-11 у звязку з вирішенням справи № 21/004-11.

Перевіривши підставність заяви про поновлення провадження, суд дійшов висновку, щo справа № 6/050-11 підлягає поновленню з підстав, набранням рішення господарського суду Київської області у справі № 21/004-11 від 22.06.2011р. законної сили, оскільки факт повернення апеляційної скарги не впливає на перебіг строків апеляційного оскарження.

Судом встановлено, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” на рішення господарського суду Київської області від 22.06.2011р. у справі № 21/004-11 повернуто.

Таким чином, ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2011р. провадження у справі № 6/050-11 поновлено, а її розгляд призначено на 14.09.2011р.

Проте, перевіривши ухвалу у справі № 6/050-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аромат” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” про стягнення боргу судом встановлено, що у резолютивній частині зазначеної ухвали допущена технічна описка, а саме, помилково зазначено дату та час розгляду справи “14.09.2011р. о 10:00” замість “23.09.2011р. о 11:00”.

Враховуючи наведене, 13.09.2011р. суд ухвалив виправити описку у резолютивній частині ухвали господарського суду Київської області від 01 вересня 2011 року у справі № 6/050-11, а саме, дату та час розгляду справи “14.09.2011р. о 10:00” виправити на “23.09.2011р. о 11:00”.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 23.09.2011р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду Київської області від 01.09.2011р. та 13.09.2011р., які були надіслані відповідачу за всіма відомими суду адресами, в тому числі юридичною адресою, яка зазначена у позовній заяві та відповідає адресі вказаній у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідача (копія в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вимоги положень ст. 69 ГПК України та у звязку з відсутністю в матеріалах справи клопотання сторони про продовження строку вирішення спору, суд позбавлений можливості розглянути дану справу у строк більше ніж два місяці та ще раз відкладати розгляд справи на іншу дату.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його незявлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

23.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аромат” (далі продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі покупець, відповідач у справі) було укладено договір купівлі продажу № 111 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості (далі - товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), як є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює оплату за товар не пізніше строків, вказаних у видаткових накладних, складених продавцем.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2009р., а щодо зобовязання за договором до повного їх виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що хоча б одна із сторін договору заявила про свій намір розірвати договір купівлі продажу № 111 від 23.03.2009р, а відтак суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору в суді зазначений вище договір є чинним.

01.09.2010р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі продажу № 111 від 23.03.2009р. (далі додаткова угода).

Сторонами погоджено (п. 5.1. додаткової угоди), що покупець зобовязаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній продавця, не пізніше 75 календарних днів від дати отримання товару.

На виконання умов договору купівлі продажу № 111 від 23.03.2009р. позивач поставив, а відповідач за довіреностями: № 14985 від 20.10.2010р., № 15242 від 04.11.2010р., № 15739 від 17.11.2010р., № 16096 від 01.12.2010р. отримав товар на загальну суму разом з ПДВ 54493,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані обома сторонами договору:

№ Аро-007418 від 18.10.2010р.;

№ Аро-007944 від 02.11.2010р.;

№ Аро-008294 від 15.11.2010р.;

№ Аро-008710 від 01.12.2010р.;

№ Аро-008711 від 01.12.2010р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, відповідач повернув першому поставлений раніше товар, згідно видаткової накладної № Аро-007418 на суму 2163,26 грн, що підтверджується накладною № 454633-0 від 16.11.2010р.

Таким чином, позивачем поставлено відповідачу товар за договором купівлі продажу № 111 від 23.03.2010р. на загальну суму 52330,04 грн (54493,30 грн - 2163,26 грн).

Судом встановлено, що копії наявних в матеріалах справи видаткових накладних оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в них реквізитів, а саме:

·найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

·назву документа(форми);

·дату і місце складення документа;

·зміст та обсяг господарської операції;

·одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі);

·посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

·особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Отже, факт передання відповідачу матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, про що свідчать підписи повноважної особи відповідача (Малети Сергія Івановича), доданих до позовної заяви та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які надав позивач на підтвердження факту передачі товару, (належні копії довіреностей знаходяться в матеріалах справи), тобто, за документами оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства та за відсутності у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманої продукції.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобовязання за договором купівлі продажу № 111 від 23.03.2010р. вартість отриманого товару не сплатив.

Таким чином, на час вирішення спору вартість неоплаченого товару відповідачем за договором становить 52330,04 грн, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 52330,04 грн боргу за поставлений товар.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 1. додаткової угоди, відповідач зобовязаний був оплатити вартість отриманого по видатковим накладним товару не пізніше 75 календарних днів від дати отримання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, доказів сплати вартості отриманого за договором купівлі продажу № 111 від 23.0.2010р. товару відповідач суду не надав.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати отриманого товару за договором доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості отриманого товару у розмірі 52330,04 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором купівлі продажу № 111 від 23.03.2010р., за поставки здійснені в період з жовтня грудня 2010 року становить 52330,04 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий товар по договору купівлі продажу № 111 від 23.03.2010р.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу (52330,04 грн) за отриманий товар відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 52330,04 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1498,55 грн пені, нарахованої на суму боргу щодо кожної накладної окремо:

За видатковими накладними:

№ Аро-007418 від 18.10.2010р. на суму 24552,65 грн х 15,5 : 100:365 х 84 = 875,82 грн;

№ Аро-007944 від 02.11.2010р. на суму 6482,10 грн х 15,5 : 100:365 х 69 = 189,93 грн;

№ Аро-008294 від 15.11.2010р. на суму 9847,70 грн х 15,5 : 100:365 х 57 = 238,36 грн;

№ Аро-008710 від 01.12.2010р. на суму 1,50 грн х 15,5 : 100:365 х 40 = 0,02 грн;

№ Аро-008711 від 01.12.2010р. на суму 11446,09 грн х 15,5 : 100:365 х 40 = 194,42 грн.

Судом встановлено, що всі накладні були складані на виконання зобовязань за договором купівлі продажу № 111 від 23.0.2010р.

Так, п. 7.1. договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення постачання.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо несвоєчасної сплати за отриманий товар доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобовязання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 7.1. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1498,55 грн.

Крім того, у звязку з простроченням виконання грошового зобовязання щодо проведення розрахунку за отриманий товар по договору, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 290,03 грн 3% річних нарахованих на суму боргу щодо кожної накладної окремо:

№ Аро-007418 від 18.10.2010р. на суму 24552,65 грн х 3% : 365 х 84 = 169,51 грн;

№ Аро-007944 від 02.11.2010р. на суму 6485,10 грн х 3% : 365 х 69 = 36,76 грн;

№ Аро-008294 від 15.11.2010р. на суму 9847,70 грн х 3% : 365 х 57 = 46,13 грн;

№ Аро-008710 від 01.12.2010р. на суму 1,50 грн х 3% : 365 х 40 = 0,004 грн;

№ Аро-008711 від 01.12.2010р. на суму 11446,09 грн х 3% : 365 х 40 = 37,63 грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних на суму боргу.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та враховуючи строки виникнення зобовязання за договором, періоди нарахування 3% річних, заявлений позивачем, частини 2 статті 625 ЦК України, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки 3% річних є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 290,03 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 52330,04 грн основного боргу, 1498,55 грн пені та 290,03 грн 3% річних є доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аромат” (код ЄДРПОУ 30226021) 52330,04 грн основного боргу, 1498,55 грн пені та 290,03 грн 3% річних, а також судові витрати: 206,90 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз