Рішення № 18545953, 30.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2011 р. Справа № 8/101-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства обслуговування повітряного руху України, ідентифікаційний код: 19477064, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт,

до відповідача: державне авіаційне підприємство «Україна», ідентифікаційний код: 25196197, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Київський Шлях, 2,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: провідний юрисконсульт юридичного відділу державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 07.02.2011 року за №1.23-13;

від відповідача: юрист державне авіаційне підприємство «Україна»ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 12.01.2011 року за № 3, та юрист з державних закупівель державного авіаційного підприємства «Україна»ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 02.08.2011 року за № 55, -

Обставини справи:

державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до державного авіаційного підприємства «Україна»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання аеронавігаційного обслуговування від 28.04.2011 року за №45/1-11 (далі за текстом: Договір) у сумі 2776,60 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 60 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобовязань за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 2776,60 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 60 коп.), з яких пеня у сумі 1180,65 грн. (одна тисяча сто вісімдесят гривень 65 коп.), інфляційні нарахування у сумі 834,24 грн. (вісімсот тридцять чотири гривні 24 коп.) та 10-и процентів річних у сумі 761,71 грн. (сімсот шістдесят одна гривня 71 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 02.08.2011 року.

02.08.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 14.07.2011 року, дав пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 14.07.2011 року не виконав. Ухвалою від 02.08.2011 року суду розгляд справи відкладено на 16.08.2011 року.

16.08.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який дав пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявився Відповідач, який виконав вимоги ухвал суду від 14.07.2011 року та від 02.08.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував і просив відмовити. В судовому засіданні 16.08.2011 року оголошено перерву до 30.08.2011 року.

30.08.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який дав пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував і просив відмовити. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представників Позивача і Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 30.08.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, то суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

28.04.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205 Цивільного кодексу України, укладено договір про надання аеронавігаційного обслуговування за №45/1-11 (далі по тексту: Договір).

За умовами п.1.1. даного Договору, Замовник (Відповідач) замовляє і зобовязується оплатити, а Виконавець у порядку та на умовах, визначених цією Угодою, бере зобовязання надати послуги аеропортів (послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден).

Договір у п. 3.1. передбачає, що ціна цієї Угоди становить 300000,00 грн. (триста тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.4. Договору, розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлено законодавством, яка включає також плату за послуги згідно п. 5.1.2. Угоди. Нарахування Виконавцем (Позивачем) плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування здійснюються щомісячно. Реєстр виконаних польотів (Додаток 4), рахунки-фактури для внутрішніх та міжнародних рейсів (Додаток 5 та Додаток 6) за зазначенням прирівняні до акта наданих та фактично одержаних аеронавігаційних послуг і є підставою для взаємних розрахунків між Замовником (Відповідачем) та Виконавцем (Позивачем).

Згідно із вимогами п.п. 4.6., 4.7., 4.11. Договору, строк, у межах якого має бути сплачений рахунок-фактура, складає десять робочих днів починаючи з дня отримання його Замовником. У разі отримання рахунка-фактури у неробочий день перебіг зазначеного строку починається з першого робочого дня. Рахунок-фактура та реєстр польотів до нього надсилається Виконавцем рекомендованим листом на поштову адресу Замовника, вказану у Розділі 11 Угоди. Грошові кошти переказуються Замовником на банківський рахунок Виконавця, вказаний у рахунку-фактурі. Оплата вважається такою, що відбулася, лише у день зарахування коштів на рахунок Виконавця (Позивача).

Відповідно до п. 4.11. Договору, Строк письмового оскарження виставленого Виконавцем рахунка-фактури складає тридцять календарних днів від дня виставлення рахунка-фактури. Днем виставлення рахунка-фактури є дата рахунка-фактури. У разі, якщо протягом зазначеного строку Виконавець не отримав письмове оскарження рахунка-фактури, останній вважається таким, що не підлягає оскарженню. Будь-яке оскарження, претензія Замовника не дає йому права зменшувати суму відповідного рахунка-фактури без письмової на те згоди Виконавця. Розгляд Виконавцем скарги має тривати не більше десяти календарних днів (у разі необхідності отримання певної інформації, документів кінцевий термін розгляду переноситься на відповідний строк), і його висновок є остаточним та обовязковим для виконання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач в період з січня по березень 2011 року включно своєчасно в повному обсязі надав належної якості Відповідачу послуги з аеронавігаційного обслуговування, вартість яких становила 125292,70 грн. (сто двадцять пять тисяч двісті девяносто дві гривні 70 коп.), в звязку з чим Позивач виставив Відповідачу для сплати рахунки-фактури від 04.02.2011 року за №70 та за №71 і від 08.04.2011 року за №233 та за №234 з реєстрами польотів до останніх.

Проте, Відповідач в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та п.п. 4.6., 4.7., 4.11. Договору сплатив Позивачу вартість отриманих послуг з порушенням термінів для такої сплати, які встановленні п. 4.6. Договору, внаслідок чого Позивач нарахував Відповідачу пеню у сумі 1180,65 грн. (одна тисяча сто вісімдесят гривень 65 коп.), інфляційні нарахування у сумі 834,24 грн. (вісімсот тридцять чотири гривні 24 коп.) та 10-ть процентів річних у сумі 761,71 грн. (сімсот шістдесят одна гривня 71 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1. Договору, за будь-який несплачений у визначений строк рахунок-фактуру Виконавець нараховує, а Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується, від суми боргу за кожен календарний день прострочення. Пеня за несвоєчасну оплату суми боргу нараховується Виконавцем та вказується у рахунку-фактурі чи у графіку платежів, або надається окремим рахунком-фактурою.

Договір у п. 6.3. передбачає, що сторона, яка прострочила виконання грошового зобовязання, зобовязана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні проценти) за весь час прострочення, а також десять процентів річних від простроченої суми.

Згідно п. 6.4. Договору, обовязок Замовника щодо сплати пені, інфляційних процентів та 10-и процентів річних виникає зі спливом строку на оскарження рахунку-фактури. Зазначений строк не впливає на періоди, за які нараховується пеня, проценти річні, інфляційні проценти. При цьому, зазначення розміру до сплати інфляційних процентів та десяти процентів річних у рахунку-фактурі або у графіку платежів, або в окремому рахунку-фактурі є вимогою Виконавця про сплату, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 6.5. Договору, сплата платежів за п. 6.2. та п. 6.3. здійснюється на підставі рахунка-фактури, поточного або окремого.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по сплаті Позивачу вартості отриманих послуг з порушенням термінів для такої сплати, які встановленні п. 4.6. Договору, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Позивач в судовому засіданні 30.08.2011 року підтвердив суду свої вимоги щодо нарахування та стягнення з Відповідача пені, інфляційних нарахувань та 10-и процентів річних.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 1180,65 грн. (одна тисяча сто вісімдесят гривень 65 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 834,24 грн. (вісімсот тридцять чотири гривні 24 коп.) та розмір 10-и процентів річних становить 761,71 грн. (сімсот шістдесят одна гривня 71 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.п. 6.1., 6.3., 6.4., 6.5. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості нарахування Позивачем Відповідачу за Договором пені у сумі 1180,65 грн. (одна тисяча сто вісімдесят гривень 65 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 834,24 грн. (вісімсот тридцять чотири гривні 24 коп.) та 10-и процентів річних у сумі 761,71 грн. (сімсот шістдесят одна гривня 71 коп.).

Однак, в ході розгляду справи встановлено, що нараховані за несвоєчасну оплату Відповідачем рахунків-фактури від 04.02.2011 року за №70 та за №71 і від 08.04.2011 року за №233 та за №234 пеня у сумі 1180,65 грн. (одна тисяча сто вісімдесят гривень 65 коп.), інфляційні нарахування у сумі 834,24 грн. (вісімсот тридцять чотири гривні 24 коп.) та 10-ть процентів річних у сумі 761,71 грн. (сімсот шістдесят одна гривня 71 коп.) до подання Позивачем позову в господарський суд Київської області частково погашені в добровільному порядку шляхом сплати Позивачу пені, інфляційних нарахувань та 10-ти процентів річних за рахунками-фактурами від 08.04.2011 року за №233 та за №234, внаслідок чого у Відповідача станом на 30.08.2011 року залишається не сплаченими за рахунками-фактурами від 04.02.2011 року за №70 та за №71 пеня у сумі 324,35 грн. (триста двадцять чотири гривні 35 коп.), інфляційні нарахування у сумі 313,87 грн. (триста тринадцять гривень 87 коп.) та 10-ть процентів річних у сумі 209,26 грн. (двісті девять гривень 26 коп.), що підтверджується актом звірки розрахунків, платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені, інфляційних нарахувань та 10-ти процентів річних за Договором є частково обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Договором у вигляді пені у сумі 324,35 грн. (триста двадцять чотири гривні 35 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 313,87 грн. (триста тринадцять гривень 87 коп.) та 10-ти процентів річних у сумі 209,26 грн. (двісті девять гривень 26 коп.).

Станом на 30.08.2011 року заборгованість Відповідачем за Договором у вигляді пені у сумі 324,35 грн. (триста двадцять чотири гривні 35 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 313,87 грн. (триста тринадцять гривень 87 коп.) та 10-ти процентів річних у сумі 209,26 грн. (двісті девять гривень 26 коп.) не погашена.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, заперечувались та частково спростовані Відповідачем.

На момент судового засідання Відповідачем подано письмові докази, які підтверджують сплату ним частини заборгованості перед Позивачем за Договором.

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання зявлявся, відзив на позовну заяву подав та надав докази часткової оплати заборгованості, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у звязку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та покладаються судом на Відповідача в повному обсязі, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов державного підприємства обслуговування повітряного руху України до державного авіаційного підприємства «Україна»про стягнення заборгованості за договором про надання аеронавігаційного обслуговування від 28.04.2011 року за №45/1-11, - задовольнити частково.

2.Стягнути з державного авіаційного підприємства «Україна», ідентифікаційний код: 25196197, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Київський Шлях, 2, на користь державного підприємства обслуговування повітряного руху України, ідентифікаційний код: 19477064, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, заборгованість за договором від 28.04.2011 року за №45/1-11 у вигляді пені у сумі 324,35 грн. (триста двадцять чотири гривні 35 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 313,87 грн. (триста тринадцять гривень 87 коп.), 10-ти процентів річних у сумі 209,26 грн. (двісті девять гривень 26 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 30.08.2011 року