Рішення № 18545923, 15.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2011 р. Справа № 7/094-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», м. Київ,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, м. Буча,

простягнення 9133,98грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю №96 від 11.07.2011року,

від відповідача: не зявились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

27.07.2011року Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №04/243 від 22.07.2011року (вх. №2981 від 27.07.2011року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 9133,98грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором оренди нежитлового приміщення №09/984 від 14.07.2009року, а саме щодо своєчасної та повної оплати орендної плати та оплати за комунальні послуги за період з липня 2010року по березень 2011року, а тому просить суд стягнути з відповідача 8528,80грн. боргу по орендній платі та платі за комунальні послуги, 235,39грн. пені, 278,66грн. інфляційних втрат та 91,13грн. 3% річних, а всього 9133,98грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2011року було порушено провадження у справі №7/094-11 та призначено її розгляд на 18.08.2011року.

18.08.2011року до початку судового засідання від позивача через загальний відділ суду надійшла заява вих. №04/257 від 18.08.2011року (вх. №11474) про уточнення позовних вимог, в якій позивач у звязку із зменшенням суми основного боргу відповідача просить суд стягнути 7728,80грн. боргу по орендній платі та платі за комунальні послуги, 235,39грн. пені, 278,66грн. інфляційних втрат та 91,13грн. 3% річних, а всього 8333,98грн. Подана заява прийнята судом до розгляду.

У звязку з неявкою у судове засідання 18.08.2011року представників відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, розгляд справи було відкладено на 15.09.2011року.

Через загальний відділ господарського суду від позивача 18.08.2011року надійшла заява вих. №04/271 від 14.09.2011року (вх. №12685 від 15.09.2011року), в якій позивач повідомляє суд про те, що сума основного боргу у відповідача по орендній платі та платі за комунальні послуги зменшилась. А відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 6628,80грн. боргу по орендній платі та платі за комунальні послуги, 235,39грн. пені, 278,66грн. інфляційних втрат та 91,13грн. 3% річних, а всього 7233,98грн. Подана заява прийнята судом до розгляду.

Таким чином, на розгляд суду передані позовні вимоги, остаточно сформовані в заяві вих. №04/271 від 14.09.2011року (вх. №12685 від 15.09.2011року), про стягнення з відповідача 6628,80грн. боргу по орендній платі та платі за комунальні послуги, 235,39грн. пені, 278,66грн. інфляційних втрат та 91,13грн. 3% річних.

У судовому засіданні 15.09.2011року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з врахуванням заяви вих. №04/271 від 14.09.2011року (вх. №12685 від 15.09.2011року).

У судове засідання 15.09.2011року представники відповідача повторно не зявились, відповідач про дату, час та місце розгляду спору, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 15.09.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

14.07.2009року між Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(орендодавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №09/984 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобовязується передати, а орендар прийняти в тимчасове, платне користування частину нежитлового приміщення мийки для миття автомобілів з закріпленим за нею обладнанням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 150,00 кв.м. Приміщення та обладнання надаються для надання послуг населенню по миттю автотранспорту.

Згідно п. 2.1. договору приміщення і обладнання повинні бути передані орендодавцем і прийняті орендарем на протязі 1 дня з моменту підписання сторонами договору по актам приймання-передачі, які є невідємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору визначено, що по закінченню строку оренди орендар зобовязаний повернути приміщення і обладнання орендодавцю на протязі одного дня в стані рівнозначному тому, який був на момент їх передачі з врахуванням нормального зносу, по акту приймання-передачі.

У відповідності до п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.11.2009року) щомісячний розмір орендної плати за користування приміщенням становить 10000,00грн., в тому числі ПДВ 20%. У випадку закінчення строку дії договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі приміщення та обладнання.

Як визнано п.п. 3.2.-3.3. договору оплата за перший і останній місяць оренди здійснюється орендарем на протязі 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду. Оплата орендної плати за наступні місяці здійснюється орендарем до 5 числа поточного місяця.

Згідно п. 3.4. договору орендар відшкодовує орендодавцю витрати по оплаті комунальних послуг, повязаних з експлуатацією приміщення (водопровід, каналізації, опалення, електроенергія, вивіз сміття) на основі підписаного сторонами акту приймання-передачі фактично наданих послуг на протязі 3 банківських днів з моменту підписання сторонами такого акту.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що він вступає в силу з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі приміщення і діє до 31.12.2009року.

Господарським судом встановлено, що сторонами в порядку ч. 1 ст. 764 ЦК України договір оренди нежитлового приміщення №09/984 поновлювався на нові строки.

Факт приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду відповідачу підтверджується Актом приймання-передачі від 15.07.2009року, складеним і підписаним як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, підписи яких засвідчені печатками сторін.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач починаючи з 15.07.2009року користувався орендованим приміщенням, переданим разом з обладнанням, загальною площею 150,00 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Ворзель, вул. Ковельська, 2.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами 14.03.2011року було підписано додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень №09/984 від 14.07.2007року, з п. 1 якої вбачається, що сторони дійшли згоди про розірвання договору з 14.03.2011року. Згідно п. 3 додаткової угоди, договір вважається припиненим з моменту повернення приміщення з оренди.

Як стверджує позивач та не заперечено відповідачем, 14.03.2011року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично звільнив орендоване приміщення.

Беручи до уваги вище наведене, господарським судом встановлено, що з 15.07.2009року по 14.03.2011року нежитлове приміщення загальною площею 150,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 перебувало в тимчасовому користуванні (в оренді) відповідача, на підставі укладеного з Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»договору оренди нежитлового приміщення №09/984 від 14.07.2009року.

Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України та ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи рахунків на оплату орендної плати та плату за комунальні послуги, позивач на підставі договору виставляв відповідачеві на оплату рахунки:

-№ KV-0000083 від 28.02.2011року на суму 10000,00грн. на сплату орендної плати за лютий 2011року;

-№ KV-0000177 від 31.03.2011року на суму 4193,55грн. на сплату орендної плати за березень 2011року;

-№ KV-0000890 від 31.07.2010року на суму 259,86грн. на компенсацію витрат по оплаті за комунальні послуги за липень 2010року;

-№ KV-00001434 від 31.12.2010року на суму 1928,00грн. на компенсацію витрат по оплаті за комунальні послуги за грудень 2010року;

-№ KV-0000145 від 31.01.2011року на суму 1801,21грн. на компенсацію витрат по оплаті на комунальні послуги за січень 2011року;

-№ KV-0000252 від 28.02.2011року на суму 866,37грн. на компенсацію витрат по оплаті на комунальні послуги за лютий 2011року;

-№ KV-0000387 від 31.03.2011року на суму 79,80грн. на компенсацію витрат по оплаті на комунальні послуги за березень 2011року.

Всього позивачем було виставлено відповідачу рахунків на суму 19128,79грн.

Господарським судом досліджено, що вартість комунальних послуг, які відповідач зобовязувався компенсувати позивачу згідно виставлених рахунків була визначена позивачем на підставі актів приймання-передачі фактично наданих послуг №KV-0000890 від 31.07.2010року, №KV-0001434 від 31.12.2010року, №KV-0000145 від 31.01.2011року, №KV-0000252 від 28.02.2011року, №KV-0000387 від 31.03.2011року, заперечень щодо яких відповідачем не заявлялось.

Однак, відповідач лише частково оплатив виставлені рахунки на оплату орендної плати та компенсацію витрат по оплаті за комунальні послуги, а саме у сумі 10300,00грн. Даний факт підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи. Відтак, розмір заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати та комунальних послуг становить 8828,79грн. (19128,79грн. 10300,00грн.).

У звязку з існуванням вказаного розмірі заборгованості позивач звертався до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з претензією вих. №4173 від 18.05.2011року про сплату суми боргу у розмірі 8528,79грн.

Листом №1 від 30.06.2011року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 визнав існування вказаної суми боргу і надавав графік її погашення.

Однак, відповідно до наданого графіку, відповідач грошових коштів на користь позивача не сплачував, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що рахунки, які виставлялись позивачем на оплату орендної плати та комунальних платежів за період з липня 2010року по березень 2011року, відповідачем оплачувались несвоєчасно та не в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведені факти, господарський суд дійшов до висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати та комунальних послуг становила 8828,79грн., а не 8528,80грн. як помилково зазначає позивач у позовній заяві.

Одночасно з наданих позивачем банківських виписок з особового рахунку вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 після звернення позивача з позовом до суду сплатив 1900,00грн., зокрема 01.08.2011року 500,00грн., 02.08.2011року 300,00грн., 29.08.2011року 1100,00грн.

Отже, загальна сума сплачених відповідачем грошових коштів по оплаті орендної плати та комунальних послуг за заявлений період згідно договору оренди від 14.07.2009року складає 12200,00грн.

Таким чином, господарським судом встановлено, що станом на 15.09.2011року сума боргу відповідача перед позивачем по орендній платі та платі за комунальні послуги становить 6928,80грн. (19128,79грн., загальна сума виставлених рахунків, - 12200,00грн., сплачені кошти), а не 6628,80грн., як зазначає позивач у заяві №04/271 від 14.09.2011 року.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 ГК України передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду судом спору по суті відповідач не заперечив факт користування орендованим приміщенням, а також існування вказаної заборгованості, проте доказів оплати суми боргу у повному обсязі не надав.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що Господарським процесуальним кодексом України не надано право суду виходити за межі підстав та предмету позову, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №09/984 від 14.07.2009року у заявленій сумі 6628,80грн. (згідно заяви вих. №04/271 від 14.09.2011року) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо своєчасної оплати орендної плати та комунальних послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами, та підтверджено відповідачем у листі №1 від 30.06.2011року.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору визначено, що у випадку порушення строків оплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

На цій підставі, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати та комунальних послуг, позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 235,39грн. за період з 15.03.2011року по 22.07.2011року.

При цьому, господарський суд бере до уваги, що згідно умов договору пеня нараховується у випадку прострочення відповідачем оплати виключно орендних платежів.

Відтак, здійснивши перерахунок пені на суму боргу по оплаті орендної плати (сума боргу за лютий та березень 2011року) за заявлений позивачем період з 15.03.2011року по 22.07.2011року, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає оплаті пеня в розмірі 341,92грн.

Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 235,39грн. пені, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі 235,39грн.

Також, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 278,66грн. та 3 % річних у розмірі 91,13грн., нарахованих на суму заборгованості у розмірі 8528,80грн. за період з 15.03.2011року по 22.07.2011року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних платою за користування коштами, належним до сплати кредиторові, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Одночасно, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що з наявних в матеріалах справи банківських виписок з особового рахунку позивача вбачається, що станом на 15.03.2011року заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті орендної плати та комунальних послуг становила 9328,79грн., (оскільки лише 11.04.2011року відповідачем було сплачено 500,00грн. боргу), а тому саме на вищезазначену суму боргу позивач мав право нараховувати інфляційні втрати та 3% річні.

Однак перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу 8528,80грн. за визначені у поданому розрахунку позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що подані розрахунки є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування заборгованості перед позивачем, проте доказів оплати суми боргу в повному обсязі не надав.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, у сумі 7233,98грн., з яких 6628,80грн. основний борг, 235,39грн. пеня, 278,66грн. інфляційні втрати та 91,13грн. 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08292, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 14, літера А, код ЄДРПОУ 30603572) 6 628 (шість тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 80 коп. основного боргу, 235 (двісті тридцять пять)грн. 39коп. пені, 278 (двісті сімдесят вісім)грн. 66коп. інфляційних втрат, 91 (девяносто одну)грн. 13коп. 3% річних та судові витрати: 102(сто дві)грн. 00коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 20.09.2011року