Рішення № 18545642, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/23919.09.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Кванто»

простягнення 17582,76 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 2/167 від 15.04.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванто»про стягнення 16646,71 грн. основної заборгованості, 606,82 грн. пені, 211,77 грн. інфляційних втрат, 117,46 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № 729/р від 01 лютого 2011 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Ухвалою від 01.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.08.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 29.08.2011 року не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 19.09.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги попередній ухвал суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд накласти арешт в межах позовних вимог на грошові кошти відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк» (далі постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванто»(далі покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 729/р (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобовязується передати покупцю у власність визначений цим Договором товар, а покупець зобовязується прийняти такий товар та сплатити на користь постачальника його вартість.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна товару визначається в національній валюті України та вказується у видатковій накладній.

Згідно з пунктом 4.3 Договору покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з постачальником на підставі рахунку фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар у строки, що зазначені у видаткових накладних, складених постачальником.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 17703,45 грн., що засвідчується видатковими накладними № 0116026 від 31.03.2011 року на суму 165,83 грн., № 0116027 від 31.03.2011 року на суму 5575,42 грн., № 0116028 від 31.03.2011 року на суму 4405,31 грн., № 0116029 від 31.03.2011 року на суму 36,14 грн., № 0116030R від 31.03.2011 року на суму 480,51 грн., № 0116031R від 31.03.2011 року на суму 2085,12 грн., № 0118766 від 13.04.2011 року на суму 310,66 грн., № 0118767 від 13.04.2011 року на суму 1684,77 грн., № 0118768R від 13.04.2011 року на суму 54,75 грн., № 0118772 від 13.04.2011 року на суму 267,39 грн., № 0118773R від 13.04.2011 року на суму 103,99 грн., № 0118786 від 13.04.2011 року на суму 2168,42 грн., № 0118787 від 13.04.2011 року на суму 193,40 грн., № 0118788R від 13.04.2011 року на суму 171,74 грн. та генеральними довіреностями.

В свою чергу, відповідач частково повернув товар та частково розрахувався за поставлений товар, у звязку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 16646,71 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 16646,71 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 16646,71 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за порушення строків оплати товару, передбачених пунктом 4.3 цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобовязання до повного виконання такого зобовязання.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 6.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 606,82 грн. за період з 20.04.2011 року по 14.07.2011 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, дати виникнення прострочення по сплаті грошового зобовязання, здійснених поставок, проплат, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 601,39 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 117,46 грн. та 211,77 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дат поставок товару, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 116,41 грн. та інфляційні втрати в сумі 141,84 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванто» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, Оболонський р н, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 34613762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»(місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 24; фактична адреса: 08171, Київська обл., Києво Святошинський р н, с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ 37308739) 16 646 (шістнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 71 коп. - основного боргу, 601 (шістсот одну) грн. 39 коп. пені, 141 (сто сорок одну) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 116 (сто шістнадцять) грн. 41 коп. 3% річних, 175 (сто сімдесят пять) грн. 06 коп. - державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

30.09.2011 року