Рішення № 18545567, 23.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/24323.09.11 За позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі

1) Державного агентства земельних ресурсів України

2) Міністерства оборони України

до1) Київської міської ради

2) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс"

провизнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, визнання відсутності прав та відновлення становища, яке існувало до порушення

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від прокуратуриГнатюк М.М. (посвідчення), Зарудняк Н.О. (посвідчення)

Від позивача-1ОСОБА_1 (Дов.)

Від позивача-2ОСОБА_2. (Дов)

Від відповідача-1ОСОБА_3 (Дов.)

Від відповідача-2ОСОБА_4. (Дов.)

Від відповідача-3ОСОБА_5.(Дов.)

У судовому засіданні 23.09.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі 1) Державного комітету України із земельних ресурсів, 2) Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача-1 - Київської міської ради, Відповідача-2 - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Відповідача-3 - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив" "Житлобудсервіс" в якій просить:

- визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1054/1715, яким припинено Міністерству оборони України право користування земельною ділянкою по вул. Пономарьова, 1-а, у Святошинському районі м. Києва площею 117,04 га, затверджено проект землеустрою та передано ТОВ "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" вказану земельну ділянку та ділянку площею 33,07 га (загальна площа - 147,11 га) у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами за вказаною адресою.

- визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1589/4422, яким внесено зміни до рішення від 12.07.2007 № 1054/1715 щодо заміни орендаря земельної ділянки по вул. Пономарьова, 1-а, у Святошинському районі м. Києва та розірвано договір оренди цієї земельної ділянки з попереднім користувачем.

- визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 08.10.2009 № 362/2431, яким передано обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" у власність земельну ділянку площею 147,1128 га для житлового будівництва на вул. Пономарьова, 1-а, у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішення від 12.07.2007 № 1054/1715 "Про передачу земельної ділянки ТОВ "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на вул. Пономарьова, 1-а, у Святошинському районі м. Києва" (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 № 1589/4422).

- визнати відсутність у обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" (вул. Басейна, 9, кв. З, м. Київ, 01004 код ЄДРПОУ 36590852) права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Пономарьова, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, площею 147,1128 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:75:564:0001, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 247 404 453,82 грн.

- зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 32-а, м. Київ, 01044; код ЄДРПОУ 26199097) внести до державного земельного кадастру відомості щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони, яка перебуває у власності держави.

В обґрунтування своїх позовних вимог, прокурор зазначає, що вищевказані рішення Київської міської ради від 12.07.2007р. № 1054/1715, від 27.12.2007р. № 1589/4422 та від 08.10.2009р. № 362/2431 прийняті з порушенням, ст.ст. 1, 5, 20, 39, 41, 77, 84, 116, 122, 123, 124 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст.ст. 17, 19 Закону України "Про основи містобудування", ст. 13 Закону України "Про планування та забудову територій", ст.ст. 133-135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Закону України "Про кооперацію", а також Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985р., оскільки оскаржуваними рішеннями та діями щодо переведення спірної земельної з однієї категорії до іншої (зміни цільового призначення) і подальшої її передачі у приватну власність відповідачу-3 порушено право власності держави на землі оборони. Крім того, прокурор зазначає, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні ст. 41 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання недійсними вищевказаних рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011р. порушено провадження у справі № 57/243 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.08.2011р.

Також в позовній заяві заступник прокурора м. Києва просить вжити заходів до забезпечення позову у даній справі, шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Пономарьова, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, площею 147,1128 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:75:564:0001, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 247 404 453,82 грн.

- заборони Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" (вул. Басейна, 9, кв. З, м. Київ. 01004 код ЄДРПОУ 36590852) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з вищезазначеною земельною ділянкою, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки;

- заборони Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 32-а, м. Київ, 01044; код ЄДРПОУ 26199097) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вищезазначеної земельної ділянки.

Проте суд відмовляє в задоволенні вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак в позовній заяві, прокурором не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

09.08.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Генеральної прокуратури України надійшли документи по справі.

09.08.2011р. в судовому засіданні представники прокуратури та позивачів підтримали заявлені позовні вимоги, але витребуваних судом документів не надали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2011р. розгляд справи № 57/243 відкладено на 06.09.2011р.

06.09.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

06.09.2011р. в судовому засіданні представники відповідача-1 - Київської міської ради та відповідача-3 - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" надали суду клопотання про продовження строків розгляду спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.09.2011р. було встановлено, що Указом Президента України від 08.04.2011р. № 445/2011 "Про Державне агентство земельних ресурсів України" затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України та установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, у тому числі за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких є Державний комітет України із земельних ресурсів.

Крім того, 06.09.2011р. в судовому засіданні дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 12.07.2007р. № 1054/1715 припинено Міністерству оборони України право користування земельною ділянкою по вул. Пономарьова, 1-а у Святошинському районі м. Києва площею 117,04 га і переведено її до території житлової та громадської забудови з віднесенням в запас. Цим же рішенням затверджено проект землеустрою та передано ТОВ "Столиця Центробуд" указану земельну ділянку і ділянку площею 33,07 га (загальна площа - 147,11 га) у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з обєктами соціально-громадського призначення та паркінгами за згаданою вище адресою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2011р. змінено позивача-1 - Державний комітет України із земельних ресурсів по справі № 57/243 його правонаступником - Державним агентством земельних ресурсів України, зобовязано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати суду документально підтверджену інформацію щодо правового статусу земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Пономарьова, 1-А у Святошинському районі міста Києва площею 147,1128 га (кадастровий номер 8 000 000 000:75:564:0001) станом на 12.07.2007р. включно (у відповіді на даний запит вказати власників, землекористувачів, цільове призначення вказаної земельної ділянки, тощо) та відкладено розгляд справи № 57/243 на 16.09.2011р.

Згідно письмового пояснення № 553 від 08.08.2011р. позивач-1 - Державне агентство земельних ресурсів України просить задовольнити позовні вимоги заступника Генерального прокурора України.

14.09.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-2 - Міністерства оборони України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник прокуратури 16.09.2011р. в судовому засіданні надав суду додаткові пояснення по справі.

16.09.2011р. в судовому засіданні представник відповідача-2 - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надав витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 16.09.2011р. представник відповідача-3 - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" надав суду додаткові пояснення по справі.

Представники сторін 16.09.2011р. в судовому засіданні надали суду пояснення по справі.

Представник позивача-1 - Державного агентства земельних ресурсів України у судове засідання 16.09.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2011р. розгляд справи № 57/243 відкладено на 23.09.2011р.; повторно зобовязано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А) в строк до 23.09.2011р. надати суду документально підтверджену інформацію щодо правового статусу земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Пономарьова, 1-А у Святошинському районі міста Києва площею 147,1128 га (кадастровий номер 8 000 000 000:75:564:0001) станом на 12.07.2007 р. включно (у відповіді на даний запит вказати власників, землекористувачів, цільове призначення вказаної земельної ділянки, тощо).

22.09.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-2 - Міністерства оборони України надійшли пояснення по справі, згідно яких останній просить задовольнити позовні вимоги заступника Генерального прокурора України у справі №57/243 у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.09.2011р. представник відповідача-2 - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 06.09.2011р. надав суду додаткові пояснення по справі, згідно яких надав суду інформацію щодо правового статусу земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Пономарьова, 1-А у Святошинському районі міста Києва площею 147,1128 га.

Крім того, згідно відзиву відповідача-2 останній просить задовольнити позовну заяву заступника Генерального прокурора України в частині визнання недійсними рішень Київської міської ради від 12.07.2007 № 1054/1715, від 02.12.2007 № 1589/4422 та від 08.10.2009 № 362/2431, визнання відсутності у Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" права власності на земельну ділянку, в частині позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів відмовити, враховуючи, що Головне управління земельних ресурсів не порушує права та інтереси позивача.

В судовому засіданні 23.09.2011р. представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги, вважають їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач-3 - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" є власником земельної ділянки, розташованої на вул. Пономарьова, 1-а у Святошинському районі м Києва, кадастровий номер 8000000000:75:564:0001 (далі - земельна ділянка) на підставі Рішення Київської міської ради (надалі - КМР) № 362/2431 від 08.10.2009р. та Державного акта на право власності на земельну ділянку від 05.11.2009р.

Передумовою для прийняття зазначеного вище рішення Київської міської ради № 362/2431 від 08.10.2009р. були наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи згідно із згодою Київського міського голови від 19.12.2006 № Д-2245 розроблено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на вул. Пономарьова, 1-А у Святошинському районі м. Києва. Проект землеустрою погоджено згідно із ст. 123 Земельного кодексу України, про що свідчить висновок державної землевпорядної експертизи від 22.06.2007 № 291/08-26.

Рішенням Київської міської ради № 1054/1715 від 12.07.2007р. "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на вул. Пономарьова, 1-а у Святошинському районі м. Києва" Міністерству оборони України на підставі його листів-згод від 08.02.2006 N 227/9/520а та від 25.07.2006 N 220/2831, припинено право користування земельною ділянкою, розміром 117,04 га, яка відносилась до земель оборони і перебувала у користуванні квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу та в/ч 96755 та була відведена відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 05.04.76 N 8с "Про відведення земельних ділянок квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу" та від 12.08.69 N 1398 "Про відвод земельної ділянки в/ч 96755 під будівництво залізничної колії" та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови.

Відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1054/1715 земельна ділянка площею 147,11 на вул. Пономарьова, 1-А передана ТОВ "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" в довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами, у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу від 20.07.2006 № 2059, акт прийому-передачі від 20.07.2006) за рахунок вищезазначених земель (117,04 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (33,07 га).

Згідно письмових пояснень відповідача-2 - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2007 № 32/475 в Головному управлінні земельних ресурсів зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 14.11.2007р. за № 75-6-00368 укладений між ТОВ "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" та Київською міською радою.

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 № 1589/4422, за зверненням ТОВ "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" від 14.12.2007 № 82, внесено зміни до рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1054/1715 в частині назви землекористувача та розірвано договір оренди земельної ділянки від 14.11.2007 № 75-6-00368 за згодою сторін.

На підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1589/4422 між Київською міською радою та ТОВ "ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС" укладено договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 № 75-6-00399.

Згідно із рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 № 362/2431 спірна земельна ділянка з посиланням на ст. 41 Земельного кодексу України передана у власність обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ЖИТЛОБУДСЕРВІС" для житлового будівництва, у зв'язку з переходом до останнього права власності на нерухоме майно відповідно до попереднього договору від 18.09.2009 за рахунок земель, відведених ТОВ "ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС" рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 № 1054/1715 із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 № 1589/4422, право користування якою посвідчено відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2008 № 75-6-00399 (листи-згоди від 21.09.2009 № 2110 та від 22.09.2009 № 9) та розірвано договір оренди цієї земельної ділянки, укладений з ТОВ "ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС".

В обґрунтування свої позовних вимог, прокурор зазначає, що проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено, що зазначені вище рішення Київської міської ради прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

Так, Київська міська рада, приймаючи рішення від 12.07.2007 № 1054/1715 про зміну цільового призначення частини спірної земельної ділянки, в порушення ст. 19 Конституції України вийшла за межі наданих повноважень оскільки, як орган місцевого самоврядування, не мала права змінювати цільове призначення та надавати в оренду ТОВ "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" і ТОВ "ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС", з подальшою передачею у власність ОКЖБК "Житлобудсервіс", частину земельної ділянки по вул. Пономарьова, 1-а, у Святошинському районі м. Києва площею 117,04 га, оскільки вона віднесена до земель оборони і перебуває у власності держави.

Приймаючи вказані рішення про зміну цільового призначення землі та передачу її юридичним особам для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами, Київська міська рада порушила вимоги ст.ст. 1, 5, 20, 77, 84 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони".

Окрім того, Київською міською радою при наданні в оренду спірної земельної ділянки порушено відповідну процедуру оскільки в порушення ст.ст. 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України Київською міською радою при зміні орендаря земельної ділянки по вул. Пономарьова, 1-а, у Святошинському районі м. Києва рішення про її передачу іншій особі не приймалось, а лише внесено зміни до попереднього Рішення від 12.07.2007 № 1054/1715, а саме замінено у тексті назви юридичних осіб - зі "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" на "ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС".

У подальшому, при прийнятті рішення про відведення земельної ділянки у власність ОКЖБК "Житлобудсервіс", Київською міською радою не дотримано вимог ст. 41 ЗК України щодо підстав набуття земельних ділянок житлово-будівельними кооперативами оскільки спірні земельні ділянки для будівництва житла надано юридичній особі, яка не є житлово-будівельним кооперативом.

Прокурор зазначає, що при створенні та державній реєстрації ОКЖБК "Житлобудсервіс" його засновниками (членами) виступили 4 фізичні особи, що суперечить вимозі Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. Зважаючи на викладене, ОКЖБК "Житлобудсервіс" не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. Враховуючи мету створення житлово-будівельного кооперативу, земельна ділянка такому кооперативу надається саме для будівництва будинку (будинків) для членів кооперативу та членів їх сімей. Проте, наведені обставини свідчать, що метою отримання ОКЖБК "Житлобудсервіс" спірної земельної ділянки були не будівництво та експлуатація житла для членів цього кооперативу, як це передбачено статутом зазначеного кооперативу та ст. 2 Закону України "Про кооперацію".

Зазначене відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення даного позову.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 3 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Згідно пункту 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Вищий господарський суд України в п. 4.2. Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010р. зазначив, що з аналізу судової практики вбачається, що Верховним судом України та господарськими судами переважно підтримується правова позиція, згідно з якою необхідною умовою передачі земель оборони є згода на це Міністра оборони України або, за його дорученням, начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 № 1054/1715 Міністерству оборони України на підставі його листів-згод від 08.02.2006 N 227/9/520а та від 25.07.2006 N 220/2831, припинено право користування земельною ділянкою, відведеною відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 05.04.76 N 8с "Про відведення земельних ділянок квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу" та від 12.08.69 N 1398 "Про відвод земельної ділянки в/ч 96755 під будівництво залізничної колії".

Як встановлено судом, вищезазначені листи-згоди були подані позивачем-2 на адресу Київської міської ради, а не органу державної виконавчої влади. Тим самим, суд вважає, що позивач-2 визнав, що спірна земельна ділянка перебуває у розпорядженні Київської міської ради, адже згідно з п. 3 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач-2 - Міністерство оборони України в межах своїх повноважень добровільно відмовився від прав на земельну ділянку, а рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1054/1715 в частині припинення позивачу-2 права користування земельною ділянкою є законним та обґрунтованим.

Прокурор, в свою чергу, в позовній заяви жодним чином не довів неправомірність такої відмови позивача-2, а також не довів незаконність зазначеного рішення відповідача-1 в частині припинення права користування земельною ділянкою позивачу-2.

Прокурором також не доведено порушення прав і інтересів Міністерства оборони України, оскільки позивач-2 був користувачем частини спірної земельної ділянки і на підставі ст. 141 ЗК України добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою.

Щодо твердження прокурора про віднесення спірної земельної ділянки площею 117,04 га до земель оборони, то суд враховує, що дійсно відповідно до Закону України "Про Збройні Сили України" був прийнятий 06.12.1991 року земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Проте, 21.10.2001 року був прийнятий Земельний кодекс України, в Прикінцевих положеннях якого визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 року, Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Проте, з моменту набрання законної сили Земельним кодексом України діють і його Перехідні положення.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до пункту 10 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України здійснює:

а) визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать до сфери управління Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Генеральної прокуратури України, центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, інших державних наукових установ та організацій;

б) визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації визначають межі земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління районних державних адміністрацій.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як встановлено судом, землі державної і комунальної власності станом на день розгляду справи не розмежовано, а повноваження щодо розпорядження цими землями, що є виключною правомочністю власника, надано сільським, селищним, міським радам.

Таким чином, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах м. Києва, за правилами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та статей 24, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відносяться до Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що частина зазначеної земельної ділянки, право власності на яку оскаржується, відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 05.04.76 N 8с "Про відведення земельних ділянок квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу" та від 12.08.69 N 1398 "Про відвод земельної ділянки в/ч 96755 під будівництво залізничної колії" була відведена для нужд підрозділів оборони СРСР.

При цьому, суд бере до уваги, що виходячи з назви названих рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих, а також фактичних обставин використання земельної ділянки на момент прийняття рішень відповідача-1, що є предметом спору по даній справі, дана земельна ділянка була відведена та використовувалась під об'єктами виробничого та житлового призначення.

Саме таке призначення земельної ділянки надавало підстави Міністерству оборони України (Замовник) укласти 26.05.2004р. з ЗАТ "Сучасні інформаційні технології" (пайовик) договір № 227/УПБ-2/Д про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін та виконувати цей договір пайової участі щодо будівництва житла на цій земельній ділянці. В подальшому з 11.08.2005р. сторону названого договору пайової участі ЗАТ "Сучасні інформаційні технології" (пайовик) було замінено на ТОВ "Столиця Центробуд".

При виконанні зазначеного договору пайової участі, та виходячи з розформування військової частини, неможливості бюджетного фінансування витрат, обумовлених необхідністю передислокації, будівництвом та використанням об'єктів та земельної ділянки під ними, Міністерство оборони України, як землекористувач, свідомо та добровільно відмовилось від постійного користування земельною ділянкою.

Дані обставини випливають з наданого відповідачем-3 - ОК "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.04.2010р. у справі № 2-2/5403.3-2009 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Столиця Центробуд" та ЗАТ "Сучасні інформаційні технології" про визнання недійсним договору № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004 р. про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Як встановлено судом, рішення в справі № 2-2/5403.3-2009 обґрунтовано, зокрема, тим, що оскільки земельна ділянка знаходиться в межах м. Києва, за правилами пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та статей 24, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відносяться до Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, та що зміна цільового призначення земельної ділянки відбувалась у законодавчо встановлений спосіб, з урахування приписів частини 2 статті 20 Земельного кодексу України, на підставі Рішення Київської міської ради № 1054/1715 від 12.07.2007р. "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "СТОЛИЦЯ ЦЕНТРОБУД" для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на вул. Пономарьова, 1-а у Святошинському районі м. Києва".

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За даними Державного реєстру судових рішень зазначене судове рішення залишене без змін Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2010р.

При цьому, залишаючи вказане судове рішення без змін колегія суддів Вищого господарського суду у постанові від 02.08.2010р. зазначила, що, судами в межах справи № 2-2/5403.3-2009 встановлено, що Київською міською радою було прийнято Рішення IV сесії V скликання № 1054/1715 від 12.07.2007р. "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Столиця Центробуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на вул. Пономарьова, 1-а у Святошинському районі м. Києва", відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Столиця Центробуд" передано земельну ділянку загальною площею 147,11 га у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами на вул. Пономарьова, 1-а у Святошинському районі м. Києва, а Міністерству оборони України припинено право користування земельною ділянкою відповідної площі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Органами, що здійснюють управління військовим майном, згідно зі ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. У свою чергу, Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Пунктом 3.2 договору № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004р. в редакції договору про врегулювання відносин, що виникли в результаті виконання даного договору від 10.08.2005р., що фактично є додатковою угодою до договору № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004р., сторонами погоджено умови відмови Міністерства оборони України від постійного користування зазначеною земельною ділянкою шляхом надсилання відповідного листа до Київської міської ради, що є його правом, передбаченим ст. 142 Земельного кодексу України та здійснюється в межах делегованих йому повноважень.

Також місцевим судом встановлено, що право користування Міністерства оборони України щодо земельної ділянки на території військового містечка № 136 (Святошинський район, м. Київ, біля смт. Коцюбинське) ґрунтується на рішеннях виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 05.04.1976р. № 8с "Про відведення земельних ділянок квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу" та від 12.08.1969р. № 1398 "Про відведення земельної ділянки в/ч 96755 під будівництво залізничної колії" і підтверджується витягом із бази даних Державного земельного кадастру від 22.12.2006р., рішенням Київської міської ради IV сесії V скликання № 1054/1715 від 12.07.2007р., яким, зокрема, припинено право користування Міністерства оборони України зазначеною земельною ділянкою.

Твердження прокурора щодо порушення ст.ст. 9, 20 Земельного кодексу України обґрунтоване тим, що в результаті укладання Договору фактично було змінено цільове призначення земель, не знаходить свого підтвердження.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Разом з тим, діючим законодавством не заборонено укладати договір на забудову земельної ділянки до оформлення зміни її цільового призначення.

Крім того, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що оскільки ділянка загальною площею 146,5 га на території військового містечка № 136 знаходиться в межах м. Києва, за правилами п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст.ст. 24, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відносяться до Київської міської ради як органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, оскільки в межах даної справи досліджуються факти та обставини, що були вже предметом розгляду у справі № 2-2/5403.3-2009, то вони вважаються встановленими та повторному доведенню не підлягають.

Також суд враховує, що при відмові від користування земельною ділянкою така земельна ділянка зараховується до земель запасу, тобто, втрачає попереднє цільове призначення, а при виділенні новому користувачу встановлюється цільове призначення відповідно до потреб такого користувача та органу місцевого самоврядування і це цільове призначення не обов'язково має відповідати попередньому, що підтверджується Листом № 20571/17/11-09 від 25.11.09р. Державного комітету України із земельних ресурсів.

Враховуючи вищезазначене, прокурором та позивачами не доведено неналежності повноважень та неправомірності способу, обраними при прийнятні рішень Київською міською радою, як органу, що уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою та у відповідності до ст. 20 ЗК України змінювати її цільове призначення, перевівши її до території житлової та громадської забудови.

За таких обставин вимоги прокурора та позивачів про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 12.07.2007р. № 1054/1715, з підстав наведених вище є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Однією з вимог позову прокурора є також вимога про визнання недійними Рішення Київської міської ради № 1589/4422 від 27.12.2007р., яким внесено зміни до Рішення Київради № 12.07.2007р. від № 1054/1715 в частині зміни орендаря земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки.

З тексту Рішення Київської міської ради № 1589/4422 від 27.12.2007р. вбачається, що зазначене рішення прийнято за результатами розгляду технічної документації про внесення змін до рішення Київської міської ради від 12.07.2007р. N 1054/1715. Цим же рішенням зобовязано ТОВ "ІНВЕСТ-БУДРЕСУРС" у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Суд вважає, що вимога про визнання недійсним даного рішення з підстав зазначених в позовній заяві та доповненнях до неї не підлягає задоволенню судом з огляду на те, що прокурором не доведено належними доказами неправомірність цього рішення, а також не доведено, які саме права та охоронювані законом інтереси позивача-1 та позивача-2 порушує зазначене рішення.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним з моменту прийняття Рішення Київської міської ради № 362/2431 від 08.10.2009р. "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ЖИТЛОБУДСЕРВІС" для житлового будівництва на вул. Пономарьова, 1-а у Святошинському районі м. Києва", то вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Потрібно виділити, що в Україні діє спеціальний закон - Закон України "Про кооперацію", який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Стаття 41 Земельного кодексу України передбачає, що житлово-будівельним (житловим) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно ст. 6 ЗУ "Про кооперацію", до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-огородніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми тощо.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про кооперацію", рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Стаття 41 Земельного кодексу України не містить жодних вимог щодо безоплатного надання у власність земельних ділянок житлово-будівельним кооперативам, які створені виключно в порядку, передбаченому ст. 137 Житлового кодексу Української РСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УСРС № 186 від 30.04.1985p.

Стаття 37 Закону України "Про кооперацію" забороняє втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у фінансово-господарську та іншу діяльність кооперативних організацій, крім випадків, прямо передбачених законом.

Згідно до п. 2, п. З Прикінцевих положень ЗУ "Про кооперацію", кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

У зв'язку з наведеним, Київською міською радою правомірно застосовані положення ст. 41 ЗК України при прийнятті рішення щодо безоплатної передачі по даній справі земельної ділянки, оскільки ОК "ЖБК "ЖИТЛОБУДСЕРВІС" є житлово-будівельним кооперативом.

Посилання прокурора на норми Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу э безпідставними, оскільки вказані акти регулюють створення та функціонування кооперативів тільки в тій частині, що не суперечить Закону України "Про кооперацію".

У звязку з вищенаведеним та виходячи з типу та напрямку діяльності кооперативу, що підтверджено його статутними документами, Київською міською радою правомірно застосовані положення ст. 41 ЗК України при прийнятті рішення щодо безоплатної передачі спірної земельної ділянки, оскільки ОК "ЖБК "ЖИТЛОБУДСЕРВІС" є обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14 травня 2008 року у справі № 5/15 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, за участю ОКЖК "Медтехнік" - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. N 344/3178 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Медтехнік" для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва" (Відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах ВСУ від 17 липня 2008 року).

Щодо вимоги прокурора про зобовязання відповідача-2 - Головного управління земельних ресурсів КМДА внести до державного земельного кадастру відомості щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони, яка перебуває у власності держави, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог; висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Права та інтереси держави Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не порушені, а норми процесуального закону не передбачають вирішення спору на майбутнє, і зазначене прямо визначено у п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України, де вказується, що резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог; висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Ні прокурор, ні позивачі, на момент розгляду цієї справи не зверталися і не могли звертатися до відповідача-2 з такою вимогою. Права та інтереси держави та позивачів, відповідачем-2 не порушені, а норми процесуального закону не передбачають вирішення спору на майбутнє.

Крім того, до державного земельного кадастру взагалі не може бути внесена інформація про належність в межах населених пунктів державі земельних ділянок на праві власності, адже розмежування земель державної і комунальної власності ще не проведено.

Також не може бути внесена зазначена інформація ще й з огляду на те, що ні прокурор ні позивачі не довели перебування на момент розгляду справи на земельній ділянці військового майна, чи розміщення на ній військових частин, установ, інших військових формувань, що є обовязковою умовою віднесення земельної ділянки до земель оборони відповідно до ст. 77 ЗК України.

Враховуючи, що суд не знайшов підстав для визнання недійсним рішень на підставі яких відповідач-3 набув право власності на земельні ділянки, то наслідком зазначеного є і відмова у задоволенні позовних вимог про визнання відсутності у обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" (вул. Басейна, 9, кв. З, м. Київ, 01004 код ЄДРПОУ 36590852) права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Пономарьова, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, площею 147,1128 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:75:564:0001, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 247 404 453,82 грн.

Що ж до тверджень відповідача-3 - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс", що до системи контролю за використанням та охороною земель не відноситься повноваження щодо проведення перевірок правомірності надання у власність земельних ділянок органами місцевого самоврядування у звязку з чим, можливо зробити висновок про те, що прийняття спірного рішення, жодним чином не впливало та не впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обовязків позивача-1, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки згідно приписів ст. 15 Земельного кодексу України, ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" п.п. З. 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008р. № 224 на Державний комітет України із земельних ресурсів, покладено здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Таким чином, Державний комітет України із земельних ресурсів уповноважений здійснювати функцію контролю за використанням та охороною земель, а тому позов прокурора в інтересах держави, у відповідності до ст. 2 ГПК України, поданий з правильним визначенням органу, уповноваженого державою здійснювати вказану функцію.

Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно ст. 49 ГПК України та п. 6.6. Розяснення Вищого арбітражного (нині - господарського) суду України N 02-5/78 від 04.03.98 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з позивачів в доход Державного бюджету України не стягуються державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення 29.09.2011р.