Рішення № 18544761, 07.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/1637/11 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

до приватного підприємства «Світогор», с. Милушин, Луцького району

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4

про стягнення 56142,25 грн. шкоди,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (дов. від 16.02.2011р.);

від відповідача: н/з,

від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві на підставі ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 56142,25 грн. шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, належним відповідачу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке:

- 09.02.2011p. між підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3. (перевізник) укладено договір № 09-2/02 на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Одеса - смт. Вишневе, Київська область.

10.02.2011р. на 220 км автомобільної дороги Київ-Одеса сталася дорожньо- транспортна пригода. Автомобіль державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 який є робітником Відповідача ПП “Світогор”, здійснив наїзд на стоячий на обочині автомобіль перевізника державний номер НОМЕР_2, завантажений товаром (будматеріалами). Вину відповідача встановлено, що підтверджується постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.04.2011 р. (справа № 3-578/11), яка набула чинності.

У результаті ДТП пошкоджено товар, який належить позивачу на праві власності, на суму 48 944,98 грн., що підтверджується актом експертизи № В -9-У від 11.02.2011p., складений представником Черкаської торгово-промислової палати за участю відповідача.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 7 197,27 грн. понесених ним додаткових витрати, а саме:

- вартість послуг з проведення експертизи - 1 440 грн.;

- вартість проживання в готелі м. Умань з 10.02.2011р. по 11.02.2011 р. представника позивача - ОСОБА_5. -230,28 грн.;

- вартість проїзду автомобільним транспортом представника позивача на місце ДПТ (вартість пального) - 525,99 грн.;

- вартість послуг вилучення та утилізації пошкоджених люмінесцентних ламп ЛБ - 4 521,00 грн.;

- бочка 200 л. б/у (придбана позивачем згідно вимог виконавця щодо забезпечення безпечного вилучення відходів) -480,00 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, також пояснила, що страхове відшкодування позивачу за пошкоджений вантаж не виплачено.

Відповідач у відзиві № 1441 від 05.09.2011р., представник відповідача, будучи в судовому засіданні 07.09.2011р., позову не визнали, посилаючись на таке:

- 10.02.2011 року на 220 км автомобільної дороги Київ - Одеса сталась ДТП. Автомобіль “Мерседес” державний номерний знак НОМЕР_3 під керування водія ОСОБА_4., який працює водієм на ПП “Світогор”, здійснив наїзд на стоячий на обочині автомобіль перевізника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 завантажений будматеріалами, належними ФОП ОСОБА_2., внаслідок чого частина вантажу була пошкоджена.

Згідно із п. 4.2 договору № 09-2/02 від 09.02.2011року про перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3. -перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, тобто 100 % від ціни товару, що заявлена у товаротранспортних накладних, з моменту завантаження автомобіля та підпису водієм товаротранспортних накладних та Акту про завантаження і до моменту прийняття вантажу вантажоодержувачем.

Згідно п. 2.5 зазначеного договору - вантаж вважається прийнятим до перевезення з моменту підписання водієм та/або уповноваженою особою перевізника Акту про завантаження. У випадку нескладання акту про завантаження або відсутність у ньому відповідної інформації, перевізник визнається винним при можливім ушкодженні вантажу і зобов'язаний відшкодувати його вартість, заявлену у товаротранспортних накладних.

Разом з тим, у заявленому ОСОБА_2 позові та долучених до нього документах відсутня будь - яка інформація про складання за участю представників вантажовідправника та перевізника Акту завантаження автомобіля як і сам Акт, що свідчить про його відсутність.

Таким чином, відповідальність за пошкодження вантажу, належного ОСОБА_2., повинен нести перевізник, а саме ФОП ОСОБА_3.

На підставі ст. 24 ГПК України просив залучити підприємця ОСОБА_3 як належного відповідача.

Клопотання судом відхилено як необґрунтоване, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

На підставі ст.27 ГПК України до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено ОСОБА_4 (ухвала суду від 16.08.2011р.).

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4. пояснень по справі не подав.

Ухвали суду від 16.08.2011р., 07.09.2011р., 21.09.2011р., надіслані третій особі за адресою АДРЕСА_1 повернулась з відміткою пошти: “За закінченням терміну зберігання”, «За зазначеною адресою не проживає».

Відповідач в судове засідання 05.10.2011р.повноважного представника не направив.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4. в судове засідання також не зявився.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зважаючи на те, що відповідач, третя особа належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Факт належного повідомлення відповідача, про судовий розгляд 05.10.2011 підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду уповноважений представник відповідача отримав 27.09.2011р.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.08.2011р., про відкладення розгляду справи від 07.09.2011р., від 21.09.2011р. надсилались ОСОБА_4. на відому суду адресу, яка вказана в постанові Ковельського міськрайонного суду від 21.04.2011р.

Згідно з п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від15.03.2007р. до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В02 №126959, виданим виконкомом Запорізької міської ради 20.08.2002р.

09.02.2011р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 як відправником і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. як перевізником було укладено договір №09-2/02 на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Одеса смт. Вишневе, Київської області.

Відповідно до п.2.5. цього договору між вантажовідправником ОСОБА_2 і перевізником ОСОБА_3. було підписано акт про завантаження автомобіля, складено товарно-транспортну накладну від 09.02.2011р.

10.02.2011р. близько 00 год.15 хв. на 220 км + 850 м автомобільної дороги Київ Одеса сталась дорожньо - транспортна пригода.

ОСОБА_4., керуючи автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_4, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого здійснив наїзд на стоячий на обочині дороги транспортний засіб автомобіль «Рено Преміум», державний номер НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_3.. В результаті даного зіткнення транспортні засоби, а також вантаж, який знаходився в автомобілі «Рено Преміум», отримали пошкодження.

Постановою Ковельського міськрайонного суду від 21.04.2011 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правовпорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Постановою апеляційного суду Волинської області від 01.06.2011р. постанову Ковельського міськрайонного суду від 21.04.2011р. залишено без змін.

Позивач - підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до господарського суду, в якій на підставі ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 56142,25 грн. шкоди, як з власника джерела підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що шкоду йому завдано з вини водія автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_4, який належить приватному підприємству «Світогор».

До складу 56142,25 грн. шкоди позивач включає:

- вартість пошкодженого внаслідок наїзду автомобіля відповідача товару в розмірі 48944,98 грн.;

- вартість експертизи в розмірі 1440 грн.;

- вартість проживання представника позивача ОСОБА_5. в готелі м.Умань з 10.02.2011р. по 11.02.2011р. в розмірі 230,28 грн.;

- вартість проїзду автомобільним транспортом представника на місце ДТП (вартість пального) в розмірі 525,99 грн.;

- вартість послуг з вилучення та утилізації пошкоджених люмінісцентних ламп ЛБ в розмірі 4521 грн.;

- витрати на придбання бочки обємом 200 л для забезпечення безпечного вилучення відходів в розмірі 480 грн.

Оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково на суму 50615,26 грн. з огляду на таке.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до загальних засад відповідальності за заподіяння шкоди, заподіяна певній особі (її майну) шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, за наступних обставин: наявності факту заподіяння шкоди; протиправності поведінки особи, яка заподіяла шкоду; наявності причинно-наслідкового звязку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) особи, що заподіяла шкоду; вини особи, що заподіяла шкоду, у такому заподіянні.

У відповідності з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статтей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з п.4 цієї постанови під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 вбачається, що транспортний засіб автомобіль «Мерседес», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди товару позивача, належить відповідачу.

У відповідності із ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.

Отже, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Про те, що ОСОБА_4. працює водієм приватного підприємства «Світогор»що підтверджується наказом №47 від 17.01.2006р. про прийняття на роботу, записом в трудовій книжці ОСОБА_4. НОМЕР_6

Під час скоєння ДТП ОСОБА_4. виконував перевезення вантажу за завданням ПП «Світогор».

За таких обставин судом не приймаються до уваги заперечення відповідача про те, що відповідальність за пошкодження вантажу має нести перевізник підприємець ОСОБА_3.

Згідно з актом експертизи №В-9-У від 11.02.2011р. (а.с.24-25), складеним Черкаською торгово-промисловою палатою, вартість пошкодженого товару, який перевозився в автомобілі «Рено Преміум», державний номер НОМЕР_5, складає 48944,98 грн.

Експертизу проведено за участю представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. ОСОБА_5. та директора ПП «Світогор»ОСОБА_3, які, як зазначено в акті експертизи №В-9-У від 11.02.2011р., погодилися з наведеною в пунктах 1-13 цього акта інформацією.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи, яких особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Реально понесені позивачем витрати саме у зв'язку із скоєнням із вини водія відповідача ДТП підтверджуються:

- актом експертизи Черкаської торгово-промислової палати №В-9-У від 11.02.2011р., згідно з яким вартість пошкодженого внаслідок наїзду автомобіля відповідача товару складає 48944,98 грн.;

- платіжним дорученням від 14.02.2011р. про перерахування Черкаській торгово-промисловій палаті 1440 грн. за проведення експертизи;

- рахунком на оплату готелю «Фортеця»м.Уманя від 10.02.2011р., фіскальним чеком про сплату 230,28 грн., згідно з якими Лисецьким П.Л., який виїжджав на місце події та брав участь під час проведення експертизи Черкаською торгово-промисловою палатою 11.02.2011р. як представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2., було сплачено 230,28 грн. за проживання в готелі «Фортеця» м.Уманя з 10.02.2011р. по 11.02.2011р.

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка заподіяла шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідач в процесі судового розгляду не довів відсутності вини свого працівника в заподіянні шкоди позивачу, що спричинена внаслідок ДТП 10.02.2011р.

У задоволенні позовних вимог на суму 5526,99 грн. слід відмовити з огляду на таке.

На підтвердження понесених у звязку із скоєнням водієм відповідача дорожньо-транспортної пригоди витрат позивач посилається посилається на те, що він також поніс витрати на:

- оплату вартості проїзду автомобільним транспортом представника на місце ДТП (вартість пального) в розмірі 525,99 грн. На підтвердження цих витрат позивач посилається на фіскальний чек від 10.02.2011р.;

- оплату вартості послуг з вилучення та утилізації пошкоджених люмінісцентних ламп ЛБ в розмірі 4521 грн. На підтвердження цих витрат позивач посилається на: копію договору надання екологічних послуг по вилученню відходів від 17.02.2011р. (а.с.36-41), копію рахунку-фактури ТзОВ «Українсько-німецька компанія «Біос» №СФ-0000080 від 17.02.2011р. на оплату 4521 грн.(а.с.42), копію квитанції від 21.02.2011р. про перерахування ТзОВ «Українсько-німецька компанія «Біос»4521 грн. (а.с.49);

- витрати на придбання бочки обємом 200 л для забезпечення безпечного вилучення відходів в розмірі 480 грн. На обґрунтування цих витрат позивач посилається на копію видаткової накладної №0000000136 від 25.02.2011р., копію квитанції від 21.02.2011р.

Із змісту фіскального чеку від 10.02.2011р., який подано на підтвердження витрат, понесених на оплату вартості проїзду автомобільним транспортом представника на місце ДТП (вартість пального), згідно з яким в м. Вінниця на АЗС придбано пальне на суму 525,99 грн., не видно, ким було придбано пальне. Крім цього, цей фіскальний чек не дозволяє зробити висновок про те, що пальне було придбано саме у звязку із необхідністю поїздки представника позивача на місце пригоди.

Згідно з п.п.1.1., 2.2. договору надання екологічних послуг по вилученню відходів від 17.02.2011р. фізична особа підприємець ОСОБА_2 як замовник доручив, а ТзОВ «Українсько-німецька компанія «Біос»як виконавець зобовязалась надати послуги з вилучення відходів, що утворились в результаті діяльності підприємства (установи, організації) замовника.

По завершенню надання послуг по вилученню відходів протягом 3-ох днів сторони складають акт здачі-прийняття послуг, який з моменту підписання є невідємною частиною цього договору.

17.02.2011р. ТзОВ «Українсько-німецька компанія «Біос»було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000080 від 17.02.2011р. на оплату 4521 грн.

Згідно з квитанцією від 21.02.2011р. позивачем оплачено на рахунок ТзОВ «Українсько-німецька компанія «Біос»4521 грн.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.02.2011р. фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було прийнято виконані ТзОВ «Українсько-німецька компанія «Біос»роботи по вилученню відпрацьованих люмінесцентних ламп ЛБ.

Проте жоден із доказів, поданих позивачем на обґрунтування витрат, понесених ним на оплату вартості послуг з вилучення та утилізації пошкоджених люмінісцентних ламп ЛБ в розмірі 4521 грн. не свідчить про те, що утилізовувались саме ті люмінесцентні лампи, які були пошкоджені внаслідок ДТП, скоєної з вини водія відповідача.

До того ж, як вбачається із видаткових накладних № РН-0000028 від 11.08.2010р., №РН-0000239 від 19.11.2010р., № РН-0000241 від 08.10.2010р., № РН-0000042 від 28.10.2010р., № РН-0000010 від 07.07.2010р., № РН-0000027 від 21.09.2010р., № РН-0000025 від 21.07.2010р., № РН-0000024 від 08.07.2010р., № РН-0000041 від 15.10.2010р., № РН-0000011 від 12.04.2010р., № РН-0000023 від 01.07.2010р., № РН-0000009 від 15.03.2010р., № РН-0000005 від 19.02.2010р., № РН-0000029 від 17.06.2009р., № РН-0000031 від 07.07.2009р., № РН-0000026 від 20.05.2009р., № РН-0000017 від 31.07.2010р., № РН-0000002 від 18.02.2010р., № РН-0000032 від 17.07.2009р., № РН-0000034 від 24.07.2009р., № РН-0000027 від 05.06.2009р., позивач купляв і інші люмінесцентні лампи.

Копія видаткової накладної №0000000136 від 25.02.2011р., копія квитанції від 21.02.2011р. не дозволяють дійти висновку про те, що бочку ємкістю 200 л широкогорлу б/у було придбано позивачем саме у звязку із пошкодженням його вантажу водієм відповідача.

Тобто, позивачем не доведено безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача як заподіювача шкоди і понесеними позивачем витратами на оплату вартості проїзду автомобільним транспортом представника на місце ДТП, на оплату вартості послуг з вилучення та утилізації пошкоджених люмінісцентних ламп ЛБ, на оплату вартості бочки обємом 200 л.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Світогор»(юридична адреса: 45630, Волинська область, Луцький район, с. Милушин; фактична адреса: 43022, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 11, п/р 26009055460203 в ВГРУ «Приватбанк», МФО 303440, код ЄДРПОУ 32764597) на користь фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 п/р НОМЕР_8 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в м. Києві, МФО 380805, ідентифікаційний номер 2814102397) 50615 грн. 26 коп. шкоди, 506 грн. 12 коп. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 212 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 5 526 грн. 99 коп. шкоди відмовити.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

07.10.11