Постанова № 18539923, 19.08.2011, Згурівський районний суд Київської області

19.08.2011

Справа № 2 -а- 2365/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2011 року Згурівський районний суд Київської області в складі :          

головуючого судді СЕЛЮКОВА О.Г.

при секретарі                     ХРУЩ Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт. Згурівка Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗГУРІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання дій протиправними та зобов’язання провести належні виплати допомоги на дитину-інваліда та на дитину одинокій матері,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 4 січня 2011 року звернулась до Згурівського районного суду Київської області з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись не те, що вона є одинокою матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є дитиною-інвалідом та навчається у спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті № 17 для дітей з вадами розумового розвитку Солом’янського району міста Києва, піклується про розвиток дочки, її матеріальне забезпечення та стан здоров’я. З 28 квітня 2005 року вона отримувала державну допомогу на дочку з надбавкою на догляд та з 1 січня 2003 року - допомогу як одинока мати. З 1 квітня 2007 року відповідач незаконно припинив їй всі виплати, надаючи формальні відписки, посилаючись на відсутність у документах, що посвідчують особу, штампу про місце її реєстрації, з чим вона не погоджується. З 22 жовтня 2008 року відновлена виплата допомоги на дитину-інваліда з надбавкою на догляд та з 1 жовтня 2008 року - допомога одинокій матері, тому просить визнати дії відповідача щодо відмови їй у виплаті допомоги на дитину-інваліда та на дитину одинокій матері в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року протиправними та зобов’язати відповідача провести належні виплати допомоги за зазначений період в розмірі 15460 грн.

6 січня 2011 року ухвалою Згурівського районного суду Київської області вищезазначений адміністративний позов було залишено без розгляду, у зв’язку з пропуском шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

31 березня 2011 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду вищезазначену ухвалу суду було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7 червня 2011 року ухвалою Згурівського районного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 у даній адміністративній справі було залишено без руху та надано строку для усунення недоліків, які були позивачем усунуті в строк та ухвалою суду від 22 червня 2011 року справу призначено до судового розгляду.

05 липня 2011 року в судовому засіданні ухвалою Згурівського районного суду Київської області позивачу було поновлено строк звернення до адміністративного суду, оскільки він був пропущений з поважних причин.

У судовому засіданні позивач надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимого просить задовольнити повністю.

Представник відповідача –консультант з призначення державних допомог ОСОБА_3 проти позову заперечує повністю. Пояснила, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлений в ст. 99 КАС України. Крім того, зазначила, що заява та пакет документів для призначення та виплати соціальних допомог подаються до органу праці та соціального захисту населення за місцем постійного проживання (тобто за місцем реєстрації) або за місцем фактичного проживання, при умові надання довідки про неодержання цієї допомоги призначення в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації, отже, якщо особа не зареєстрована то прав на отримання допомоги не має. Позивач не мала місця реєстрації з 16 грудня 2005 року по 26 вересня 2008 року, тому виплатити допомогу на дитину-інваліда, дитину одинокій матері за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року немає законних підстав.

          Згідно копії свідоцтва про народження встановлено, що позивач є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 71) та відомості про батька записані за вказівкою матері (а.с. 8).

Згідно копії медичного висновку від 26 квітня 2005 року встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є помірно розумово відсталою внаслідок хвороби Дауна, та наявне захворювання дає право на одержання допомоги на дітей інвалідів з дитинства у віці до 16 років. Даний медичний висновок дійсний до 19 листопада 2013 року (а.с. 70).

Згідно копії довідок встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09 листопада 2005 року навчається у спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті № 17 для дітей з вадами розумового розвитку Солом’янського району міста Києва, згідно направлення Головного управління освіти і науки від 08 листопада 2005 року № 232 на підставі протоколу Центральної психолого-медико-педагогічної консультації від 04 жовтня 2004 року № 9. Перебуває на неповному державному утриманні (а.с. 63, 83).

Відповідно до копії протоколу встановлено, що позивачу було призначено державну соціальну допомогу на дитину-інваліда віком до 18 років з 28 квітня 2005 року по 19 листопада 2013 року (а.с. 66).

Як встановлено з копії листа управління праці та соціального захисту населення Згурівської РДА позивач перебуває на обліку у відповідача та їй було призначено державної соціальної допомоги на дитину-інваліда віком до 18 років та державну допомогу на дитину одинокій матері (а.с. 80).

Згідно копії протоколу-рішення встановлено, що позивачу було донараховано надбавку на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років за період з 28 квітня 2005 року по 31 березня 2007 року (а.с. 84).

Як вбачається з копії листа-відповіді за обліками групи ГІРФО Згурівського РВ ГУ МВС України у Київській області позивач значиться знятою з реєстраційного обліку 16 грудня 2005 року (а.с. 79).

Згідно копії протоколу-рішення встановлено, що позивачу було припинено виплату державної соціальної допомоги на дитину-інваліда віком до 18 років з 31 березня 2011 року (а.с. 78).

Як встановлено з копії листа управління праці та соціального захисту населення Згурівської РДА виплата призначених допомог як одинокій матері та на дитину інваліда позивачу припинена з 01 квітня 2007 року у зв’язку з тим, що остання була знята з реєстраційного обліку в смт. Згурівка з 16 грудня 2005 року (а.с. 81).

З копії листа Головного управління праці та соціального захисту населення Київської ОДА вбачається, що при первинному зверненні позивача до відповідача за призначенням державної соціальної допомоги на дитину-інваліда були всі необхідні документи для призначення державної соціальної допомоги з урахуванням надбавки на догляд (в т.ч. довідка про те, що дитина-інвалід проживає разом з матір’ю) (а.с. 85).

Згідно копії листа управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації встановлено, що позивач ніяких допомог відповідно до Законів України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»не отримує (а.с.60).

Згідно копії свідоцтва про право власності встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності належить квартира в АДРЕСА_1 (а.с. 98).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивачу було призначено відповідачем державну соціальну допомогу на дитину-інваліда віком до 18 років з надбавкою на догляд та державну допомогу на дитину одинокій матері (а.с. 66, 80, 84 –копії довідок), виплата яких була припинена за рішенням відповідача з 01 квітня 2007 року у зв’язку з тим, що позивач була знята з реєстраційного обліку в смт. Згурівка з 16 грудня 2005 року (а.с. 78, 81 –копія протоколу та листа). Судом встановлено, що на час призначення позивачу державної соціальної допомоги на дитину-інваліда віком до 18 років з надбавкою на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років та на дитину одинокій матері (далі –державна соціальна допомога) були всі правові підстави та необхідні документи для їх призначення, визначених Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (а.с. 85 –копія листа), позивач не подавала відповідачу заяви про припинення їй державної соціальної допомоги, не отримувала зазначену допомогу в інших органах соціального захисту населення (а.с. 60 –копія листа), не була позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_2, не змінювала постійного місця проживання та постійно проживає у Згурівському районі Київської області, має у спільній частковій власності квартиру у смт. Згурівка Київської області (а.с. 98 –копія свідоцтва про право власності), отримувала призначену їй державну соціальну допомогу вчасно, ОСОБА_2 має статус дитини-інваліда до 19 листопада 2013 року (а.с. 70 –копія медичного висновку), який не змінився на час розгляду даної справи та вона перебуває на неповному державному утриманні (а.с. 63, 83 –копії довідок). Зазначені обставини не були спростовані представником відповідача в ході судового розгляду.

Крім того, суд не бере до уваги докази, на які посилається представник відповідача, зокрема акти обстеження сім’ї, у якій виховується дитина інвалід (а.с. 76, 108, 109 –копії актів), оскільки вони не стосуються предмета доказування та відносяться до періоду, який не є предметом розгляду у даній адміністративний справі.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (частина перша статті13), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 12), Протоколом N 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (стаття2) та іншими міжнародно-правовими актами.

Вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (стаття 21 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 3 Конвенція про права дитини вказує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 23 Конвенції про права дитини неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства, що забезпечується особливим піклуванням, наданням, за умови наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідальним за турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання і яка відповідає стану дитини та становищу її батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в редакції від 01 січня 2007 року, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають, зокрема, одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини.

Згідно ст. 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в редакції від 01 січня 2007 року, допомога на дітей одиноким матерям, які мають дітей віком до 18 років, надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»в редакції від 01 січня 2006 року, право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років. Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Державна соціальна допомога на дітей-інвалідів віком до 18 років згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»в редакції від 01 січня 2006 року, призначається у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»в редакції від 01 січня 2006 року надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком від 6 до 18 років установлюється в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Згідно зі ст. 4 ст. 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»в редакції від 01 січня 2006 року на дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 18-річного віку.

          Як зазначено в ст. 14 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»в редакції від 01 січня 2006 року виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Заслухавши пояснення сторін позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково та вбачається доведеним, що дії відповідача щодо припинення виплати позивачу державної соціальної допомоги на дитину-інваліда віком до 18 років з надбавкою на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»та державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»є протиправними, оскільки зміна отримувачем державної соціальної допомоги реєстрації місця проживання або відсутність такої реєстрації не є підставою для їх припинення відповідно до чинного законодавства України.

У задоволенні решти позовних вимог вбачається за необхідне відмовити, оскільки визначення конкретного розміру державної соціальної допомоги відноситься до компетенції відповідного органу праці та соціального захисту населення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 24, 33, 46, 51 Конституції України, ст.ст. 3, 23 Конвенція про права дитини, Законами України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», ст.ст.8, 9, 10, 11, 12, 18, 21, 69, 71, 86, 94, 99, 159, 160, 162, 256 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗГУРІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання дій протиправними та зобов’язання провести належні виплати допомоги на дитину-інваліда та на дитину одинокій матері задовольнити частково.

Визнати дії УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗГУРІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати державної соціальної допомоги на дитину-інваліда віком до 18 років з надбавкою на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року протиправними.

Визнати дії УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗГУРІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року протиправними.

Зобов’язати УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗГУРІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 20624042) провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) нарахування та виплату державної соціальної допомоги на дитину-інваліда віком до 18 років у розмірі 70 (сімдесят) відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та надбавку на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років у розмірі 50 (п’ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року.

Зобов’язати УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗГУРІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 20624042) провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) нарахування та виплату державної соціальної допомоги на дитину одинокій матері у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідно до ст.ст. 18-1, 18-2, 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови у повному обсязі складено 19 серпня 2011 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                         О.Г. СЕЛЮКОВ