Рішення № 18534753, 10.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.11 Справа № 24/5009/3917/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовом: комунального підприємства “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, пр-т Будівельників, буд. 21, а/с 569)

до відповідача: приватного підприємства “Торгівельно-виробнича компанія “Геліос” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Курчатова, 16 кв. 235)

про стягнення 3 093,72 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 19.07.2011р. № 521

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

13.07.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” (КП “ВК Тепло-водоканал”) з позовною заявою до приватного підприємства “Торгівельно-виробнича компанія “Геліос” про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за договором № ТЭ-728 від 01.09.2010р. в сумі 3 093,72 грн., з яких сума основного боргу складає 2 850,11 грн., сума пені 202,94 грн. та 3 % річних 40,67 грн.

Ухвалою від 14.07.2011р судом порушено провадження у справі № 24/5009/3917/11, судове засідання призначено на 10.08.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 10.08.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши наступне. 01.09.2010р. між сторонами укладено договір № ТЭ-728 на постачання теплової енергії, за умовами якого позивач зобовязався постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобовязався прийняти та сплатити вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. На виконання умов Договору позивачем в період з 28.12.2010р. по 07.07.2011р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 2 850,11 грн. Однак відповідач оплату наданих послуг не здійснив. Факт постачання теплової енергії підтверджується Актами про надання послуг. За несвоєчасну сплату розрахунків за теплову енергію відповідачу нараховано пеня в розмірі 202,94 грн., а саме за період з 28.12.2010р. по 07.07.2011р. в сумі 130,16 грн. та за період з 11.02.2011р. по 07.07.2011р. 72,78 грн., а також 40,67 грн. 3% річних. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 3.6 розяснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Ухвала про порушення провадження у справі направлено на вказану у позові адресу. Таким чином, відповідача є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010р. між Комунальним підприємством “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” (Енергопостачальна організація) та приватним підприємством “Торгівельно-виробнича компанія “Геліос” (Споживач) укладений Договір № ТЭ 728 на постачання теплової енергії, за умовами якого (п. 1.1.) Енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обємах, а Споживач зобовязується оплачувати за отриману теплову енергію по встановленим цінам (тарифам) у строки, передбачені цим Договором.

Пунктом 10 сторони узгодили, що Договір укладається з 01.09.2010р. до 31.12.2010р. і вступає в дію з моменту надання послуг. Договір вважається пролонгованим на новий строк на таких же умовах, якщо за місяць до припинення його дії ні одна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору, Споживач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в строки, які передбачені Договором.

Згідно п. 6.1. договору, основним документом для сплати є акт наданих послуг. Акт за послуги з постачання теплової енергії виписується абоненту до 25-го числа звітного місяця. Споживач зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання акта повернути підписаний акт на адресу Енергопостачальної організації. Якщо Споживач відмовляється підписати акт, у визначений договором термін, він підписується представником Енергопостачальної організації та в акті робиться відповідний запис про відмову від підпису. Цей акт пересилається Споживачу поштою. Оформлений таким чином акт є узгодженим фінансовим документом і обов'язковим до виконання у визначені строки, а також підставою для розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно п. 6.2.договору, оплата за спожиті послуги проводиться протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту і перераховується на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації в сумі, яка зазначена в акті.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за договором № ТЭ-728 від 01.09.2010р. позивач виконував належним чином, що підтверджується актами про надання послуг.

Акти за Договором відповідно до п.6.1. Договору систематично направлялися на адресу відповідача, або передавались нарочно, після чого підписувалися та поверталися відповідачем без зауважень. Письмові повідомлення із зазначенням причин відмови від підписання акту в порядку, визначеному цим Договором, на адресу позивача відповідачем не направлялися.

Згідно з ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Проте всупереч умов договору та вимог законодавства відповідач свої зобовязання щодо оплати наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з 28.12.2010р. по 07.07.2011р. складає 2 850,11 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю та Актом № 1/4-ТЗ 12.2010 від 22.12.10р. про відпуск теплової енергії від 01.09.2010р. за грудень 2010 року на суму 1 684,15 грн., Актом № 1/4-ТЗ 01.2011 від 31.01.2011р. про відпуск теплової енергії від 01.09.2010р. за січень 2011 року на суму 1 165,96 грн..

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 2 850,11 грн. є документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3.3 договору, в якому передбачено, що за несвоєчасну сплату розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за спірний період складає 202,94 грн. Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання згідно розрахунку позивача, становить 40,67 грн. Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “Торгівельно-виробнича компанія “Геліос” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Курчатова, 16 кв. 235, код ЄДРПОУ 36180428) на користь комунального підприємства “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, пр-т Будівельників, буд. 21, а/с 569, р/р 26002213901 в ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, код ЄДРПОУ 32400040, МФО 380805) 2 850 дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн.11 коп. основного боргу, 202 (двісті дві) грн. 94 коп. пені, 40 (сорок) грн. 67 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 15.08.2011 р.