Рішення № 18534571, 22.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.11 Справа № 24/5009/2311/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовною заявою: приватного підприємства “Приморськ Теплоенергія” (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Єчіна, 4.)

до відповідача: відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації (72400, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Леніна, 25)

про стягнення 96 122,28 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.09.2009р. № 249

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 22.04.2011р. № 147

СУТЬ СПОРУ:

29.04.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулося приватне підприємство “Приморськ Теплоенергія” (надалі ПП “Приморськ Теплоенергія”) з позовними вимогами до відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації про стягнення з відповідача 96 122,28 грн., з яких: 67 785,88 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію, 10 545,33 грн. пеня, 13 542,56 грн. інфляції та 4 248,51 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 29.04.2010р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/2311/11, судове засідання призначено на 27.05.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 27.05.2011р. розгляд справи відкладено на 22.06.2011р.

Розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами фіксації.

У засіданні суду 22.06.2011р., на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив наступне. 23.10.2007р. між сторонами укладено договір про відпуск теплової енергії № 1, за умовами якого позивач зобовязався відпустити теплову енергію, а відповідач своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Свої зобовязання за договором позивач виконав у повному обсязі. Однак, відповідач оплату за отриману теплову енергію не здійснив, внаслідок чого за період з листопада 2008 року по березень 2009 року має перед позивачем заборгованість в розмірі 67 785,88 грн. За несвоєчасне виконання зобовязання відповідачу нараховано пеню в сумі 10 545,33 грн. за період з 11.12.2008р. по 11.10.2009р., 3% річних в розмірі 4 248,51 грн. за період з 11.12.2008р. по 01.05.2011р. та 13 542 грн. індексу інфляції за період з грудня 2008р. по квітень 2011р. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 510, 513, 526, ч. 1 ст. 901, 625, 543 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил користування тепловою енергією” від 03.10.2007р. № 1198, позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в частині стягнення основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2007р. між приватним підприємством “Приморськ Теплоенергія” (Енергопостачальна організація) і відділом освіти Приазовської районної державної адміністрації (Споживач) укладено договір № 1, за умовами якого (п. 1.1) Енергопостачальна організація зобовязується відпустити теплову енергію Споживачу, а Споживач зобовязується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.4. договору, виробник відпускає Споживачу теплову енергію з максимумом теплового навантаження: 0,2 Гкал/год, на рік 624,99 Гкал/год.

Споживач зобовязаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обємах та в строки, передбачені даним договором (п. 4.4. договору).

Згідно п. 7.1. договору, розрахунок за відпущену тепло енергію здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Енргопотачальної організації до 10 числа наступного місяця на підставі акту приймання виконаних робіт

Вартість теплової енергії визначається на підставі рішення місцевих органів влади і складає на дату підписання договору 314,64 грн. При зміні тарифів складається додаток до даного договору з вказівкою змінених тарифів (п. 7.8.)

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобовязання щодо постачання теплової енергії позивач виконав у повному обсязі, про що свідчать акти виконаних робіт та рахунки - фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію у встановлений договором строк не здійснив, внаслідок чого, на час розгляду справи в суді сума основного боргу за період листопад 2008 року березень 2009р. становить 67 785,88 грн., факт наявності якого підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобовязання. Зобовязання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

На час розгляду спору в суді відповідач оплату наданих послуг не довів, будь-яких претензій щодо виконання послуг позивачу не предявив, тому вимоги позивача про стягнення 67 785,88 грн. основного боргу суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення пеня за несвоєчасну оплату послуг в розмірі 10 545,33 грн. за період з 11.12.2008р. по 11.10.2009р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у випадку не оплати або несвоєчасної оплати за спожите тепло, Споживач оплачує на користь Енергопостачальної організації, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3% річних за весь час прострочки, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, пеня розраховано позивачем вірно, з урахуванням норм законодавства.

Разом з тим, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи пояснення відповідача щодо його фінансового становища, беручи до уваги той факт, що відповідач є бюджетною установою, суд знаходить за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, до суми 5 272,66 грн.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 248,51 грн. за період з 11.12.2008р. по 01.05.2011р. та 13 542 грн. індексу інфляції за період з грудня 2008р. по квітень 2011р. (розрахунок міститься в матеріалах справи). Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

У відповідності до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна заявленого позову становить 96 122,28 грн., тобто державне мито повинно складати 961,22 грн. Додане до позовної заяви платіжне доручення від 26.04.2011р. № 793 свідчить про оплату державного мита в сумі 973,32 грн. Отже, мито внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, держане мито в розмірі 12,1 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 961,22 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації (72400, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 02136086, МФО 813015, р/р 35410026001306 в ГУ ДКУ в Приазовському районі Запорізької області) на користь приватного підприємства “Приморськ-Теплоенергія” (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Єчіна, 4, код ЄДРПОУ 31638098, МФО 380805, р/р 26001208445 в ЗОД “Райффайзен банк Аваль”) 67 785 (шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят пять) грн. 88 коп. основного боргу, 5 272 (пять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 66 коп. пені, 13 542 (тринадцять тисяч пятсот сорок дві) грн. 56 коп. інфляції, 4 248 (чотири тисячі двісті сорок вісім) грн. 51 коп. - 3% річних, 961 (девятсот шістдесят одну) грн. 22 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути приватному підприємству “Приморськ-Теплоенергія” (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Єчіна, 4, код ЄДРПОУ 31638098, МФО 380805, р/р 26001208445 ЗОД “Райффайзен банк Аваль”) державне мито у розмірі 12,1 грн.

Видати довідку на одержання з державного бюджету державного мита в сумі 12,1 грн.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 24.06.2011 р.