Ухвала суду № 18529239, 06.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"06" жовтня 2011 р. м. КиївК-18479/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Степашко О.І.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009

у справі № 2-а-3744/08/9/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СлавФіш” (далі Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.09.2008 №0000132304/3 та від 19.09.2008 №0000552304/3. У прийнятті названих судових рішень попередні інстанції виходили з правомірності застосування Товариством нульової ставки ПДВ, позаяк факт експорту товару позивачем підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями. Крім того, за висновком судів, передача за умовами договору права власності на відходи від розпилювання деревини контрагенту позивача не суперечить чинному законодавству та не позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту вартості цих відходів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі судові рішення місцевого і апеляційного судів та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, про неналежне оформлення наданих позивачем до перевірки вантажних митних декларацій, а також про відсутність факту використання позивачем як замовником послуг з переробки давальницької сировини у власній господарській діяльності відходів з переробки лісоматеріалів, що, в свою чергу, свідчить про незаконне віднесення Товариством до податкового кредиту вартості відповідних лісоматеріалів.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2007 року та за січень 2008 року, оформленої актом від 20.03.2008 № 387/23-4/32532865, позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 26117 грн. та донараховано податкове зобовязання з названого податку в сумі 19690,20 грн. (у тому числі 16199 грн. за основним платежем та 3491,20 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями. В основу прийняття останніх було покладено висновок податкового органу про недоведеність позивачем факту експорту товару (лісоматеріалів) внаслідок неналежного оформлення вантажних митних декларацій (а саме: наявність стирань та помарок у деклараціях, порушення черговості проставлення гербової печатки та відтиску штампу митного органу про вивезення товарів за межі митної території України у спірних ВМД). Крім того, в акті зазначено про те, що внаслідок надання позивачем як замовником виконавцеві - субєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1 (далі СПД ОСОБА_1) - лісоматеріалів на сортування та обробку (розпиляння уздовж) частина цих лісоматеріалів не може вважатися такою, що використана у господарській діяльності позивача, позаяк відходи від її переробки не було оприбутковано, відчужено позивачем. Наведене, на думку ДПІ, виключає правомірність включення вартості відповідних лісоматеріалів до податкового кредиту Товариства.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Наведена норма відповідає вимогам підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 названого Закону, за змістом якої товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як встановлено судами, на підтвердження факту експорту товару позивачем надано оригінали пятого основного аркуша ВМД із вчиненим митним органом написом про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, що з урахуванням вимог пунктів 6, 10 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002 №163/121, є належним доказом факту експорту товару та підставою для отримання експортного відшкодування.

Як вірно зазначено судами, податковим органом не подано будь-яких доказів недостовірності, фіктивності відомостей, зазначених у спірних ВМД, безтоварного характеру спірних експортних операцій. А відтак наявність окремих недоліків у таких ВМД не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання податкової вигоди.

Правильним є і висновок попередніх інстанцій про відсутність підстав для зменшення суми податкового кредиту позивача за січень 2008 року на 2802,06грн. Адже в даному разі використанням Товариством придбаних лісоматеріалів у господарській діяльності як умовою для віднесення їх вартості до податкового кредиту є передача цих лісоматеріалів на переробку виконавцеві, тоді як оцінка ефективності такого використання (як-от вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника (позивача у справі).

З урахуванням викладеного, слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою про незаконність здійснених податковим органом донарахувань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, у звязку з чим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 у справі № 2-а-3744/08/9/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко