Ухвала суду № 18517772, 16.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року справа №2а/0570/8562/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів Горбенко К.П. , Попова В.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі № 2а/0570/ 8562/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі № 2а/0570/8562/2011 задоволено адміністративний позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції щодо нарахування в картці особового рахунку пені у розмірі 24 842,42 грн. з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості; зобов'язання Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції внести зміни до картки особового рахунку платника податків - Державного підприємства «Добропіллявугілля» шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 24 842,42 грн. як неправомірно нараховану.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачу .

Сторони в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій , Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 32186934 (арк. справи 8-17), перебуває на обліку в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції.

Предметом спору є правомірність дій відповідача щодо нарахування пені в сумі 24842,42 грн.

Листом від 24.03.2011р. відповідачем повідомлено позивача про наявність нарахованої пені з податку на додану вартість (арк. справи 19).

Як вбачається з розрахунку пені від 20.06.2011р. (арк. справи 127 - 129) та зворотного боку облікової картки платника податків (арк. справи 94 - 116), позивачу нарахована пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 000272340 від 11.05.2011р. на суму 272 346,00 грн., № 000241520 від 12.05.2010р. на суму 24 672,85 грн., № 0000381520 від 16.07.2010р. на суму 39 784,86 грн. (арк. справи 143 - 145) та самостійно визначених у податковій декларації № 9005232534 від 19.11.2010р. за жовтень 2010р. (арк. справи 140).

Згідно платіжних доручень позивача (арк. справи 21 - 40), він сплачував податкові зобов'язання, які були стягнуті у судовому порядку та розстрочені у подальшому відповідними судовими рішеннями.

Податковим органом на підставі акту від 16.12.20101р. (арк. справи 42) описано готівку в рахунок погашення податкового боргу. Згідно квитанції від 16.12.2010р. № 33354 на суму 290,00 грн. (арк. справи 42) посадовою особою податкового органу готівку спрямовано на погашення заборгованості згідно рішення суду від 19.09.2008р. № 2а-14966/08, якою стягнуто та розстрочено податкову заборгованість (арк. справи 53, 54).

Платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5214 на суму 2 855,26 грн. (арк. справи 29) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 15.07.2008р. по справі № 2-В-63/08 про розстрочення податкових зобов'язань (арк. справи 58, 59) та зобов'язання згідно акту опису активів від 28.05.2010р. № 3/24-014-15; платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5213 на суму 618,11 грн. (арк. справи 35) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені постановою суду від 19.09.2008р. № 2а-14966/08 (арк. справи 53, 54) та зобов'язання згідно акту опису активів від 28.05.2010р. № 3/24-014-15; платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5207 на суму 84 203,86 грн. (арк. справи 33) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 08.05.2009р. по справі № 2-а-13951/08 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 50); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5202 на суму 63 250,64 грн. (арк. справи 29) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 15.07.2008р. по справі № 2-В-63/08 про розстрочення податкових зобов'язань (арк. справи 58, 59); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5206 на суму 54 112,35 грн. (арк. справи 32) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 24.10.2008р. по справі № 2-а-11595/08 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 52); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5208 на суму 47 233,21 грн. (арк. справи 38) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 26.01.2009р. по справі № 2-в-17154/08/0570 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 01.12.2010р. (арк. справи 49); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5210 на суму 97 322,77 грн. (арк. справи 33) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 23.02.2009р. по справі № 2-а-476/09/0570 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 30.12.2010р. (арк. справи 82); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5205 на суму 46 662,40 грн. (арк. справи 34) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені постановою суду від 19.09.2008р. по справі № 2-а-14966/08 (арк. справи 53, 54); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5203 на суму 62 403,91 грн. (арк. справи 37) по строку сплати 30.12.2010р. позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені постановою суду від 10.07.2008р. по справі № 2-а-11336/08 (арк. справи 56, 57); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5211 на суму 219 419,65 грн. (арк. справи 34) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 23.03.2009р. по справі № 2-а-1130/09/0570 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 30.12.2010р. (арк. справи 47); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5212 на суму 122 774,00 грн. (арк. справи 35) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 13.05.2009р. по справі № 2-а-4945/09/0570 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 30.12.2010р. (арк. справи 43); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5209 на суму 93 442,70 грн. (арк. справи 40) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 22.12.2008р. по справі № 2-в-164/08 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 30.12.2010р. (арк. справи 51); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5201 на суму 5 929,92 грн. (арк. справи 39) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 31.03.2008р. по справі № 2-а-4381/08 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 60); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5200 на суму 135 380,35 грн. (арк. справи 36) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 24.12.2007р. по справі № 2-а-6949/07 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 61); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5204 на суму 75 046,97 грн. (арк. справи 37) позивач сплачував податкові зобов'язання, розстрочені ухвалою суду від 2409.2008р. по справі № 2-а-19107/08 про розстрочення податкових зобов'язань та зобов'язання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 55).

Закон № 2181, який діяв на момент сплати розстроченого податкового боргу з ПДВ та розподілу платежів у картці особового рахунку, є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Підпунктом 16.1.1. п. 16.1. ст. 16 Закону № 2181 встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно із пунктом «а» пп. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 зазначеного Закону, нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003р. № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за № 522/7843, затверджена Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (далі - Інструкція № 290).

Відповідно до п. 3.4. Інструкції, нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

Як встановлено судом, позивач платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи не сплачував суми податкових зобов'язань, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 000272340 від 11.05.2011р., № 000241520 від 12.05.2010р., № 0000381520 від 16.07.2010р. (арк. справи 143 - 145) та самостійно визначені у податковій декларації № 9005232534 від 19.11.2010р. за жовтень 2010р. (арк. справи 140).

Призначення платежу, зазначене у квитанції № 33354 від 16.12.2010р. посадовою особою податкового органу (арк. справи 42), як погашення боргу згідно рішення суду № 2а-14966/08 також не відповідає фактичному погашенню податкового боргу, відображеному у подальшому в особовому рахунку (арк. справи 112).

Згідно із п.п. 9., 10 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002р. № 538, готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарату, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу. Готівка в національній валюті того ж дня (у разі проведення вилучення у вечірній час - не пізніше ніж наступного робочого дня) вноситься податковим органом, що склав акт, на погашення податкового боргу платника податків через підприємство зв'язку або установу банку.

Отже, згідно зворотного боку облікової картки, кошти спрямовані не за призначенням платежу, вказаному в платіжних дорученнях позивача та у квитанції податкового органу № 33354, що свідчить про те, що відповідач на власний розсуд здійснив розподіл погашення податкового боргу.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01. 2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Згідно із ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і піддягає виконанню на всій території України.

Стаття 263 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження. Підставою для застосування правил коментованої статті є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі - ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Правила цієї статті повністю кореспондують з нормами ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХІУ (далі - Закон № 606). Згідно преамбули Закону №606, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

З аналізу зазначених норм вбачається, що заходи превентивного характеру, встановлені Законом № 606 та які були встановлені Законом № 2181, чітко відрізняються між собою тим, що вони застосовуються в залежності від того, в якому режимі знаходиться заборгованість. Закон № 2181, який був спеціальним законом з питань оподаткування, встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами. Такі санкції застосовувалися податковим органом на підставі пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання. Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 2181, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Законом № 2181 був встановлений перелік певних заходів, які можуть самостійно вживатися податковим органом з метою погашення податкового боргу - застосування податкової застави, арешт та реалізація активів.

Виконання рішення суду шляхом звернення до органів виконавчої служби також є одним із засобів погашення боргу. Саме вони повинні застосовуватися у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку. На стадії виконання судового рішення, як завершальної стадії судового провадження, застосовуються заходи примусового виконання рішень, передбачені, статтею 32 Закону № 606, зокрема, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішення.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті З Закону № 606, у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами.

Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Тобто, податкові органи не є органами примусового виконання і не мають також право здійснювати за платника податків добровільне виконання судових рішень.

Враховуючи викладене, на стадії виконання судового рішення, сторона у справі може добровільно виконувати судове рішення. В протилежному випадку, до нього можуть бути застосовані заходи примусового виконання рішення виключно виконавчими органами, встановлені нормами Закону № 606, як загальні правила виконання всіх судових рішень, а не норми Закону № 2181.

Відповідно до пункту 3.6. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123, зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно із пунктом 4.1. Інструкції, нарахуванню в особових рахунках платників підлягає, зокрема, пеня, нарахована органом державної податкової служби. Відповідно до пункту 4.2.1. Інструкції, нарахування пені, самостійно визначеної платником, обліковується у розділі "Нарахування сум пені" за відповідними кодами операцій.

Таким чином, нарахування пені відображається в картці особового рахунку платника податків.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки податковий орган в даному випадку не є органом стягнення і не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу ним безпідставно нарахована пеня в сумі 24842,42 грн., яка обліковується в особовому рахунку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі № 2а/0570/8562/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі № 2а/0570/8562/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : О.П. Лях

К.П. Горбенко

В.В. Попов