Постанова № 18516191, 20.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2011 року 14:09 № 2а-11561/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.09.2011 року)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 29.03.2010 р. № 5202/9/10-109)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсвєт»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2011 № 0003442310,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсвєт» з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2011 № 0003442310, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 35661,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 8915 грн., які ухвалені за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Солярис-ДМ»за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

Позивач вважає зазначені рішення такими, що ухвалені всупереч вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та вказує, що спірні операції фактично були виконані, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів на підтвердження фактичного здійснення операцій, підстав вважати нікчемними правочини не має, сторонами проведені розрахунки, а отже, на думку позивача, у відповідача не було підстав для висновку про безпідставність формування позивачем спірної суми податкового кредиту.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що (за змістом акту перевірки та акту перевірки ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська): (1) в ході аналізу звітності ТОВ «Дріллтек» (не є стороною спірних відносин) встановлено, що у серпні 2010 року сформовано податковий кредит за рахунок контрагента ТОВ «Солярис-ДМ»; (2) за результатами перевірки відносин ТОВ «Солярис-ДМ»з ТОВ «Ельфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»(не є сторонами спірних відносин) встановлено, що угоди між цими підприємствами не спрямовані на реальне настання наслідків, передбачених цими правочинами; (3) встановлено відсутність обєктів оподаткування у ТОВ «Солярис-ДМ»; (4) розслідується кримінальна справа № 99106210 по факту фіктивного підприємництва, а саме: невстановленими особами шляхом неправомірного використання паспортних даних створено ТОВ «Солярис-ДМ»та в подальшому використано рахунки та інші реквізити цього підприємства для протиправного формування податкового кредиту іншими підприємствами, використовуючи підроблені документи ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Ельфра Дисплей»; (5) згідно даних прикордонної служби засновники ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Ельфра Дисплей»виїхали за межі України та протягом 2009 2010 років на території України не перебували. Відтак, відповідач вважає, що всі угоди з ТОВ «Солярис-ДМ»є нікчемними та, відповідно, податкова накладна по відносинам з позивачем не може бути прийнята до уваги як первинний документ, який підтверджує правомірність віднесення до податкового кредиту позивача суми ПДВ у розмірі 35661,47 грн.

Тобто, фактично доводи відповідача в обґрунтування оскаржуваного рішення ґрунтуються на актах перевірок та визначених в них обставинах взаємовідносин контрагента позивача з третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.09.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсвєт»зареєстроване 18.06.2008 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та присвоєно ідентифікаційний код 35921015. Підприємство зареєстровано за адресою: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13. Крім того, підприємство взято як платник податків на облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 19.06.2008 року за № 49306. Підприємство зареєстроване платником ПДВ відповідно до Свідоцтва від 07.07.2008 р. № 100126548.

Згідно довідки з органів статистики до основних видів діяльності підприємства, зокрема, належить: оптова торгівля електропобутовими приладами, електромонтажні роботи, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техпромвєт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Солирис-ДМ»(код 34514476) за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 30.03.2011 року № 326/23-10/35921015. Актом перевірки визначено, що позивачем надано первинні документи за взаємовідносинами з ТОВ «Солярис-ДМ»(стор.3).

Відповідно до Акту перевірки (стор. 11, 12) встановлено порушення позивачем п/п. 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35661,47 грн. за серпень 2010 року.

Наведені висновки, як зазначено вище, ґрунтуються на обставинах перевірки ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська (акт № 76/233/34514476 від 04.02.2011 р.) взаємовідносин ТОВ «Солярис-ДМ»з підприємствами: ТОВ «Дріллтек»та ТОВ «Е-Восток Україна», а також на обставинах перевірки відносин ТОВ «Солярис-ДМ»з ТОВ «Ельфра Дисплей» (стор. 5 Акту перевірки позивача), у звязку з чим відповідач вважає угоду № 01085 від 01.07.2010 р. між позивачем та ТОВ «Солярис-ДМ»нікчемною з огляду на те, що у ТОВ «Солярис-ДМ»був відсутній намір на створення правових наслідків за взаємовідносинами (за угодами) з ТОВ «Дріллтек», ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Ельфра Дисплей» та ці підприємства не могли виконати свої угоди з ТОВ «Солярис-ДМ», а отже податкові накладні, видані позивачу, як вважає відповідач, є такими, що не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит.

Відповідач в акті перевірки не наводить інших доводів в обґрунтування оскаржуваного рішення та звязку операцій між цими операціями третіх осіб з операціями позивача із своїм контрагентом за якими сформовано спірні суми податкового кредиту.

Під час розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити та навести зв'язок обставин взаємовідносин ТОВ «Солярис-ДМ», ТОВ «Дріллтек», ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Ельфра Дисплей»з обставинами взаємовідносин позивача з ТОВ «Солярис-ДМ».

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

У взаємозвязку з вищенаведеним та з метою встановлення фактичних взаємовідносин сторін спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

01 липня 2010 року між позивачем та ТОВ «Солярис-ДМ»укладено договір № 01085 про поставку товарів.

Предметом поставки є світлотехнічна, кабельна продукція. Орієнтовна сума договору складає 700000 грн. Датою передачі продукції вважається дата підписання видаткової накладної. Доставка здійснюється транспортом покупця (позивача). Строк дії договору до 30.06.2011 р.

На підтвердження передачі (поставки) товарів під час розгляду справи надано видаткові та податкові накладні:

-в/н № 010850208 від 02.08.201 р. на поставку світлотехнічної продукції на суму 24875,40 грн. з ПДВ 4145,89 грн. у звязку з чим видано п/н № 010850208 від 02.08.2010 р. з тими ж показниками та значеннями;

-в/н № 010851208 від 12.08.2010 р. на поставку світильників на суму 60701,22 грн. з ПДВ 11116,87 грн. у звязку з чим видано п/н № 010851208 від 12.08.2010 р. з тими ж показниками та значеннями;

-в/н № 010851608 від 16.08.2010 р. на поставку світильників на суму 73014,24 грн. з ПДВ 12169,04 грн. у звязку з чим видано п/н № 010851608 від 16.08.2010 р. з тими ж показниками та значеннями;

-в/н № 010851808 від 18.08.2010 р. на поставку світильників та світлотехнічної продукції на суму 16918,44 грн. з ПДВ 2819,74 грн. у звязку з чим видано п/н № 010851808 від 18.08.2010 р. з тими ж показниками та значеннями;

-в/н № 010852708 від 27.08.2010 р. на поставку світильників на суму 38459,52 з ПДВ 6409,92 грн. у звязку з чим видано п/н № 010852708 від 27.08.2010 р. з тими ж показниками та значеннями.

Позивачем на бланку підприємства надано також витяг з книги обліку довіреностей щодо видачі в період липня серпня 2010 року довіреностей на отримання матеріальних цінностей у ТОВ «Солярис-ДМ»за вищенаведеними видатковими накладними, достовірність відомостей в якому відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Між сторонами проведено розрахунки, що підтверджується залученими до справи банківськими виписками та актом перевірки позивача.

Всього за наведеними операціями сформовано загальну суму податкового кредиту у розмірі 35661,47 грн.

Як пояснив позивач, доставка здійснювалась транспортом (FIAT, вантажний малотоннажний фургон, д/н НОМЕР_2), який використовувався ОСОБА_3, який є директором позивача, на підставі довіреності від 27.10.2010 року строком дії 27.10.2011 року, копія якої разом з копією техпаспорту залучено до матеріалів справи. Відповідачем не доведено, що така форма організації роботи по доставці не підтверджує фактичне здійснення доставки та того, що доставка у такій спосіб не відбувалася.

В контексті наведеного позивач також зазначає, що співпрацював з наведеним контрагентом і раніше, у липні 2010 року, здійснював аналогічні операції і щодо цих операцій податковий орган претензій не предявив. На підтвердження зазначених операцій позивачем також надано: (1) в/н № 010850107 від 01.07.2010 р. на поставку світильників на суму 11986,64 грн. з ПДВ 1997,78 грн. у звязку з чим видано п/н № 010850107 від 01.07.2010 р. з тими ж показниками та значеннями; (2) в/н № 010850607 від 06.07.2010 р. на поставку світильників та іншої повязаної продукції на суму 10731,22 грн. з ПДВ 1778,54 грн. у звязку з чим видано п/н № 010850607 від 06.07.2010 р. з тими ж показниками та значеннями; (3) в/н № 010850807 від 08.07.2010 р. на поставку світильників на суму 13772,40 грн. з ПДВ 2295,40 грн. у звязку з чим видано п/н № 010850807 від 08.07.2010 р. з тими ж показниками та значеннями; (4) в/н № 010851407 від 14.07.2010 р. на поставку світильників на суму 24891,41 грн. з ПДВ 4148,57 грн. у звязку з чим видано п/н № 010851407 від 14.07.2010 р. з тими ж показниками та значеннями; (5) в/н № 010851607 від 16.07.2010 р. на поставку НСП_23_200_003 на суму 13419,36 грн. з ПДВ 2236,56 грн. у звязку з чим видано п/н № 010851607 від 16.07.2010 р. з тими ж показниками та значеннями. Зазначені операції не є спірними, але, на думку позивача, їх вчинення у попередній період (до спірного періоду) та відсутність претензій з боку податкового органу щодо аналогічних операцій з тим же контрагентом вказує на те, що ця діяльність є звичайною для позивача.

Крім того, щодо подальшого руху товарів, позивач надав первинні документи, довіреності на отримання матеріальних цінностей за операціями з ТОВ «Торговий Дім «Катех», ТОВ «Група компаній «Елотек», ТОВ «Торговий Дім «Світло».

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

В період формування позивачем спірних сум податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України (в редакції на час виникнення спірних відносин) є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не повязаність здійсненої операцій з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або їх видача особою, яка не є платником ПДВ.

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.8 Закон України "Про податок на додану вартість" за наявності оригіналу податкової накладної, навіть у випадку невключення її до реєстру отриманих податкових накладних, наведене не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, на що вказує ДПА України у своєму листі від 14.10.2010 р. № 502/4/16-1510.

У той же час, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірної операції та реальність поставки. Сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вищезгадані податкові накладні видані ТОВ «Солярис-ДМ»позивачу за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час їх видачі), а податковий кредит сформований відповідно до положень п. 7.5. Закону про ПДВ.

Зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом про ПДВ та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується сторонами та відповідає даним з офіційного сайту ДПС України, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано, є правомірним.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів проведення зустрічної перевірки взаємовідносин ТОВ «Солярис-ДМ»з позивачем, вищезгаданого акту перевірки ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська, матеріалів кримінальної справи та інших матеріалів, про які згадується в акті перевірки позивача та не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню зазначених документів з боку ДПІ, які покладені в основу висновків податкового органу та витребовувались судом починаючи з дати постановлення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідачем в порядку виконання обовязку, передбаченому ч. 2 ст. 71 КАС України, та ухвалою суду про відкриття провадження у справі, під час розгляду справи не надано доказів відсутності у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів (звітність, у т.ч. з податку на прибуток, ПДФО, комунального податку), доказів підписання первинних документів за спірними операціями не уповноваженими особами та не доведено наявності обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів.

При цьому, суд також враховує, що акти перевірок та визначені в них обставини взаємовідносин ТОВ «Солярис-ДМ»з іншими підприємствами - ТОВ «Дріллтек», ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «Ельфра Дисплей», які стосуються виключно відносин лише цих третіх осіб, не мають правового значення при вирішенні даної справи, не спростовують факту поставки товарів за розглядуваними вище операціями ТОВ «Солярис-ДМ»з позивачем. Це стосується і постанови про порушення кримінальної справи № 56-2659 від 15.11.2010 р. щодо ТОВ «Горнер», ТОВ «Ельфра Дисплей», ТОВ «Е-Восток Україна», в яких взагалі не згадується позивач та його контрагент.

Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б обєктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, підстав для невизнання права позивача на податковий кредит не має.

В даному випадку, в порядку виконання обовязку, встановленому ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

При цьому, суд наголошує на тому, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції на час здійснення спірних операцій) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), чого в даному випадку також не доведено відповідачем, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржуване рішення не враховує фактичних обставин взаємовідносин, повязаних з формуванням спірних сум податкового кредиту позивача та вищезазначених приписів законодавства, а отже є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, з чого випливає право позивача оскаржити спірне рішення у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б спричиняли невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту, у звязку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі. На поверненні судового збору (державного мита) позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсвєт»(код 35921015; адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському міста Києва № 0003442310 від 18.04.2011.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кармазін О.А.

Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2011 р.