Постанова № 18516168, 15.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2011 року           11:02           № 2а-8283/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пума Україна"

до Управління у справах захисту прав споживачів у м.Києві

проскасування постанови від 10.05.2011 року

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 25.07.11)

від відповідача: не з’яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пума Україна»до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про скасування постанови 000790/пром про накладення стягнень від 10.05.2011 року.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.09.2011 року о 11 год. 02 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України

В С Т А Н О В И В :

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Пума Україна»(надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві (надалі –відповідач) скасування постанови 000790/пром про накладення стягнень від 10.05.2011 року.

В обґрунтування на заявлені позовні вимоги представник позивача покладається на те, що не погоджується з викладеними в акті перевірки №00517 від 10.02.2011р. висновками вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а прийняту постанову 000790/пром такою, що підлягає скасуванню у зв’язку з відсутністю правопорушення у своїх діях, оскільки діяв відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів»

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень на позов не надав, про час, дату, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази та матеріали справи, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2011р. Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві (надалі-відповідач) відповідно Наказу №585 від 23.12.2010р. та направлення №000883/0037 від 07.02.2010р. на право проведення, проведено перевірку магазину «Пума»Товариства з обмеженою відповідальністю «Пума Україна»(надалі- Позивач) за адресою: м. Київ, пр. Генерала Ватутіна, 2-Т.

Перевіркою встановлено, що товар який оформлено цінниками з позначення роздрібних цін, що не відповідає вимогам ДСТУ №4519:2006 «Споживче маркування товарів легкої промисловості», а саме п.4.6.2.2. –без місцезнаходження виробника, його адреси, проставленої виробником товару, чим порушено вимоги ст.. 6 Закону України «Про захист прав споживачів»та р.І п.14 «Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007р. №104.

За результатами перевірки відповідачем прийнято акт №000517 від 10.02.2011р. та 10.05.2011р. прийнято постанову 000790/пром про накладення стягнень, якою в порядку статті 27 Закону України «Про захист прав споживачів»позивачу визначено суду стягнення в розмірі 18217 грн.

З огляду на вищезазначене суд акцентує увагу на наступному.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. №1023 (надалі - Закон України) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із п. 4 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері з питань захисту прав споживачів, виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар.

Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону України держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Згідно ст.6 зазначеного Закону України, продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Споживач має відповідно до ст. 15 Закону України, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до ч. 1. ст. 15 вказаного Закону України, інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умовила правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення;          8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно ДСТУ 4519:2006 «Споживче марковання товарів легкої промисловості» визначає перелік інформації, яка має бути у споживчому маркованні щодо товару/виробу, і відповідно до п. 4.6. згідно переліку, до такої інформації, зокрема, і відноситься товарний знак (за наявності), назва та це розташування виробника.

Підпунктом 4.6.2.2. ДСТУ 4519:2006, офіційну назву виробника та його юридичну адресу зазначаються українською мовою та додатково, на розсуд виробника, мовою країни місце розташування виробника.          

Підпунктом 4.6.2.3. ДСТУ 4519:2006, назву підприємства-виробника може бути надруковано мовою країни-виробника, але з обов'язковим зазначенням цієї назви українською мовою.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Однак, чинним законодавством не визначено конкретного місця, де саме має наноситись інформація передбачена ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»та п. 4.6. ДСТУ 4519:2006. У пп. 4.7.1. ДСТУ 4519:2006 визначено, що споживче марковання щодо товару/виробу наносять на товарний ярлик і/або стрічку із зображенням товарного знаку, і/або контрольну стрічку, або пам'ятку щодо умов догляду, або стрічку із символами догляду та піктограму, або штамп. Марковання не повинно створювати додаткових труднощів для його сприйняття споживачем.

Крім того, відповідно до Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», імпортер - це суб'єкт господарсько-правових відносин, який декларує надходження на митну територію України товару (товарів).

Так, позивач в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів»являється виробником, і саме своє найменування та місцезнаходження має зазначати ТОВ «ПУМА Україна» під час нанесення споживчого марковання.

Як виробник товару, позивачем нанесло інформацію про своє найменування та місцезнаходження безпосередньо на цінник товару, який є доступним споживачу у наочній формі, і завжди прикріплений до кожної одиниці товару, що свідчить про виконання вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»та ДСГУ 4519:2006 по маркованню товару та підтверджено доказами, які наявні в матеріалах справи.

В ціннику, що прикріплюється до кожної одиниці продукції, в тому числі і на тих цінниках, які були під час перевірки міститься інформація про: ціну товару; назву країни-походження; назву та місце розташування виробника, а саме, відповідно до копій цінників: ТОВ «ПУМА Україна», ЄДРПОУ 33741984, м. Київ, пр.. Московський, 9, тел. 8-044-4952360; назву товару; артикул товару; модель товару; розмір товару; дату виготовлення (місяць, рік); штрихований код товару; термін зберігання тощо.

Тобто, вся необхідна інформація про товар, що забезпечує споживачеві можливість її свідомого і компетентного вибору, а також найменування та місцезнаходження виробника, який приймає претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування, завжди доступна для споживача.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті рішення про накладення стягнення за порушення позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачі»не доведені обставини за результатами проведеної перевірки, що свідчить про те, що він як суб’єкт владних повноважень діяв не в межах та не у спосіб визначений законодавством України.

Частиною першою статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі —КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 9, 117, 118, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову 000790/пром про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», від 10.05.2011р. у розмірі 18217,00 грн.

3. Зупинити дію постанови 000790/пром Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві від 10.05.2011р. про накладення стягнень в сумі 180217,00 до набрання судовим рішенням законної сили.

4. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя                                                                                 І.А. Качур