Постанова № 18516097, 11.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2011 року 10:39 № 2а-7554/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 22.07.2009р. б/н),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 16.08.2010р. № 72),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишне»

до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 02 грудня 2010 року № 0004351501/0/3540, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ТОВ «Затишне»з позовом до ДПІ у Обухівському районі Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 02 грудня 2010 року № 0004351501/0/3540.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірне рішення суперечить законодавству, порушує його права і підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи тим, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, відповідає фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні 11 липня 2011 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11 липня 2011 року заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

ДПІ у Обухівському районі Київської області провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю державної та комунальної власності з юридичних осіб ТОВ «Затишне», за результатами якої було складено акт від 01 грудня 2010 року № 2337/32077891/314.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Затишне»в порушення ст. 17 Закону України «Про плату за землю»несвоєчасно сплатило самостійно узгоджену суму орендної плати за землю юридичних осіб 31 серпня 2010 року із граничним строком сплати 30 серпня 2010 року, тобто із затримкою на один день.

02 грудня 2010 року ДПІ у Обухівському районі Київської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0004351501/0/3540, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на один календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати за землю юридичних осіб в розмірі 33053, 64 грн. ТОВ «Затишне» зобовязано сплатити штраф в розмірі 10 % в сумі 3305, 36 грн.

Зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін.

В ході судового розгляду було встановлено, що підставою для застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням стало те, що позивач сплатив самостійно узгоджену в податковій декларації суму податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 33781, 92 грн. квитанцією від 30 серпня 2010 року № 1-В, а відповідні кошти були перераховані банком на казначейський рахунок податкового органу 31 серпня 2010 року.

Згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (який діяв на момент спірних правовідносин)(далі Закон № 2181-ІІІ) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Частиною першою ст. 17 Закону України «Про плату за землю»від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ (який діяв на момент спірних правовідносин) податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податкове зобовязання - зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ (який діяв на момент спірних правовідносин) зобовязання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів припиняється у звязку зі сплатою податку чи збору.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Закон № 2346-ІІІ) при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з пунктом 1.24 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ переказ коштів (переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Таким чином, виконання платником податку зобовязання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобовязання повязане з моментом подання в банк розрахункового документа на перерахування сум податку.

Відповідно до вимог підпункту 16.5.2. п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

В силу п. 8 Глави 2 «Приймання банком готівки»Розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами»Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за № 768/8089, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання до банківської установи відповідних платіжних документів, чинним законодавством не передбачено. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обовязковою функцією, яку має виконувати платіжна система в силу п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ.

Вищезазначене також підтверджується положеннями підпункту «а»підпункту 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 та підпункту 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до яких виконання платником зобовязання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобовязання повязане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку.

Отже, саме з поданням платником податків платіжного документу до банку зазначений Закон № 2181-ІІІ повязує настання певних правових наслідків у вигляді припинення обовязку по сплаті податку.

Позивач сплатив 30 серпня 2010 року суму податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 33781, 92 грн., що підтверджується квитанцією від 30 серпня 2010 року № 1-В за формою, встановленою в Додатку № 6 до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за № 768/8089, на який проставлений штамп банку з датою «30 серпня 2010»та підписом працівника банку.

Враховуючи викладене, позивач виконав усі дії, які від нього залежали, для належного виконання зобовязання щодо сплати податку, а тому позивачем було сплачено суму податку без порушення граничних строків його сплати, що свідчить про безпідставність застосування до нього відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність спірного рішення і обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною другою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене, а також положення п. 1 ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати спірне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишне»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області від 02 грудня 2010 року № 0004351501/0/3540.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишне»(місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 16, ідентифікаційний код 32077891) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 15 липня 2011 року.