Постанова № 18515485, 29.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 вересня 2011 р. № 2-а- 6106/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В.,

за участю представників сторін: позивач - Тучков Г.І., відповідач - Кальний О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАІЗ" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАІЗ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000331550/0 від 27.12.2010 року про визначення податкового зобовязання ТОВ «УКРАІЗ» з податку на додану вартість в сумі 10039,00 грн. за основним платежем та 5019,50 грн. за штрафними санкціями. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Дотрансторг» за березень 2010 року встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п 7.4, п.п. 7.7.1 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відображено в акті перевірки від 15.12.2010 року № 3033/155-353449307. З посилання на акт перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року № 0000331550/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 10039,00 грн. за основним платежем та 5019,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Проте позивач стверджує, що зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що в акті перевірки відсутні посилання на документи, які підтверджують вину з боку ТОВ «УКРАІЗ», при визнанні угоди нікчемною застосовані норми Цивільного Кодексу України та відповідачем не наведено норми закону, яку було порушено.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що встановлені порушення законодавства та обставини, викладені в акті перевірки не доводять можливості реального здійснення позивачем задекларованих операцій, а тому є нікчемними, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки є правомірним та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 29.09.2011 року сторони підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАІЗ» є юридичною особою (код 35349307), перебуває на податкову обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова з 31.08.2007 року за № 99, має реєстрацію субєкта підприємницької діяльності як платника податку на додану вартість (Свідоцтво від 12.10.2007 року № 100070676, видане Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова).

Судом встановлено, що 15.12.2010 року Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «УКРАІЗ» за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 3033/155-35349307 від 15.12.2010 року.

Перевіркою було встановлено, що в порушення п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «УКРАІЗ» занижено нарахування податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 10039,00 грн.

З посиланням на акт перевірки Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 року № 0000331550/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість на суму 15058,50 грн., з яких за основним платежем 10039,00 грн., за штрафними санкціями 5019,50 грн.

Стосовно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками вказаної процедури сума податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, залишилася незмінною.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, висновки Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про заниження податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 10039,00 грн. ґрунтуються на тому, що позивачем включено до податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг», реальність проведення яких належним чином не підтверджена.

ТОВ «УКРАІЗ» діє на підставі Статуту, затвердженого Установчими зборами ТОВ «УКРАІЗ» (Протокол від 17.08.2007 року), державну реєстрацію юридичної особи проведено 29.08.2007 року, номер запису 14801020000027462, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 22.06.2011 року, номер запису 14801050006037462.

Відповідно до п. 1.1 Статуту, ТОВ «УКРАІЗ» створене у відповідності із Цивільним кодексом України Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства та чинним законодавством України.

Оскільки причиною виникнення спору стали висновки Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за березень 2010 року, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціальних законів, яким є Закони України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» був укладений договір купівлі-продажу № 002 від 10.11.2009 року, відповідно до умов якого ТОВ «Донтрансторг» (далі-Продавець) зобовязався передати, а ТОВ «УКРАІЗ» (далі-Покупець) прийняти та оплатити товар (найменування ядро насіння соняшника, одиниця виміру кілограм, кількість згідно заявки Покупця, вартість згідно накладних). Як вбачається з п. 1.1 Договору сума Договору є сумою накладних, прийнятих за період дії Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець супроводжує товар якісним посвідченням, в якому повинна бути вказана інформація про безпеку безпеки фізико-хімічних показників згідно с ТУ виробника; гігієнічним висновком; сертифікатом відповідності, якщо товар підлягає обовязкової сертифікації; ветеринарним свідоцтвом, якщо товар є тваринного походження; гарантійним дозволом, якщо товар є рослинного походження; копією ТУ, якщо товар випускається та технічним умовам.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що витрати по погрузці товара несе Продавець, витрати по вигрузці Покупець. Доставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок Покупця на склад Покупця.

Розрахунки за товар здійснюється Покупцем протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару(п. 5.1 Договору).

В матеріалах справи міститься податкова накладна від 04.03.2010 року № 0193 на суму 60236,64 (в тому числі ПДВ 10039,44 грн.), видаткова накладна № 0193 від 04.03.2010 року на суму 60236,64 грн. (в тому числі ПДВ 10039,44 грн.), рахунок-фактура № 0193 від 04.03.2010 року на суму 60236,64 грн. (в тому числі ПДВ 10039,00 грн.), згідно яких номенклатурою поставки товару продавця ядра насіння соняшнику, які належним чином оформлені; банківська виписка по рахунку № 26000146275000 з 01.04.2010 року до 30.04.2010 року, з якої вбачається про здійснення часткових платежів 07.04.2010 року на підставі рахунку фактури № 0193 від 04.03.2010 року на суму 23236,64 грн. (в тому числі ПДВ 3872,77 грн.), 08.04.2010 року на підставі рахунку-фактури № 0193 від 04.03.2010 року на суму 23000,00 грн. (в томі числі ПДВ 3833,33 грн.), 15.04.2010 року на підставі рахунку-фактури № 0193 від 04.03.2010 року на суму 14000,00 грн. (в тому числі ПДВ 2333,34 грн.), а всього на загальну суму 60236,64 (в тому числі ПДВ 10039,44 грн.).

Проте, суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до складу податкових зобовязань та податкового кредиту не є безумовною підставою для обчислення сум податків, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ, - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких: назва документа (форми), дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення операції не було, відповідно не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпуктом 1.4 статті 1 Закону зазначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В ході розгляду справи судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Донтрансторг» зареєстрований та фактично знаходиться в м. Донецьк, що з урахуванням місцезнаходження позивача в м. Харкові передбачає транспортування придбаного товару від постачальника до покупця. Приписами Закону України «Про автомобільний транспорт» та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.

Як випливає зі змісту ст. 48 Закону, товарно-транспорті накладні необхідно направляти навіть при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). Товарно-транспортна накладна один із документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу. Вказане передбачено також п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10.10.2001р. № 1306.

Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено укладання договору перевезення в письмовій формі та підтвердження укладення договору перевезення вантажу складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, суд приймає до уваги зобовязання позивача, як Покупця за Договором купівлі-продажу № 002 від 10.11.2009 року, укладеного з ТОВ «Донтрансторг», здійснити доставку товару автотранспортом за власний рахунок та на власний склад.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 70 КАС України встановлює належність та допустимість доказів. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Натомість, суд зазначає, що всупереч визначеним вимогам законодавства, а також зобовязанням за Договором, позивачем будь-яких документів чи обґрунтованих пояснень щодо транспортування (фізичного переміщення) придбаного у ТОВ «Донтрансторг» товару до матеріалів справи не надано.

Як вбачається з пояснень позивача, ядра насіння соняшника придбавалися ним з метою використання їх у господарській діяльності для виробництва пасти кондитерської зі смаком халви, що в свою чергу потребує наявності приміщень для зберігання товарів та виробництва.

На підтвердження наявності складських приміщень, позивачем надано суду договір оренди б/н, укладений 01.09.2010 року між ФО-П ОСОБА_3 (Орендодавець) та ТОВ «УКРАІЗ» (Орендатор), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення літ. «В»-1, 1 поверх, загальною площею 145,8 кв.м., яке розташоване за адресою м. Харків, вул. Сівашська, 33 для використання відповідно до Статуту або іншими реєстраційними документами Орендатора.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Враховуючи положення ст. 70 КАС України, суд не приймає до уваги посилання позивача про наявність у нього складських приміщень, які були використані платником податків з метою зберігання придбаного у ТОВ "Донтрансторг" товару за договором № 002 від 10.11.09р., оскільки вищевказаний договір оренди укладений позивачем у вересні 2010 року, тоді як господарські відносини між позивачем та його контрагентом виникли у березні 2010 року. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту інсування орендних правовідносин та/або наявності у власності ТОВ «УКРАІЗ» складських приміщень позивачем суду надано не було. Також позивачем не надано суду документального підтвердження обліку руху придбаного у товару на складі.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про недоведеність позивачем обставин на підтвердження факту реальності здійснення ним господарських операцій з його контрагентом.

Окрім того, з метою встановлення факту отримання товару та подальшої його реалізації у власній господарській діяльності, та звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податку, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться Журнал реєстрації довіреностей за 2007 рік, в якому міститься запис про реєстрацію довіреності за № 39928, виданої 04.03.2010 року строком до 14.03.2010 року на імя ОСОБА_4, найменування постачальника вказане ТОВ «Донтрансторг»; копія Технічних умов пасти кондитерської ТУ У 15.8-35349307-001:2008, затверджених директором ТОВ «УКРАІЗ» 11.06.2008 року, погоджених головним державним санітарним лікарем Харківської області І.С. Кратенко, які введені з 21.07.2008 року до 21.07.2013 року; Висновок державно санітарно-епідеміологічної експертизи від 07.07.2008 року № 05.03.02-06/41424, який дійсний на термін дії ТУ У 15.8-35349307-001:2008 та внесення змін до нього; Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.10.2008 року № 05.03.02-04/63001; Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.12.2009 року № 05.03.02-04/84443; копія оборотної відомості; копії податкових накладних від 05.03.2010 року, виписаної ТОВ «УКРАІЗ» на імя АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика» на суму 19229,18 грн. (в тому числі ПДВ 3204,86 грн.), від 11.03.2010 року № 0038 на суму 26625,02 грн. (в тому числі ПДВ 4437,50 грн.), від 15.03.2010 року № 0039 на суму 22927,10 грн. (в тому числі ПДВ 3821,18 грн.), від 19.03.2010 року № 0040 на суму 22927,10 грн. (в тому числі ПДВ 3821,18 грн.), від 22.03.2010 року № 0041 на суму 26994,82 грн. (в тому числі ПДВ 4499,14 грн.), від 29.03.2010 року № 0042 на суму 16270,85 грн. (в тому числі ПДВ 2711,81 грн.), видаткові накладні № ШТ-0037 від 05.03.2010 року на суму 19229,19 грн. (в тому числі 3204,86 грн.), № ШТ-0038 від 11.03.2010 року на суму 26625,02 грн. (в тому числі ПДВ 4437,50 грн.), № ШТ-0040 на суму 22927,10 грн. (в тому числі ПДВ 3821,18 грн.), № ШТ-0041 від 22.03.2010 року на суму 26994,82 грн. (в тому числі ПДВ 4499,14 грн.), № ШТ-0042 від 29.03.2010 року на суму 16270,85 грн. (в тому числі ПДВ 2711,81 грн.), якими позивач підтверджує факт реалізації продукції. Відповідно до перелічених накладених номенклатурною поставки товарів продавця є паста кондитерська зі смаком халви.

Проте, як вже було зазначено судом, наявність лише податкових накладних не є безумовним доказом реальності здійснення господарської операції, відповідна позиція повинна доводитися перед судом та оцінюватися останнім доказами в їх сукупності, якими є договір купівлі-продажу товару, акти прийому-передачі товару, та інші первинні документи.

Щодо Журналу довіреностей, то суд також вважає цей документ неналежним доказом, з огляду на відсутність самих довіреностей, які б суд зміг дослідити та надати їм відповідну оцінку, зясувати найменування цінностей які необхідно отримати співставити їх з найменуванням товару за договором купівлі-продажу та встановити мету видачі довіреностей, у звязку з чим суд вважає дані докази такими, що неповно встановлюють наявність обставин, якими позивач обґрунтовує реальність здійснення господарських операцій, а факт відсутності відповідних первинних документів на реалізацію продукції не доведенням позивачем своєї правової позиції, у звязку з чим за встановлених обставин щодо придбання позивачем товару у ТОВ «Донтрансторг» надані позивачем копія договору, рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, журналу довіреностей, на висновки суду не впливають.

Окрім того, дослідивши Технічні умови пасти кондитерської ТУ У 15.8-35349307-001:2008, які надані позивачем на підтвердження використання, придбаного у ТОВ "Донтрансторг", ядра насіння соняшника при виготовлені пасти зі смаком халви, яка у подальшому була реалізована АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика", судом встановлено, що вказаними ТУ (п. 3.3.1) не передбачено використання ядра насіння соняшника для виготовлення відповідної пасти.

Також, суд, звертаючи увагу на положення п.3.3.5 вищевказаних ТУ, вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду документів затвердженого зразка, які свідчать про якість та безпеку сировини, тобто - ядра насіння соняшника, яку він використовував при виготовленні пасти кондитерської зі смаком халви. Суд додатково звертає увагу на те, що позивачем також не надано на вимогу суду жодних документів, передбачених п. 2 договору купівлі - продажу № 002 від 10.11.09р., які повинен був надати йому ТОВ "Донтрансторг" на підтвердження якості переданого товару, а саме - ядра насіння соняшника.

Таким чином, відсутність у ТОВ «УКРАІЗ» товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, карток складського обліку, договору оренди або інших доказів підтверджуючих факт наявності приміщення для зберігання придбаного товару, довіреностей, тощо свідчать про недоведеність позивачем факту реальності здійснення господарських операцій з його контрагентом, а відповідно про безтоварність операцій із зазначеним суб"єктом господарювання у березні 2010 року з поставки ядра насіння соняшника.

З урахуванням викладеного, враховуючи непідтвердження факту здійснення позивачем реальної господарської операції, ненадання обґрунтованих пояснень та документально підтверджених доказів, суд приходить до висновку про порушення ТОВ «УКРАІЗ» вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних на суму 10039,00 грн. за березень 2010 року.

Відповідно до п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про податок погашення зобовязань платників податків перед державними та цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність оскаржуваємого податкового повідомлення - рішення, та відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Украіз" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.10.2011 року.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Горшкова О.О.