Постанова № 18515365, 28.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2011 р. № 2-а- 3468/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В.,

за участю представників сторін: позивач - Ткаченко Ю.В., відповідач - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Світлак" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Світлак" звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, у якому просить суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000461820/0 від 01.11.2010 р., № 0000461820/1 від 07.12.2010р., № 0000461820/2 від 04.01.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25230,00 грн. (в т.ч. основний платіж 21025,00 грн., штрафні санкції 4205,00 грн.); скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000451820/0 від 01.11.2010 р., № 0000451820/1 від 07.12.2010р., № 0000451820/2 від 04.01.2011р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25230,00 грн. (в т.ч. основний платіж 16820,00 грн., штрафні санкції 8410,00 грн.). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної відповідачем перевірки Приватного підприємства «Світлак» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Топтрейдінг» за період травень 2010 року, встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донарахованого податок на прибуток всього на суму 21025,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2010 року на суму 21025,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту за період травень 2010 року зайво включена сума 16820,00 грн. в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період 2010 року у сумі 16820,00 грн., що відображено в акті від 18.10.2010 року № 7294/182/32949745. З посиланням на зазначений акт Державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.11.2010 року № 0000461820/0 на суму 25230,00 грн., від 01.11.2010 року на суму 0000451820/0 на суму 25230,00 грн., від 07.12.2010 року № 0000461820/1 на суму 25230,00 грн., від 07.12.2010 року № 0000451820/1 на суму 25230,00 грн., від 04.01.2011 року № 0000461820/2 на суму 25230,00 грн., від 04.01.2011 року № 0000451820/2 на суму 25230,00 грн. Проте позивач, вважає, що встановлені податковим органом порушення відсутні, акт перевірки на містить посилання на фальшивість первинних документів, правових та фактичних підстав для неприйняття цих документів як доказів дійсності виконання угоди з контрагентом у податкового органу відсутні.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог представник відповідача послався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки в ході перевірки було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

Представники сторін у судовому засіданні 28.09.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Приватне підприємство «Світлак» має статус юридичної особи (код 32949745), вид діяльності: 15.82.0 виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, 51.70.0 інші види оптової торгівлі, 52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; перебуває на податковому обліку в Державній податкові інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова з 15.06.2004 року № 3805, зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить копія Свідоцтва № 29890137 НБ № 382938, видане Державною податковою інспекцією у Червонозаводсткому районі м. Харкова 08.09.2005 року.

18.10.2010 року Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Світлак» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Топтрейдінг» за травень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.10.2010 року № 7294/182/32949745.

З посиланням на зазначений акт Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.11.2010 року № 0000461820/0 на суму 25230,00 грн. (з яких за основним платежем - 21025,00 грн., за штрафними санкціями 4205,00 грн.), від 01.11.2010 року на суму 0000451820/0 на суму 25230,00 грн. (з яких за основним платежем 16820,00 грн., за штрафними санкціями 8410,00 грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 18.10.2010 року № 7294/182/32949745 висновок субєкта владних повноважень про порушення ПП «Світлак»:

- порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донарахованого податок на прибуток всього на суму 21025,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2010 року на суму 21025,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту за період травень 2010 року зайво включена сума 16820,00 грн. в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період 2010 року у сумі 16820,00 грн.

Стосовно вказаних податкових повідомлень-рішень позивачем було розпочато передбачену ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками вказаної процедури сум податкових повідомлень, визначеної первісними податковими повідомленнями-рішеннями залишилася незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати податкового зобовязання Державною податковою інспекцією було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 07.12.2010 року № 0000461820/1 на суму 25230,00 грн. (з яких за основним платежем 21025,00 грн., за штрафними санкціями 4205,00 грн.), від 07.12.2010 року № 0000451820/1 на суму 25230,00 грн. (з яких за основним платежем 16820,00 грн., за штрафними санкціями 8410,00 грн.).

Не погодившись із рішенням за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова позивачем було повторно подано скаргу до державної податкової адміністрації Харківської області, за результатами розгляду якої останньою було прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а рішення без змін та винесено і направлено на адресу позивача з метою доведення нового граничного строку оплати податкового зобовязання податкові повідомлення-рішення від 04.01.2011 року № 0000461820/2 на суму 25230,00 грн. (з яких за основним платежем 21025,00 грн., за штрафними санкціями 4205,00 грн.), від 04.01.2011 року № 0000451820/2 на суму 25230,00 грн. (з яких за основним платежем 16820,00 грн., за штрафними санкціями 8410,00 грн.).

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок контролюючого органу про нікчемність укладеного між позивачем та ПП «Топтрейдінг» правочину договору купівлі-продажу оптової партії товару від 26.05.2010 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, 26.05.2010 року між ПП «Світлак» та ПП «Топтрейдінг» був укладений договір купівлі-продажу (оптової партії товарів), відповідно до умов якого ПП «Топтрейдінг» (Продавець) зобовязався поставити та передати у власність ПП «Світлак» (Покупця) товар, а Покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору. Документами на товар, які Продавець повинен передати Покупцю є сертифікат відповідності, накладна на товар. Згідно п. 2.1 Договору груповим асортиментом товару, що постачається є іграшки дитячі. Відповідно до п. 5.1 Договору товар повинен бути повністю поставлений Покупцю протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Термін відвантаження Договором встановлений протягом 5 днів з моменту укладання договору. Продавець повинен повідомити Покупця про відвантаження в термін 24 годин шляхом надіслання факту або зателефонувавши Покупцю. У повідомленні зазначаються: дата відвантаження, номер накладної, номер автомашини, номер і дата договору, найменування та кількість товару.

Судом встановлено, що ПП «Топтрейдінг», який є Продавцем за договірними умовами, позивачу, який є Покупцем за договірними умовами, був виписаний рахунок-фактура від 28.05.2010 року № СФ-ТТ02154 на суму 100920,00 грн. (в тому числі ПДВ 16820,00 грн.), податкова накладна (вироби з паперу, транспортні іграшки, мякі іграшки, ляльки та інше) від 28.05.2010 року № 2154 на загальну суму 100920,00 грн. (в тому числі ПДВ 16820,00 грн.).

Фактичне відвантаження товарів (вироби з паперу, транспортні іграшки, мякі іграшки, ляльки та інше) ПП «Топтрейдінг» на адресу позивача підтверджується копією видаткової накладної № РН-ТТ02154 від 28.05.2010 року на суму 100920,00 грн. (в тому числі ПДВ 16820,00 грн.), які відображені у податковому обліку.

Копії вказаних податкових накладних наявні в матеріалах справи.

Розрахунки між ПП «Топтрейдінг» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Топтрейдінг» на загальну суму 100920,00 грн. (в тому числі ПДВ 16820,00 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 153 від 27.05.2010 року. Заборгованості з бухгалтерського обліку між ПП «Топтрейдінг» та ПП «Світлак» не значиться.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видані ПП «Топтрейдінг» за травень 2010 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також суд зазначає, що відповідно до договору № 1 від 01.01.2008 року, укладеного між ФО-П ОСОБА_3 та ПП «Світлак», позивач (Орендар) орендує приміщення, яке розташоване за адресою м. Харків, вул. Достоєвського, б. 3 загальною площею 1300 кв.м. Відповідно до п. 1.6 Договору обєкт оренди використовується у господарських цілях Орендаря, а саме як діловий офіс та як виробничі приміщення. Строк дії Договору з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Факт передачі обєкта оренди за договором оренди від 01.01.2008 року підтверджується відповідним актом, складеним 01.01.2008 року та підписаним сторонами Договору.

31.11.2010 року між ФО-П ОСОБА_3 та ПП «Світлак» був укладений договір оренди нежилого приміщення № 1, обєктом оренди якого є нежитлове приміщення за адресою м. Харків, вул. Достоєвського. 3, загальною площею 1300 кв.м. строком до 31.12.2011 року що підтверджує наявність у позивача ресурсів для зберігання придбаного ним товару (іграшки дитячі) та розпорядження ними для ведення своєї господарської діяльності.

Отримані від ПП «Топтрейдінг» іграшки дитячі були використані позивачем у господарській діяльності, що підтверджується наданими у засіданні доказами, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого ПП «Світлак» займається виробництвом сухарів, печива, пирогів і тісточке тривалого зберігання, іншими видами оптової торгівлі та роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; контракт № Р/05/05/2010 від 05.05.2010 року, укладеного між ПП «СВІТЛАК» та ТОВ «ДЕМАРК» (Російська Федерація), відповідно до умов якого позивач, продавець за умовами Контракту, зобовязався поставити продукцію - палички кукурудзяні «СВИТ ЛАК» солодкі з сюрпризом, рахунок-фактура № 02 від 01.09.2010 року, рахунок-фактура № 02 від 01.09.2010 року, Специфікація № 1 від 05.05.2010 року, Спеціфікація № 2 від 01.09.2010 року, Спеціфикація № 3 від 06.10.2010 року, Декларація (Форма МД-2), контракт № Р/01/10/2010 від 01.10.2010 року, укладеного між ПП «СВІТЛАК» та ТОВ «Свитлак» (Російська Федерація), який підтверджує факт наявності договірних відносин поставки продукції кукурудзяних паличок «СВИТ ЛАК» солодких з сюрпризом та Спеціфікацією № 2 від 22.11.2010 року; рахунок фактура № 02 від 22.11.2010 року; рахунок фактура № 01 від 25.10.2010 року; Специфікація № 1 від 25.10.2010 року; виписки з рахунку від 20.05.2011 року та 05.05.2011 року; декларація (форма МД-2), технологічна інструкція по виготовленню паличок кукурудзяних «СВИТ ЛАК» к ТУ У 15.6-32949745-001:2006, вихід готової продукції за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, з яких вбачається, що при виготовленні та расфасовці кукурузник паличок були використані, крім іншого іграшки дитячі; сертифікат відповідності та додаток до нього, якими підтверджується використання позивачем у своїй господарській діяльності іграшок дитячих, придбаних за Договором, укладеним з ПП «Топтрейдінг».

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача ПП «Топтрейдінг», зареєстрований в м. Одеси, що зумовлює необхідність транспортування (фактичного перевезення) придбаваного товару.

Як вже було встановлено судом відповідно до п. 9.2 Договору Продавець повинен повідомити Покупця про відвантаження в термін 24 годин шляхом надіслання факсу або зателефонувавши Покупцю. У повідомленні зазначаються: дата відвантаження, номер накладної, номер автомашини, номер і дата договору, найменування та кількість товару.

В матеріалах справи наявні телефонограма, прийнята секретарем ПП «Світлак» ОСОБА_4 26.065.2010 року о 17-15, відповідно до якої ПП «Топтрейдінг» повідомив позивача про відвантаження товару (дитячі іграшки); та його кількість (520000 шт.); про дату відвантаження - 28.05.2010 рік, номер накладної (РН-ТТ01154), та номер автомобіля, який буде здійснювати перевезення (Мan ОЕ3793АИ), що повністю відповідає умовам Договору.

Що стосується доказів фактичного перевезення придбаного позивачем товару, то суд зазначає, що, відсутність ТТН на перевезення товару у позивача не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, оскільки в судовому засіданні було встановлено і підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що договір купівлі-продажу між ПП «Топтрейдінг» та ПП «Світлак» мав реальне настання.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що ПП «Топтрейдінг» у травні 2010 року, коли ним було виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва № 100151659 було зареєстроване платником податку на додану вартість та перебувало в ЄДРПОУ за кодом 35930936.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних ПП «Топтрейдінг» було юридичною особою, було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідач також підтверджує укладення даного договору, однак прийняв рішення про визнання його нікчемним (недійсним) на підставі ст. 228, ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто як таке, що порушує публічний порядок та яке укладене із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямоване на реальне настання правових наслідків.

По епізоду порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд вважає необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки від 18.10.2010 року, ні акт перевірки від 28.07.2010 року № 1193/23-5/35930936, складений Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, за результатами проведеної перевірки ПП «Топтрейдінг», ні рішення податкових органів за результатами розгляду скарг позивача не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що на момент фактичного здійснення господарських операцій контрагент позивача по господарських операціях ПП «Топтрейдінг» було включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебувало на обліку як платник податку, мало свідоцтво платника додатку на додану вартість, по господарських операціях продавець (постачальник) передав товар покупцю (ПП «Світлак»), розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, придбаний товар у подальшому використовувався позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, контрактів, сертифікатів та інших підтверджуючих цей факт документів, які наявні в матеріалах справи та які суд в силу ст. 86 КАС України оцінює як достатні та беззаперечні докази використання придбаної продукції в власній господарській діяльності та подальшої реалізації виготовленої продукції, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Таким чином, зміст правочину з постачальником ПП «Топтрейдінг» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори поставки укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач та ПП «Топтрейдінг» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод з підстав незнаходження контрагента ПП «Топтрейдінг» за місцем реєстрації під час проведення планової виїзної перевірки,відсутності обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, що відбулася 06.09.2010 року та відсутністю спрямованістю настання правових наслідків за відповідним правочином, укладеними між позивачем та його контрагентом, відповідно до яких податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства, є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені з позивачем договори схвалені з боку ПП «Топтрейдінг» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані ПП «Топтрейдінг» по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25230,00 грн. (в т. ч. 21025,00 грн. за основним платежем та 4205,00 грн. штрафних санкцій), 25230,00 грн. (в тому числі за основним платежем 16820,00 грн., за штрафними санкціями 8410,00 грн.), а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Світлак" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000461820/0 від 01.11.2010 р., № 0000461820/1 від 07.12.2010р., № 0000461820/2 від 04.01.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25230 грн. (в т.ч. основний платіж - 21025 грн., штрафні санкції- 4205 грн.).

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000451820/0 від 01.11.2010 р., № 0000451820/1 від 07.12.2010р., № 0000451820/2 від 04.01.2011р. якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25230 грн. (в т.ч. основний платіж - 16820 грн., штрафні санкції - 8410 грн.).

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Світлак" (61102, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 3, код 32949745) судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.10.2011р. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Горшкова О.О.