Постанова № 18514157, 13.09.2011, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2011 р. Справа № 2a-1870/5097/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - Довгого О.В.,

представника відповідача - Бакланової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2а-1870/5097/11 за позовом Підопригорівської сільської ради до Лебединського відділення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування актів і податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Підопригорівська сільська рада звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лебединського відділення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, в якій просить:

- визнати недійсними та скасувати акти Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 14.06.2011 № 213/15/04389638, від 14.06.2011 № 214/15/04389638 та від 14.06.2011 № 215/15/04389638;

- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лебединського відділення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 23.06.2011 № 0001261510, від 23.06.2011 № 0001271510 та від 23.06.2011 № 0001311510.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дозвіл на спеціальне використання УКР 3324 СУМ від 02.06.2009 отриманий позивачем з метою забезпечення господарсько-питних потреб населення.

Згідно п. 16 постанови Кабінету Міністрів України № 1494 від 16 серпня 1999 року «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієничних потреб населення. Крім того, згідно п. 13-1 постанови Кабінету Міністрів України № 115 від 29 січня 1999 року «Про затвердження Порядку встановлення нормативу збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за видобуток підземних вод, які не використовуються в народному господарстві.

За таких обставин, позивач з податковими повідомленнями рішеннями Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 23.06.2011 № 0001261510, від 23.06.2011 № 0001271510 та від 23.06.2011 № 0001311510, яким йому визначені податкові зобовязання за несвоєчасне подання податкового розрахунку збору за спеціальне водокористування не згоден, просить суд визнати їх недійсними та скасувати разом із актами Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності від 14.06.2011 №№ 213/15/04389638, 214/15/04389638, 215/15/04389638.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач, Сумська міжрайонна податкова інспекція, позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ним були проведені камеральні перевірки Підопригорівської сільської ради Лебединського району Сумської області: з питань своєчасності подання податкового розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за 9 місяців 2009 року (період з 09.11.2009 по 29.03.2010), з питань своєчасності подання податкового розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за 2009 рік (період з 09.02.2010 по 29.03.2010) та з питань несвоєчасного подання розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету за III-IV квартали 2009 року (період з 09.11.2009 по 29.03.2010) за результатами яких складені акти, відповідно, від 14.06.2011 № 213/15/04389638, від 14.06.2011 № 214/15/04389638 та від 14.06.2011 № 215/15/04389638.

Під час перевірок встановлено несвоєчасне подання збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв та збору за геологорозвідувальні роботи. В звязку з виявленими порушеннями, Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 14.06.2011 № 0001271510, яким збільшено суму грошового зобовязання за збором за спеціальне використання води у розмірі 170 грн. 00 коп.; № 0001261510, яким збільшено суму грошового зобовязання за збором за спеціальне використання води у розмірі 170 грн. 00 коп.; № 0001311510, яким збільшено суму грошового зобовязання за збором за геологорозвідувальні роботи у розмірі 340 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що перевірка, здійснена працівниками податкового органу є такою, що проведена у межах компетенції та повноважень органу державної податкової служби, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом, є законними, обґрунтованими, та такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

Крім того, представник відповідача зазначив, що на відміну від податкових повідомлень-рішень, акти перевірок не мають для субєкта господарювання обовязкового характеру, а відповідно не можуть оскаржуватись у суді.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях на адміністративний позов, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

В судовому засіданні встановлено, що 02.06.2009 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища позивачу надано дозвіл на спеціальне водокористування № УКР 3324 СУМ на строк до 02.06.2012 (а.с. 9).

14.06.2011 Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності подання податкового розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за 9 місяців 2009 року (період з 09.11.2009 по 29.03.2010), за результатами якої складено акт від 14.06.2011 № 213/15/04389638 (а.с.10).

Відповідно до висновків зазначеного акту в ході перевірки було встановлено порушення абз. 1 пункту 14 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 16.08.1999 № 1494 (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено несвоєчасне подання позивачем податкових розрахунків по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2009 року (граничний строк подання 09.11.2009, дата фактичного подання 29.03.2010).

На підставі висновків акту перевірки від 14.06.2011 № 213/15/04389638 прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 № 0001261510, яким збільшено суму грошового зобовязання за збором за спеціальне використання води у розмірі 170 грн. 00 коп. (а.с. 7).

14.06.2011 Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності подання податкового розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за 2009 рік (період з 09.02.2009 по 29.03.2010), за результатами якої складено акт від 14.06.2011 № 214/15/04389638 (а.с.11).

Відповідно до висновків зазначеного акту в ході перевірки було встановлено порушення абз. 1 пункту 14 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 16.08.1999 № 1494 (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено несвоєчасне подання позивачем податкових розрахунків по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2009 рік (граничний строк подання 09.02.2010, дата фактичного подання 29.03.2010).

На підставі висновків акту перевірки від 14.06.2011 № 214/15/04389638 прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 № 0001271510, яким збільшено суму грошового зобовязання за збором за спеціальне використання води у розмірі 170 грн. 00 коп. (а.с. 6).

14.06.2011 Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку з питань з питань несвоєчасного подання розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету за III-IV квартали 2009 року (період з 09.11.2009 по 29.03.2010), за результатами якої складено акт від 14.06.2011 № 215/15/04389638 (а.с. 12).

Відповідно до висновків зазначеного акту в ході перевірки було встановлено порушення п. 13-1 постанови Кабінету Міністрів України № 115 від 29 січня 1999 року «Про затвердження Порядку встановлення нормативу збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» в результаті чого встановлено несвоєчасне подання позивачем податкових розрахунків по збору за геологорозвідувальні роботи за III, IV квартали 2009 року (граничні строки подання 09.11.2009, 09.02.2010, дати фактичного подання 29.03.2010).

На підставі висновків акту перевірки від 14.06.2011 № 215/15/04389638 прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 № 0001311510, яким збільшено суму грошового зобовязання у розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с. 8).

Спеціальним законом, який визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників є Закон України вiд 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.4 Закону України вiд 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Згідно із ч.1 ст. 9 Закону України вiд 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи повязані з утриманням обєктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

На момент виникнення спірних правовідносин, спеціальним Порядком, який визначає єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494 (далі Порядок).

Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку, обєктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Обєктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій та тоннаж (місце) - доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних та пасажирських суден.

Згідно п. 14-1 Порядку розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 01.10.99 № 231/539/118/219 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 року за № 711/4004 вона є обовязковою до виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами субєктами підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики, і підприємствами водного транспорту. Інструкція визначає єдиний порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води (далі - збори), складання розрахунків, їх подання до органів державної податкової служби та сплату до бюджетів.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 платники збору за спеціальне водокористування в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни субєкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (далі - водокористувачі).

Підпунктом 4.1 пункту 4 вказаної Інструкції встановлено, що обєктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Обєктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є: обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій; тоннаж (місце) - доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних та пасажирських суден.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач є субєктом плати за спеціальне водокористування.

Статтею 30 Водного кодексу України встановлено, що збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні обєкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

Відповідно до абз. «б» п.п. 4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

В ході перевірки встановлено, що позивачем не надавались податкові розрахунки сум збору за використання водних ресурсів за період: 9 місяців 2009 року, 2009 рік та розрахунки сум за геологорозвідувальні роботи за період: III, IV квартали 2009 року.

Зазначені обставини по суті сторонами не оспорювались, внаслідок чого, відповідно до ч.3 ст.72 КАС України суд вважає їх такими, що визнаються сторонами та такими, що не доказуються судом.

На момент виникнення спірних правовідносин Порядок обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів) був затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року № 552), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612 (надалі Порядок обліку платників податків № 80).

У відповідності із пунктом 2.1 розділу 2 Порядку обліку платників податків № 80 облік платників податків є однією з основних функцій органів державної податкової служби, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.

Взяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб згідно з пунктом 4.1 розділу 4 Порядку обліку платників податків № 80 здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ).

У відповідності із пунктом 4.14 розділу 4 Порядку обліку платників податків № 80 з моменту взяття на облік платник податків вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до законодавства.

Підопригорівська сільська рада взята на облік платника податків у Сумській міжрайонній державній податковій інспекції з 03.06.1998 за №2374, що підтверджується матеріалами перевірки (а.с. 10-12) та не заперечується представником позивача.

З огляду на вимоги пункту 4.14 розділу 4 Порядку обліку платників податків № 80, платник податків Підопригорівська сільська рада, вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування з 03.06.1998 і саме з цієї дати у неї виникає обовязок подавати до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Оскільки Підопригорівська сільська рада взята на облік як платник податків з 03.06.1998, суд вважає, що з огляду на приписи Порядку обліку платників податків № 80 позивач повинен був декларувати обсяг використаної води, надавати податкову звітність та розрахунки сум збору за використання водних ресурсів за 9 місяців 2009 року, 2009 рік та збору за геологорозвідувальні роботи за III, IV квартали 2009 року до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з дотриманням вимог діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, є законними та обґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсними та скасування актів перевірки Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 14.06.2011 № 213/15/04389638, від 14.06.2011 № 214/15/04389638 та від 14.06.2011 № 215/15/04389638 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначено, що акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 4 Порядку № 984 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 Порядку № 984).

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, акт перевірки це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обовязковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача про визнання недійсними та скасування актів перевірки Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 14.06.2011 № 213/15/04389638, від 14.06.2011 № 214/15/04389638 та від 14.06.2011 № 215/15/04389638 не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає обєкту порушеного права.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, у звязку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Підопригорівської сільської ради до Лебединського відділення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування актів і податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Постанову складено у повному обсязі та підписано 19 вересня 2011 року.