Постанова № 18513281, 20.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2331/2011

20 липня 2011 року 12 год. 10 хв.м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доЖитлово-комунального підприємства "Млинівське"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - звернувся до суду з позовом про стягнення з житлово-комунального підприємства "Млинівське" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені на загальну суму 11552, 80 гривень.

Позивач до початку судового розгляду справи подав заяву, в якій просив справу розглянути без участі його представника. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до наказу керуючого Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів № 87 від 25.05.2011 року було проведено невиїзну перевірку житлово-комунального підприємства "Млинівське" щодо дотримання ним вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (а.с. 7).

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року. До кола таких обов'язків віднесено: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року, для підприємств, установ, організацій - роботодавців, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, яка затверджена наказом Міністерства статистики України № 286 від 28.09. 2005 року.

Поняття робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" № 2961-IV від 06.10. 2005 року, і розуміється як місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року та даними про середньооблікову кількість штатних працівників відповідача у 2010 році, норматив для працевлаштування інвалідів для відповідача у 2010 році становив - 1 робоче місце.

Доказів створення робочого місця для працевлаштування інваліда відповідачем суду не надано.

Звітність за формою №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42, з відповідними показниками у встановлений законодавством період відповідач подав Рівненському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.3).

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За даними дослідженої судом звітності відповідача за формою №10-ПІ (річна), середня річна заробітна плата в 2010 році складала 11416 грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (код рядка 06) становить 11416 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

А в силу вимог ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Розрахунок пені, здійснений позивачем повністю відповідає положенням ч. 2 ст. 20 вищезазначеного Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 року за № 552/13819.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року, у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року, у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року не є процесуальним законом, а тому не може визначати підсудність справ за публічно-правовими спорами за участю органів Фонду соціального захисту інвалідів, стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тобто за рішенням адміністративного суду.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з житлово-комунального підприємства "Млинівське" (35100, вул. Кірова, 44, смт. Млинів, Рівненська область, код ЄДРПОУ 32936049) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (33028, вул. Замкова, 10а/1, м. Рівне) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню в сумі 11552 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 80 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Зозуля Д. П.

Постанова складена в повному обсязі 22.07.11р.