Постанова № 18513027, 06.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6982/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 року 11 год. 16 хв.м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Тарасишиної О.М.,

При секретарі:Таратунської О.В.,

За участю сторін:

представник позивача:Шер Ю.О.,

представника відповідачаШолар О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом приватного підприємства «Антошка»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Антошка»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0001582350 від 19 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання приватного підприємства «Антошка»з податку на додану вартість у розмірі 801314,00 грн. за основним платежем та штрафними санкціями у розмірі 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 1812/23- 0302/30873931 від 05.08.2011 року, у якому податковим органом встановлено, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер»не мають ділової мети, не спричинили реального настання правових наслідків - є нікчемними, а відтак, податковий кредит позивачем завищено. Висновок податкового органу ґрунтується на припущеннях, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивної діяльності, оскільки не підтверджено реальність правочинів останніх з іншими контрагентами по ланцюгу. За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001582350 від 19 серпня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання ПП «Антошка»з податку на додану вартість у розмірі 801314 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних санкцій. Позивач не погоджується з висновками перевірки оскільки вважає, що виконання правочину з ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер»підтверджується накладними та платіжними дорученнями про оплату отриманого товару, податковими накладними, тобто, первинними документами бухгалтерського обліку, що свідчить про реальне настання правових наслідків за укладеним правочином.

Заперечуючи нікчемність укладених договорів, позивач зазначає, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, посилаючись на фіктивний характер відносин і нереальністю здійснюваних операцій. Однак фіктивність правочинів відповідно до ст. 234 ЦК України встановлюється судом. Крім цього, необхідною умовою нікчемності правочину відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є його безпосередня спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним. Оскільки рішення суду про визнання правочину фіктивним відсутнє, позиція податкової інспекції не обґрунтована і не може бути визнана доведеною. Крім цього, позивач зазначив, що відповідачем не наведено жодного доказу, що свідчить про відсутність ділової мети у його діях. Відтак, позивач вважає, що податковий кредит господарських операцій не був завищений позивачем з огляду на принцип презумпції правомірності рішення платника податку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, наданих до суду раніше, відповідно до яких відповідач вказує на те, що згідно акту перевірки № 1812/23- 0302/30873931 від 05.08.2011 року позивачем у порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 неправомірно завищено податковий кредит на загальну суму 801314 грн. за рахунок контрагентів-постачальників.

Згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 02.08.2011р. встановлено розбіжності між податковим кредитом ПП «Антошка»та податковими зобов'язаннями на суму ПДВ 801 314, 10 грн., у тому числі: ТОВ «Страйдер»- 313 339,90 грн.;ТОВ «Європлей»- 487 974,20 грн.

Перевіркою, проведеною відповідачем, встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Антошка»з ТОВ «Європлей»та ТОВ «Спільне Інвестування»при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) - є нікчемними.

Перевіркою також встановлено вчинення правочинів у лютому 2011 року, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Позивачем з ТОВ «Страйдер» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг).

Відтак, в результаті вчинення позивачем нікчемних правочинів, у нього немає підстав для формування податкового кредиту по операціях, де правочини є нікчемними.

Виходячи з вищевикладеного, на думку відповідача, ПП «Антошка»безпідставно сформовано податковий кредит в березні та лютому 2011 року за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер», відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, отже позивачу слід відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Приватне підприємство «Антошка»(ідентифікаційний код юридичної особи 30873931) зареєстроване виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області.

Згідно довідки АА № 492035, наданої позивачу з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видами діяльності за КВЕД зазначається роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами; роздрібна торгівля одягом; надання інших комерційних послуг; надання послуг перукарнями та салонами краси; діяльність кафе (Том 1, а.с. 18).

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України на підставі рішення начальника ДПІ у м. Іллічівську, оформленого наказом ДПІ у м. Іллічівську від 01.08.2011 року № 714, начальником відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Іллічівську Ковалевською Оленою Анатолівною була проведена документальна невиїзна перевірка приватного підприємства «Антошка», код за ЄДРПОУ 30873931 (далі ПП «Антошка») по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Європлей», код ЄДРПОУ 33923995, (далі ТОВ «Європлей») та товариством з обмеженою відповідальністю «Страйдер», код ЄДРПОУ 32334188, (далі ТОВ «Страйдер») за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р.

За результатами перевірки ДПІ у м. Іллічівську було складено акт №1812/23- 0302/30873931 від 05.08.2011 року, у висновку якого зазначено, що ПП «Антошка»порушено ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з нижчепереліченими контрагентами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 неправомірно завищено податковий кредит на загальну суму 801314 грн. за рахунок контрагентів-постачальників:

-ТОВ «Європлей»на суму ПДВ 487974 грн., з них: лютий 281 231 грн., березень 206 743 грн.;

ТОВ «Страйдер»на суму 313340 грн., з них у лютому 313 340грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 801314 грн., у тому числі: за лютий 2011р. 594571 грн., березень 2011р. - 206743 грн. (Том 1, а.с. 22-41).

На підставі зазначеного акту перевірки, а також згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 193.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001582350 від 19.08.2011 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 801 315 грн., у тому числі основного платежу - 801 314 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1 грн. (Том 1, а.с. 42).

Згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 02.08.2011р. встановлено розбіжності між податковим кредитом ПП «Антошка»та податковими зобов'язаннями на суму ПДВ 801 314, 10 грн., у тому числі:

-ТОВ «Страйдер»- 313 339,90 грн.

-ТОВ «Європлей»- 487 974,20 грн.

Перевіркою встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Антошка»з ТОВ «Європлей»та ТОВ «Спільне Інвестування»(код за ЄДРПОУ 34730512) при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) - є нікчемними.

ДПІ у Печерському районі м. Києва 16.05.2011 року надала відповідачу акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Спільне Інвестування»від 16.05.2011 року № 512/23-2/34730512 за січень, лютий, березень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інших первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснено вихід за юридичною та фактичною адресою ТОВ «Спільне Інвестування», в результаті чого встановлено, що підприємство та його посадові за особи за вищевказаною адресою не знаходиться.

Згідно бази даних АІС Податки, в деклараціях з податку на прибуток підприємства, які надавались ТОВ «Спільне Інвестування»до ДПІ у Печерському районі м. Києва фінансово - господарська діяльність (в т.ч. основні засоби) у підприємства відсутні.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Спільне Інвестування»підприємствам-покупцям.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «Спільне Інвестування»відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

ТОВ «Спільне Інвестування»безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців на загальну суму 6 241 641 грн., у тому числі за рахунок ТОВ «Європлей»- 1 654 150, 40 грн. (лютий 2011 року - сума ПДВ 260 003,20 грн., березень 2011 року-сума ПДВ 1 394 147,20 грн.)

Враховуючи висновки акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Спільне Інвестування»від 16.05.2011р. № 512/23-2/34730512 за січень, лютий, березень 2011 року, на підставі наказу ДПІ у м. Іллічівську від 26.05.2011р. №555 фахівцями ДПІ у м. Іллічівську проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Європлей»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. Результати перевірки оформлені актом від 04.07.11р. № 1502/23-0302/33923995. В результаті перевірки встановлено наступне.

На виконання умов договору від 03.01.2011 р. № 185/11 на адресу ТОВ «Європлей»за період з 01.01.2011р. - 31.03.2011р. ТОВ «Спільне Інвестування»був поставлений товар на суму 9 924 900 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 1 654 150 грн.) відповідно до виписаних податкових накладних.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач дійшов хибного висновку про факт постачання товару контрагентом ТОВ «Спільне інвестування»на адресу ТОВ «Європлей»на суму ПДВ 1 654 150 грн. не доведено у ході перевірки, то відповідно ТОВ «Європлей»не могло поставити цей товар своїм покупцям, у тому числі ПП «Антошка».

Відтак, суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Європлей»на продаж та придбання товару не містять протиправних дій тільки в результаті порушення контрагентом-постачальником ТОВ «Європлей»своїх податкових зобов'язань.

Що стосується правочинів між позивачем та ТОВ «Страйдер»при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) то як стало відомо суду під час розгляду справи ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 10.06.2011 р. надало до ДПІ у м. Іллічівську акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Страйдер»від 10.06.2011 року № 186/23-214/32334188 за лютий 2011 р., відповідно до якого, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було здійснено вихід за юридичною адресою підприємства, але за вказаною адресою підприємство не знаходиться, про що було складено акт.

За результатами аналізу відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП»та АІС «Бест Звіт»не встановлено наявність у ТОВ «Страйдер»власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності,

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Страйдер», як вважає відповідач, безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу вищезазначених контрагентів покупців, в тому числі і позивача на загальну суму 976 486,81 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Частиною 9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р. передбачено, що копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами.

18 липня 2011 року ПП «Антошка»отримало запит від 15.07.2011 року № 14828 про надання пояснень та завірені копії документів, які підтверджують питання по взаємовідносинах з ТОВ «Страйдер»за лютий 2011 року. 02.08.2011 року підприємством надана відповідь, згідно якої документи, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Страйдер», вилучені слідчим ВС СВПМ ДПА в Одеській області, що зафіксовано протоколом від 27.07.11 року.

Відтак, на думку суду не можливо стверджувати, що у звязку з відсутністю за юридичною та фактичною адресою ТОВ «Страйдер»можна стверджувати, що правочини, укладені ТОВ «Європлей»з ПП «Антошка»не мали ділової мети, не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними, а ПП «Антошка»формувати податковий кредит при придбанні товару у ТОВ «Страйдер».

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI. Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу містить загальні норми щодо самого поняття «бюджетне відшкодування»та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачають підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Також слід зазначити, що до суду були надані та приєднані до матеріалів справи реєстри отриманих податкових накладних за період січень, лютий березень 2011 року, прибуткові накладні між ТОВ «Європлей»та позивачем, податкові накладні від 03.01.2011 року, від 01.02.2011 року та від 01.03.2011 року.

Отже, позивач виконав вимоги Кодексу, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу, виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видано первинні документи покупцеві, яким є позивач, податкові та інші накладні за сплачені суми покупцем за договором на виконання умов правочину.

Також, податковий орган не надав суду доказів того, що вказана операція мала фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ(ст.511третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Податкові накладні наявні у матеріалах справи є податковими документами і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (201.6).

У цьому контексті суд зазначає про відсутність таких доказів щодо повідомлень відповідачем позивача про наявність у реєстрі розбіжностей у матеріалах справи з метою уточнення податкових зобов'язань. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом фіктивності діяльності є виявлені порушення за результатами перевірок контрагентів позивача, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику своїх контрагентів ТОВ «Європлей»та ТОВ «Страйдер»чи будь-якого іншого постачальника третьої особи, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем. Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як вбачається з матеріалів справи з огляду на критерій втручання влади у господарську діяльність з метою запобігти завданню шкоди іншим (захист прав та інтересів осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку влади при здійсненні управлінських функцій та запобігання завданню шкоди іншим) суд враховує відсутність вироків у кримінальних справах щодо винності або невинності осіб у спірних правовідносинах.

Судом враховано, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватисястаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ надав документи, що проаналізовано вище.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у звязку з чим позовні вимоги приватного підприємства «Антошка»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Антошка»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0001582350 від 19 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання приватного підприємства «Антошка»з податку на додану вартість у розмірі 801314,00 грн. за основним платежем та штрафними санкціями у розмірі 1 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 06 жовтня 2011 року.

СуддяО.М. Тарасишина

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0001582350 від 19 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання приватного підприємства «Антошка» з податку на додану вартість у розмірі 801314,00 грн. за основним платежем та штрафними санкціями у розмірі 1 грн.

06 жовтня 2011 року