Постанова № 18512958, 30.09.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4247/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за формою «Р»№0002622301 та №0002632301 від 27 травня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»(надалі по тексту Позивач або ТОВ «Рошен-Юг») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002622301 та №0002632301 від 27 травня 2011 року. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки від 16.05.2011 року № 143/23-213/33568672, відповідно до висновку якого, відповідачем, зокрема, було встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі по тексту Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 114341 грн.; п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 99151 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.05.2011 року № 0002622301, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 142926 грн. (за основним платежем 114341,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28585,00 грн.) та № 0002632301, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 123939,00 грн. (за основним платежем 99151,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24788,00 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового Кодексу України, Законами України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-12, «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набраннячинності Податковим кодексом України та того, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише в частині повноважень відповідача.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 31.03.2011 року по 06.05.2011 року на підставі направлення від 31.03.2011 року № 419, виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси згідно із п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-У посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Рошен-Юг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Рошен-Юг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.»від 16.05.2011 року № 143/23-213/33568672 (а.с. 9-42, том І), відповідно до якого, відповідачем, встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 114341 грн.; п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 99151 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.05.2011 року № 0002622301 (а.с. 7, том І), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 142926 грн. (за основним платежем 114341,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28585,00 грн.) та № 0002632301 (а.с. 8, том І), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 123939,00 грн. (за основним платежем 99151,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24788,00 грн.).

Як вбачається з акту перевірки за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. встановлено заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 114341 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2010р. в сумі 37282 грн., за ІІ квартал 2010р. в сумі 22821 грн., за ІІІ квартал 2010р. в сумі 24664 грн., за ІУ квартал 2010р. в сумі 29574 грн., яке відбулося внаслідок завищення підприємством валових витрат на суму 457365 грн.,00 грн. (16040 грн. + 203824,04 грн. + 237500,75 грн.), у тому числі по періодах: у 1 кварталі 2010 року в сумі 149128,14 грн., у 2 кварталі 2010 року в сумі 91284,88 грн., у 3 кварталі 2010 року в сумі 98654,81, у 4 кварталі 2010 року в сумі 118296,96 грн. ( а.с. 15 том І, стор. акту 7).

Згідно акту перевірки, завищення підприємством валових витрат на суму 16040 грн. здійснено за рахунок віднесення до складу валових витрат, витрат по відрядженню в комплекс «Курортний»строком на 2 дні співробітників у кількості 32 чоловіки на засідання, присвячене висновкам роботи в 2009 році та установці планів на слідуючий календарний рік, а також прийняття участі в семінарі по покращенню та раціоналізації роботи підприємства, які не було підтверджено звітами на проживання та оренди конференц - залу.

Завищення валових витрат на суму 441325 грн. (203824,04 грн. + 237500,75 грн.) у акті перевірки обґрунтовується включенням до складу валових витрат підприємства витрат на оплату вартості мерчендайзерських послуг, отриманих за договорами по надання мерчендайзерських послуг від ПП «Тезей»та ПВТП «Екстра»без первинних документів, які містять вичерпну інформацію щодо наданих видів послуг, характеру проведених робіт про продаж за звітний період продукції виготовленої під знаком для товарів та послуг (торгівельних марок) «Рошен», їх підсумки.

Також в акті перевірки зазначено, що оскільки з наведених причин не вбачається, що витрати платника податку з отриманими послугами відповідають вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 р., тобто зазначені послуги використовувались у власній господарській діяльності, не має достатніх підстав для віднесення вказаних витрат до валових витрат виробництва (обігу).

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки встановлено порушення підприємством підпункту 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (а.с.17-18, том І, стор. акту 9-10).

Суд з даними висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання, виникають на підставі господарських договорів. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Згідно ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Судом встановлено, що в перевіряємий період ході здійснення господарської діяльності між позивачем та ПВТП «Екстра»(№ 04/01/10-20 від 04.01.2010р.) та ПП «Тезей»(№ 01/01/10 від 04.01.2010р.) були укладені договори про надання мерчендайзерських послуг (а.с. 106-108, 194-196, том І).

Відповідно до п. 1.1 зазначених договорів Виконавець приймає на себе зобовязання по наданню Замовнику, зокрема, розгорнутих звітів щодо продажу продукції за звітний період продукції виготовленої під знаком для товарів та послуг (торгівельних марок) «Рошен»в цілому по торговельній мережі Замовника та у розрізі кожного торгової точки, проведення аналізу товарообороту та формування рекомендацій по його збільшенню.

У зазначених договорах визначені перелік та загальні умови надання мерчендайзерських послуг.

Фактичне виконання умов договорів про надання мерчендайзерських послуг сторонами оформлено наступними первинними документами: актами здачі - прийняття робіт, звітами про надані послуги, податковими накладними (а.с. 110-188, 198-250 том І, 1-35 том ІІ).

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані суду первинні документи - акти здачі - прийняття робіт, звіти про надані послуги, якими оформлені господарські операції з виконання умов вищезазначених договорів укладених між позивачем та ПВТП «Екстра», ПП «Тезей», складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Зокрема, у актах та звітах наявні: перелік наданих послуг та період у який зазначені послуги (роботи) були виконані спеціалістами ПВТП «Екстра», ПП «Тезей».

Також у вищевказаних актах приймання-передачі наданих послуг сторонами погоджено виконання зобов'язань за даним договором: Замовник підтверджує, що вищеперераховані послуги згідно договору надані Виконавцем в повному обсязі, сторони претензій не мають.

Відповідно до Закону № 996-ХІУ, Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», всі види обліку, в тому числі податковий, базуються на даних первинних документів (акти виконаних робіт видаткові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі, податкові»накладні та інші), якими оформляються господарські операції, тобто ні документах, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що вказані угоди підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладені угоди, як вже судом встановлено, були виконані, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема актами здачі - прийняття робіт (послуг), звітами про надані послуги, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Окрім того, виконання зобовязань за вищезазначеними договорами про надання мерчендайзерських послуг, укладених позивачем з ПВТП «Екстра», ПП «Тезей»та фактичне надання послуг за зазначеними договорами, зокрема також підтверджується копією звіту з продаж за 2009-2010 роки по підприємствам ПВТП «Екстра», ПП «Тезей»(а.с. 55-56, том ІІ), копією звіту з продажу з юридичними особами ТМ «Ідеал»(ПП «Тезей») та юридичними особами ТМ «Обжора»(ПВТП «Екстра») за 205-2011 року.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачає вичерпний перелік трат платника податку, що не включаються до складу валових витрат позивача, в якому витрати на надання маркетингових, мерчендайзингових та інших послуг з просуванням товару відсутні. Крім того, п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Пунктом 5.4.4 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, відносяться до валових витрат платника податку.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року встановлено, що витрати на збут включають і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

З наданих позивачем до справи первинних документів абсолютно чітко вбачається, що послуги, які надавались позивачу стосувалися товарів, поставка (продаж) яких є господарською діяльністю підприємства.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до норм статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно статті 42 Господарського Кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Нормами статті 44 Господарського Кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже, для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Отже, відповідаечм не взято до уваги те, що укладення договору, який передбачає придбання послуг вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договорів про надання послуг та їх особливість в цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 Цивільного кодексу України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Більш того, доходність підприємства також зростає від збільшення обсягу реалізованих товарів. Тому, як пояснив представник позивача, ТОВ «Рошен-Юг» отримує дохід від вказаних операцій шляхом збільшення обсягів реалізації саме тієї продукції, яка користується найбільшим попитом у споживачів завдяки проведеним відповідно до договорів про надання мерчендайзерських послуг, заходам торгівельних мереж.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Рошен-Юг»та ПВТП «ЕКСТРА»та ПП «ТЕЗЕЙ»також укладені відповідні договори поставки (а.с. 49-54), які містять положення про можливість повернення покупцем сезонного товару чи товару, який не користується попитом споживачів, чи є неходовим. В протилежному випадку повернення товару покупцем з вищевказаних причин (низький попит) мало б наслідком зниження доходів позивача, повернений товар підлягав би уцінці, оскільки строки придатності на нього спливають, що вимагало додаткових витрат на проведення заходів зі стимулювання збуту такого товару. Для уникнення цього Позивачем оплачувались послуги, направлені на збут товару. Отже, витрати, понесені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими.

Так як вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали регулярний, постійний та, виходячи з досягнутого результату, - суттєвий характер.

Враховуючи вищевикладене, оплата послуг по викладці товару на полицях та спеціальних конструкціях є обов'язковою умовою для здійснення поставок та продажу товарів в торговій мережі (на території магазину, супермаркету, торгового центру). Як пояснив представник позивача, за відсутності придбання та оплати таких послуг ТОВ «Рошен-Юг», товари ТОВ «Рошен-Юг», з метою продажу яких такі послуги придбаваються, не будуть розміщенні в торговому залі (та, відповідно, не будуть продаватися в магазині), чи будуть розміщенні способом, який, порівняно з товарами іншої/аналогічної групи має менш привабливий споживчий вигляд, оскільки він не буде візуально виділений та буде менш помітний споживачами, що не сприятиме його купівлі та не дасть змогу досягнути ТОВ «Рошен-Юг»його головної мети - отримання максимального доходу, підтримання та збільшення попиту на товар. Отже, обов'язковість придбання послуг з метою здійснення поставок товарів на адресу ПВТП «ЕКСТРА»та ПП «ТЕЗЕЙ»та отримання доходів від таких продаж, є ще одним підтвердженням використання результатів придбаних послуг в господарській діяльності позивача.

Отже, суд вважає, що придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності ТОВ «Рошен-Юг»з продажу товарів та були направлені на отримання доходу (прибутку). Так як вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали регулярний постійний характер, як того вимагають приписи п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що для документального підтвердження факту надання мерчендайзингових послуг і, відповідно віднесення їх вартості до валових витрат Законом України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не передбачено складання якихось особливих, деталізуючих склад послуг документів. Навпаки, норми пункту 5.11 цього Закону свідчать про те, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, на дозволяється.

Суд також вважає необхідним зазначити про те, що у Законі України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не визначений і сам термін «послуга».

Термінологічне визначення «послуги»у законодавстві України надається в основному у зв'язку з регулюванням операцій із закупівлі товарів, робіт послуг за державні кошти, де, зокрема, надавалися такі визначення:

послуги - будь-яка закупівля, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, а також консультаційні послуги, до яких належать послуги, пов'язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків рекомендацій (Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 22 лютого 2000 року № 1490-ІІІ, втратив чинність згідно із Законом України від 20.03.2008 року № 150-УІ);

послуги - будь-яка закупівля, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування (постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»).

Загальне визначення терміну «послуга»наявне у Інструкції «Щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-послуги Звіт про обсяги реалізованих послуг» (річна), яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 20 липня 2007 р. № 228, а саме: послугами вважається діяльність суб'єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників - особисті, колективні, громадські. Послуги є результатом різнорідної діяльності, яка здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців), змінюють стан одиниць, які споживають ці послуги.

На цю Інструкцію наявне посилання і в листі Комітету Верховної ради України з питань податкової та митної політики від 02.06.2008 р. № 04-27/572.

Отже, суд вважає, що мерчендайзингові послуги, які надані ПВТП «ЕКСТРА»та ПП «ТЕЗЕЙ»самі по собі не мають кількісного вимірювання їх обсягу у натуральних величинах, тобто, не набувають матеріально-речової форми, але задовольняють потреби замовника (ТОВ «Рошен Юг») і їх вартісне вираження, зафіксоване у погоджених і підписаних сторонами актах приймання-передачі послуг, є результатом господарської операції, яка вимірюється у грошових одиницях України - гривнях.

На підставі викладеного, суд вважає, що акти приймання-передачі за договорами з ПВТП «ЕКСТРА»та ПП «ТЕЗЕЙ»є документальним підтвердженням отриманих ТОВ «Рошен Юг»послуг.

Акти виконаних робіт (наданих послуг) не мають установленої форми, не є бланками суворої звітності, тому такі акти сторони складають у довільній формі з дотриманням усіх вимог, які висуваються до первинного документа. Сторонами за договором був визначений порядок здачі-приймання наданих послуг (розділ 3 договорів), за яким документом, який підтверджує факт надання Виконавцем Замовнику послуг, є акт приймання-передачі наданих послуг.

Сторони укладених договорів про надання мерчендайзингових послуг мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію, реєстрацію платників податків та не були позбавлені прав, укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, на підставі вищевказаних норм Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в тому числі п.5.11 ст.5 цього Закону, відповідно до якого встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до склад валових витрат платника податку, окрім встановлених зазначеним Законом, не дозволяється, договорів та належним чином оформлених актів приймання-передачі послуг, звітів про наданні послуги які є первинними документами, що підтверджують господарські операції з мерчендайзингових послуг у загальному розмірі 441325 грн. (203824,04 грн. + 237500,75 грн.), суд дійшов висновку, що ТОВ «Рошен Юг»обґрунтовано віднесено вартість зазначених послуг до складу валових витрат.

Суд також вважає необґрунтованим та безпідставним висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 16040 грн., яке здійснено за рахунок віднесення до складу валових витрат, витрат по відрядженню в комплекс «Курортний»строком на 2 дні співробітників у кількості 32 чоловіки на засідання, присвячене висновкам роботи в 2009 році та установці планів на слідуючий календарний рік, а також прийняття участі в семінарі по покращенню та раціоналізації роботи підприємства, які не було підтверджено звітами на проживання та оренди конференц - залу, оскільки зазначені висновки спростовуються наданими позивачем копіями наказів № 74 від 01.12.2009р., № 75/2 від 18.12.2009р., актом здачі - прийняття робіт від 09.01.2010 року, з якого вбачається, що позивачем було сплачено ТОВ «Комплекс «Курортний»за надані послуги: проживання та аренду коференц-зали кошти у загальному розмірі 16, 044,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 189-193, том І).

Також як вбачається з акту, під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Рошен Юг»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 99151 грн., в тому числі по періодах: за січень 2010р. на суму 9156 грн., за лютий 2010р. на суму 4407 грн., за березень 2010 року на суму 1911 грн., за квітень 2010р. на суму 8427 грн., за травень 2010р. на суму 73575 грн., за червень 2010р. на суму 5006 грн., за липень 2010р. на суму 5006 грн., за серпень 2010р. на суму 6371 грн., за вересень 2010р. на суму 9246 грн., за жовтень 2010р. на суму 9174 грн., за листопад 2010р. на суму 10937 грн., за грудень 2010р. на суму 4341 грн. (а.с.26-32, том І, стор. акту 18-24).

Зокрема в акті перевірки зазначено, що підприємством за період, що перевірявся неправомірно до складу податкового кредиту віднесено ПДВ всього у сумі 99150,85 грн., в тому числі: ПП «Тезей» на суму ПДВ - 40764,81 грн., ПВТП «Екстра»на суму ПДВ - 47500,15 грн. та ТОВ «Розетка»на суму ПДВ - 10885,89 грн.

Висновки акту перевірки щодо завищення підприємством податкового кредиту на суму 99 151 грн. обґрунтовані тим, що позивачем було сформовано показник у рядку 10.1 декларацій, в тому числі, за рахунок податкових накладних оформлених по отриманим послугам, які не містять вичерпну інформацію щодо наданих видів послуг, характеру проведених робіт про продаж за звітний період продукції виготовленої під знаком для товарів та послуг (торгівельних марок) «Рошен»та не відповідають умовам договорів заключних з ПВТП «Екстра», ПП «Тезей», згідно порушень описаних в п. 3.1.2 акту перевірки.

По підприємству ТОВ «Розетка»відсутні специфікації до договору від 01.03.2010р. по отриманим ТМЦ, на які сформовано податковий кредит з ПДВ.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (а.с. 31-32 том І, стор. акту 23-24).

З даними висновками суд також не погоджується виходячи з наступного.

Правила ведення податкового обліку податку на додану вартість у період що перевірявся, визначені ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 3.1.1 статті 3 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено, що до об'єктів оподаткування відносяться операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Приписами абзацу 1 п. 1.4 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР встановлено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності ш такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ч. 3 п. 1.4 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з нормами п.1.6 та п.1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7):

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

При дослідженні питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості мерчендайзерських послуг отриманих від ПП «Тезей», ПВТП «Екстра», судом вже було встановлено безпосередній зв'язок зазначених послуг з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно п.п. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.Відповідно до п.7.4.5 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному звязку приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПДВ»правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

За вимогами пункту 18 Порядку № 165, із змінами та доповненнями, та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок №165), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року центральний податковий орган веде реєстр платників податку на додану вартість, порядок ведення якого затверджено наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79 та зареєстрованого в Мін'юсті України 03.04.2000 року за № 208/4429 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість».

Пунктом 9.2 статті 9 цього Закону встановлено, що будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння податку.

При цьому, у відповідності з пунктом 2 Порядку № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244 реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, господарські операції з виконання умов вищезазначених договорів оформлені податковими накладними. Складені примірники податкових накладних, відповідно до вимог пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України 168-97/ВР від 03.04.1997 року постачальниками (ПП «Тезей», ПВТП «Екстра», ТОВ «Розетка») надавались покупцю (ТОВ «Рошен Юг») у відповідні звітні податкові періоди (а.с. 63-82, 110, 117, 125, 133, 147, 161, 168, 175, 182, 198, 205, 214, 222, 229 том І, 1, 8, 15, 22, 29 том ІІ).

Зокрема, судом встановлено, що за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ включено податок на додану вартість у розмірі 40764,81 грн. по податковим накладним отриманим від ПП «Тезей», у розмірі 47500,15 грн. - по податковим накладним отриманим від ПВТП «Екстра» та у розмірі 10885,89 грн. - по податковим накладним отриманим від ТОВ «Розетка».

Судом встановлено, що надані контрагентами ПП «Тезей», ПВТП «Екстра», ТОВ «Розетка»послуги, позивачем були повністю сплачені, в тому числі суми податку на додану вартість та відповідно від зазначених контрагентів позивачем були отримані податкові накладні.

Суд вважає, що надані під час перевірки та суду податкові накладні оформлені у відповідності вимогами п.п.7.2.1, пп.7.2.2 п.7.2 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року та Порядку заповнення податкової накладної № 165, тобто відповідають вимогам чинного законодавства України і є звітними та розрахунковими документами за даними операціями.

До розділу І зазначених податкових накладних внесені наступні дані: в графі 2 - дата відвантаження (оплати) послуг; в графі 3 - номенклатура поставки послуг; в графі 7 - база оподаткування послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 %; в графі 11- загальна сума коштів, що підлягає оплаті. У розділі VI в графах 7 та 11 податкових накладних зазначена сума податку на додану вартість у розмірі 20% від бази оподаткування.

У розділі VII в графах 7 та 11 податкових накладних зазначена загальна сума з податком на додану вартість.

Всі складені примірники податкових накладних підписані та скріплені печаткою платника податку - Продавця, що відповідає вимогам пункту 18 Наказу №165.

При цьому слід зазначити, що Закон України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не ставить в залежність виникнення права на податковий кредит у платника податку від фактичного використання придбаних товарів та послуг в своїй діяльності.

Для підтвердження такого права платника достатньо наявності мети використання придбаних ним товарів та послуг незалежно від фактичних результатів такого використання.

Як вже судом зазначалось, лише відсутність належним чином оформленої податкової накладне позбавляє платника податку - покупця права на включення до податкової кредиту сплаченого (нарахованих сум) податку у звітному періоді у зв'язку придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень законодавчо встановлено.

Таким чином, на момент перевірки ТОВ «Рошен Юг»органом державної податкової служби суми податку на додану вартість були підтверджені податковими накладними, які і є документами зазначеними підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п. 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року включив до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 99150,85 грн., що підтверджені податковими накладними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підприємством ТОВ «Рошен Юг» були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, відповідно до отриманих від контрагента податкових накладних у тому податковому періоді, в якому вони були отриманні та з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого у п. 15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Законом України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно доч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не надано доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, у звязку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен Юг»про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень рішень.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за формою «Р»№0002622301 та №0002632301 від 27 травня 2011 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 27 травня 2011 року за формою «Р»№0002622301 та №0002632301.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30 вересня 2011 року.

Суддя С.О. Cтефанов