Постанова № 18512491, 05.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2011 року 2а-3718/11/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022

час прийняття постанови: 11 год. 30 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Леонтовича А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»

Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

скасування податкові повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»(далі по тексту позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексту відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2011р. № 0000202301 та від 18.03.2011р. № 0000212301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.03.2011р. № 0000202301 та від 18.03.2011р. № 0000212301 прийняті Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 22 серпня 2011 року.

У судове засідання, призначене на 22 серпня 2011 року, зявився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники у судове засідання не зявились, у звязку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 5 вересня 2011 року.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології» зареєстроване районною державною адміністрацією Броварського району Київської області 2 лютого 1999 року.

На податковому обліку в Броварській обєднанні державній податковій інспекції Київської області перебуває з 1 березня 2000 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.04.2006р. № 13472860, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 303083610062.

Як вбачається з матеріалів справи, Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області на підставі направлення від 31.01.2011р. 64/232 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р. та іншого законодавства за період 01.07.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт 225/232/30308360 від 04.03.2010р. про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ( далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»порушено пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 36187,50 грн., у тому числі: за IV квартал 2009 року в розмірі 17375 грн., за І квартал 2010 року в розмірі 8062,50 грн., за ІІ квартал 2010 року в розмірі 8062,50 грн., за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 2687,50 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що підлягає сплаті за рядком 27 Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 28950,00 грн., в тому числі: за вересень 2009 року в сумі 9600 грн., за листопад 2009 року в сумі 2150 грн., за грудень 2009 року в сумі 2150 грн., за січень 2010 року в сумі 2150 грн., за лютий 2010 року в сумі 2150 грн., за березень 2010 року в сумі 2150 грн., за квітень 2010 року в сумі 2150 грн., за травень 2010 року в сумі 2150 грн., за червень 2010 року в сумі 2150 грн., за липень 2010 року в сумі 2150 грн.; пункту 19.2б статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-IV та підпункту 1.2 пункту 1, пункту 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003р. № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003р. № 960/8281, а саме, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі № 1ДФ за ІІІ-IV квартал 2010 року подавались до податкового органу не у повному обсязі, до розрахунків не включались суми утриманого податку з сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб орендодавців (фізичні особи ознака доходу 08), а також статті 93 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003р. № 755-IV, а саме, встановлено розбіжність між місцезнаходженням підприємства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію та фактичною адресою.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2011р. № 0000202301, яким у звязку з збільшенням позивачем суми грошового зобовязання за платежем податку на прибуток приватних підприємств визначено суму грошового зобовязання в розмірі 45234,38 грн., з яких 36187,50 грн. за основним платежем, штрафні санкції 9046,88 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.03.2011р. № 0000212301, яким у звязку з збільшенням позивачем суми грошового зобовязання з податку на додану вартість визначено суму грошового зобовязання в розмірі 36187,50 грн., з яких 28 950 грн. за основним платежем, штрафні санкції 7237,50 грн.

Позивач не погоджуючись з прийняттям вищезазначених податкових повідомлень-рішень звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду якої прийнято рішення про залишення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит»укладено договір на консультаційне обслуговування від 14.09.2009р. № 1409/09 предметом якого є надання виконавцем інформаційного, консультаційно-довідкового обслуговування з питань податкового, бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 6 Закону України «Про аудиторську діяльність»від 22.04.1993р. № 3125-XII аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації".

За умовами договору від 14.09.2009р. № 1409/09 таке обслуговування передбачає надання консультаційно-інформаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку у письмовому вигляді, факсом або телефоном, виконання пошуку та обробки нормативно-правової інформації з питань бухгалтерського та податкового обліку, забезпечення супроводження під час проведення перевірок податковими органами з питань податкового обліку за період у якому проводилось консультаційне обслуговування, тощо.

Відповідно до пункту 4.1 договору від 14.09.2009р. № 1409/09 замовник зобовязаний прийняти послуги і розрахуватися за них протягом 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що право на включення до складу валових витрат виникає у платника податку виключно за умови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у платника не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Так, до перевірки позивачем надано наступні акти здачі приймання виконаних аудиторських послуг, а саме: акт б/н від 30.09.2009р. на суму 57600 грн., в тому числі ПДВ 9600 грн., акт б/н від 30.09.2009р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2 150 грн., акт б/н від 31.12.2009р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2150 грн., акт б/н від 29.01.2010р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2 150 грн., акт б/н від 26.02.2010р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2 150 грн., акт б/н від 31.03.2010р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2 150 грн., акт б/н від 30.04.2010р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2 150 грн., акт б/н від 31.05.2010р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2 150 грн., акт б/н від 30.06.2010р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2 150 грн., акт б/н від 30.07.2010р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2 150 грн., акт б/н від 26.02.2010р. на суму 10 750 грн., в тому числі ПДВ 2 150 грн. та податкові накладні.

Суд погоджується з позицією податкового органу про те, що зазначені акти виконаних робіт не містять достатньої інформації про обсяг господарської операції, а лише відображають найменування робіт (аудиторське та консультаційне обслуговування), період їх виконання та вартість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доказами, які містять відомості про зміст та обсяг господарської операції з придбання вищезазначених послуг з метою використання таких послуг в господарській діяльності позивача є письмові висновки виконавця з правових питань, питань бухгалтерського обліку та аудиту з наведенням виконавцем позицій з приводу податкового обліку конкретних операцій, які здійснює позивач у своїй господарській діяльності, письмові відповіді на запити позивача з приводу зазначених питань, що виникають в ході діяльності позивача, які в свою чергу позивачем не надані.

Також, як встановлено судом, однією з послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»про які йдеться у звіті про виконану роботу згідно договору від 14.09.2009р. № 1409/09 є підготовка договорів (договір комісії, постачання, тощо). Разом з тим, жодних договорів на вимогу суду позивачем не надано.

Крім того, відповідно до пунктом 2.3 договору від 14.09.2009р. № 1409/09 передбачено, що одним з обовязків ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»є забезпечення супроводження (присутність представника та консультації) під час проведення перевірок податковими органами з питань податкового обліку за період у якому проводилось консультаційне обслуговування.

Як вбачається з акту перевірки, перевірка проводилась за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р., тобто за період в якому ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»проводилось консультаційне обслуговування позивача. Разом з тим, жодний представник ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»при проведенні перевірки контролюючим органом присутній не був.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до звіту про виконану роботу згідно договору від 14.09.2009р. № 1409/09 від 29 серпня 2011 року, наданого позивачем зазначено, що аудиторською фірмою надавались консультації засобами електронного звязку, разом з тим жодних доказів надання таких консультацій (роздруківки з електронної пошти, тощо) позивачем суду не надано.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження надання йому ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит» консультаційно-інформаційних послуг, які були використані в подальшій діяльності позивача, суд приходить до висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології» належних правових підстав для віднесення до складу валових витрат на вказані послуги на загальну суму 36187,50 грн.

Крім того, як видно з Акту перевірки, підставою для висновку податкової інспекції про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, неправомірне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 28950,00 грн. стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»у вартості наданих аудиторських послуг, використання яких, за висновком відповідача, не повязано з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології».

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит- це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З огляду на те, що в межах спірних правовідносин позивачем не доведено використання наданих ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»консультаційних послуг в своїй діяльності випливає, що ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології», неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.1 пункту 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 36187,50грн. та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28950,00 грн., є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, визначення Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»суми податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи, що податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»задоволенню не підлягає.

Доказів, які б спростовували доводи відповідач позивач суду не надав.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Постанова у повному обсязі виготовлена <Дата >.