Постанова № 18512318, 15.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/10651/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.

при секретаріЧерніковій О.Є.

за участю сторін:

від позивача Піскурський В.З.

від відповідача Буханцова О.В., Баутіна Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Димитрівського багатогалузевого обєднання комунального господарства до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання неправомірними дій відповідача по прийняттю рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про їх сплату та визнання недійними рішень відповідача № 50,51,55 від 28.02.2011 року, № 49,52 від 28.02.2010 року та визнання недійсною вимоги № Ю-1312 від 06.04.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Димитрівське багатогалузеве обєднання комунального господарства звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання неправомірними дій відповідача по прийняттю рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про їх сплату та визнання недійними рішень відповідача № 50,51,55 від 28.02.2011 року, № 49,52 від 28.02.2010 року та визнання недійсною вимоги № Ю-1312 від 06.04.2011 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03.02.2011р. по 18.02.2011 року на підприємстві відповідачем проведено планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт № 3 від 18.02.2011 року. На підставі акту були винесені рішення про застосування фінансових санкцій № 49, № 50, № 51, № 52, № 55. Позивач вважає вказані рішення неправомірними з наступних підстав. Рішення № 52 від 28.02.2010 року та № 49 від 28.02.2010 року, не могли бути винесені на підставі акту перевірки від 18.02.2011, тому що акт складено майже через рік після прийняття рішень. Посилання відповідача на ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» як на підставу застосування фінансових санкцій є неправомірним, тому що Законом України від 08.07.2011 р. № 2464 вона була скасована. Згідно акту звірення № 8 станом на 01.01.2009р. заборгованості у позивача перед відповідачем не рахується, а мається переплата на суму 24951,86 грн., згідно акту звірення № 55 станом на 01.01.2010 р. заборгованості у позивача не рахується, а мається переплата на суму 3329,16 грн. З наведених підстав, на думку позивача, вбачається незаконність та необґрунтованість рішень відповідача та безпідставність винесення вимоги про сплату боргу № Ю-1312 від 06.04.2011 на суму 37306,12 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, про що надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що УПФУ при проведенні позапланової перевірки позивача були встановлені факти порушення останнім ст. 19, 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» щодо своєчасності сплати авансових платежів у вигляді сум страхових внесків, що підлягають сплаті одночасно з виплатою заробітної плати, щодо визначення розміру сум виплат, на які нараховуються страхові внески, щодо донарахування органом ПФУ сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, а також ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо неведення у встановленому порядку обліку сум заробітної плати. У звязку з виявленими порушеннями відповідачем були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій № 49, 50, 51, 52, 55 від 28.02.2011 року. На підставі прийнятих рішень УПФУ прийнято вимогу № Ю-1312 від 06.04.2011 року. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п. 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в т.ч. фінансові санкції, встановлені ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Димитровське багатогалузеве обєднання комунального господарства є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Димитровської міської ради від 22.07.1992 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21973020 (а.с. 37).

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно п.п. 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що 18.02.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Димитрові було проведено планову перевірку страхувальника Димитровського багатогалузевого обєднання комунального господарства з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.05.2008 року до 01.02.2011 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2008 до 01.02.2011 року. Результати перевірки зафіксовано про що складено Акт № 3 від 18.02.2011 року. Акт підписано головним бухгалтером з запереченнями.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки № 3 від 18.02.2011 року винесено:

·рішення № 49 від 28.02.2010 року про застосування фінансових санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків, у розмірі 340 грн. на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а.с. 9);

·рішення № 50 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, у розмірі 3763,22 грн. на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а.с. 10);

·рішення № 51 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, у розмірі 922,11 грн. на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а.с. 11);

·рішення № 52 від 28.02.2010 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, у розмірі 31385,98 грн. на підставі п. 7 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а.с. 12);

·рішення № 55 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій за недостовірне подання розрахунку сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, у розмірі 170 грн. на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а.с. 13).

06.04.2011 року управлінням Пенсійного фонду в м. Димитрові виставлено вимогу № Ю-1312 про сплату боргу на загальну суму 37378,95 грн., в тому числі: недоїмка 797,64 грн., фінансові санкції 36581,31 грн. Вимога отримана позивачем 13.04.2011 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (а.с. 8).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що рішення № 52 та № 49 вказано фактично були прийняті 28 лютого 2011 року. Зазначення відповідачем 2010 року в даних рішеннях є опискою, що підтверджується посиланням у текстах рішень на акт перевірки від 18.02.2011 року № 3 та визначенням періоду перевірки з 01.05.2008 до 01.02.2011 року. Крім того, відповідачем були надані в судове засідання виправлені тексти рішень № 49, 52 , в яких вірно був зазначений 2011 рік прийняття.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення № 49,50,51,52,55 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій були прийняті на підставі п.п.3,4,5,6,7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Вказані порушення встановлені в Акті перевірки № 3 від 18.02.2011 року.

Згідно із п. 3-7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 23.12.2010) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

3) за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу);

4) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми;

5) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків накладається штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Проте, ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» було виключено з 01.01.2011 року згідно із набранням сили Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на пункт 7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як на підставу для прийняття спірних рішень, оскільки вказані положення не визначають засади відповідальності страхувальників стосовно неподання звітностей до територіального органу Пенсійного фонду з приводу обчислення страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституційний Суд України Рішенням від 30.05 2001 р. № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті38 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (п.1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ними безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності та відповідальність за такі діяння.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обовязковими до виконання на території України.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення від 28 лютого 2011 року, що прийняті на підставі частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який на момент прийняття цих рішень втратив чинність, є протиправними.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем при застосуванні штрафних санкцій позивачу застосовано норми, які втратили чинність, виходячи з позовних вимог позивача та відповідно до положень ст. 105 КАС України, суд вважає що рішення відповідача № 49,50,51,52,55 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій є нечинними. При цьому, визнаючи нечинними рішення УПФУ № 49, 52 від 28.02.2011 року суд відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, оскільки як було встановлено вище вказані рішення фактично були прийняті в 2011 році.

Враховуючи, що зазначені рішення № 49,50,51,52,55 стали підставою для виставлення 06.04.2011 року управлінням Пенсійного фонду в м. Димитрові вимогу № Ю-1312 про сплату боргу на загальну суму 37378,95 грн. (фінансові санкції 36581,31 грн., недоїмка 797,64 грн.) суд вважає за необхідним, визнати її нечинною.

Виходячи з обставин справ, суд вважає, що визнання нечинними рішень відповідача про застосування фінансових санкцій та вимоги є належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача відповідно до ст.105 КАС України, а тому відмовляє позивачу в частині позовних вимог, щодо визнання дій відповідача неправомірними.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Димитрівського багатогалузевого обєднання комунального господарства до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання неправомірними дій відповідача по прийняттю рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про їх сплату та визнання недійними рішень відповідача № 50,51,55 від 28.02.2011 року, № 49,52 від 28.02.2010 року та визнання недійсною вимоги № Ю-1312 від 06.04.2011 року - задовольнити частково.

Визнанати нечиним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області № 49 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 340 грн. на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Визнанати нечиним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області рішення № 50 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3763,22 грн. на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Визнанати нечиним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області рішення № 51 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 922,11 грн. на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Визнанати нечиним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області рішення № 52 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 31385,98 грн. на підставі п. 7 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Визнанати нечиним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області рішення № 55 від 28.02.2011 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 170 грн. на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Визнати нечинною вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області № Ю-1312 від 06.04.2011 року на суму 37306,12 грн.

В задоволені решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Димитрівського багатогалузевого обєднання комунального господарства витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (одна) гривня 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15 вересня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанова в повному обсязі виготовлена 20 вересня 2011 року.

Сторін було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Грищенко Є.І.