Постанова № 18512283, 27.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/15175/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Кочанової П.В.

при секретарі                                                  Дікусяк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Торгівельний Дім» «Бест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 5477, 78 грн. та пені в розмірі 206, 64 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача:                              ОСОБА_1 за довіреністю №03-01/1497 від 18.07.2011 р.

від відповідача:                    ОСОБА_2 довіреністю № б/н від 19.09.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2011 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся із адміністративним позовом до Донецького окружного адміністративного суду до Дочірнього підприємства «Торгівельний Дім «Бест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 5477, 78 грн. та пені в розмірі 206, 64 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 9 осіб, при цьому штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - відсутні. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. У зв’язку з чим, просив стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію та пеню. За проведеними позивачем підрахунками сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 5477, 78 грн.

На суму заборгованості за період з 16.04.2011р. по 19.08.2011р. року нарахована пеня в розмірі 206, 64 грн. Загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 5684, 42 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач вважає, що підприємством відповідача були створені робоче місце для інвалідів та приймались міри для пошуку останніх для працевлаштування. Таким чином, вважає що вина відповідача в невиконанні нормативу з працевлаштування інвалідів відсутня, у зв`язку з чим просить відмовити позивачу у задоволені позову у повному обсязі.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України № 875) саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

У судовому засіданні позивач пояснив, що на підприємстві відповідача впродовж 2010 року повинно бути працевлаштований 1 інвалід, а фактично не працювало жодного інваліда. Отже відповідач не виконав нормативу по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів, за що його й притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач, Дочірнє підприємство «Торгівельний Дім «Бест» є юридичною особою, та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних-осіб підприємців за номером 32366995.

Відповідно до довідки № 7-22-477 з ЄДРПОУ основними видами діяльності Дочірнього підприємства «Торгівельний Дім «Бест» є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля медичними й ортопедичними виробами, оптова торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля парфумерією та косметичними товарами тощо.

Судом встановлено, що протягом 2010 року Дочірнім підприємством «Торгівельний Дім «Бест» до Торезького міського центру зайнятості надавались звіти за формою № 3-ПН, про що свідчить підпис уповноваженої особи Торезького міського центру зайнятості.

В місцевому друкованому засобі масової інформації – газеті «Горняк» за період з січня 2010 р. відповідачем щотижнево друкувалися оголошення щодо працевлаштування інвалідів з урахуванням рекомендації МСЕК, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії вказаної газети.

Також, з матеріалів справи вбачається, що листом № 02-1768 від 16.09.2011 р. Торезький міський центр зайнятості повідомив Дочірнє підприємство «Торгівельний Дім «Бест» про те, що протягом 10 років до центру зайнятості не звертались особи, що мали спеціальність фармацевт та провізор. Крім того, Торезький міський центр зайнятості повідомив, що не має можливості провести професійне навчання безробітних за вказаними спеціальностями.

Станом на 15.09.2011 р. в центрі зайнятості на обліку перебуває 14 осіб з інвалідністю, проте не відповідають заявленим Дочірнім підприємством «Торгівельний Дім «Бест» вакансіям.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 18 Закону України № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.

Статтею 19 Закону України № 875 встановлено, що для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону № 875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Виходячи з правового змісту вищенаведених статей, підприємство, самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві повинно працювати необхідна визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.

Реалізація обов’язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.

Тобто нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів, у випадку, якщо такі звернулися до нього, або направленні з центру зайнятості, але ж нормами цього закону не передбачений обов’язок підприємства у встановленому порядку проводити такі дії направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошування їх до себе на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прийшли працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.

Відповідальність не може наставати за умови, коли наявні такі місця для інвалідів, про що звітується до центру зайнятості, але ж останні не направлялись на підприємство відповідача або не приходили працевлаштовуватися, тобто не можливо працевлаштувати тих осіб, які не існують.

Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємстващодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводились заходи щодо залучення працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Крім того, суд звертає увагу на вимоги статті 71 КАС України, відповідно до якого обов’язок по доведені своїх вимог або заперечень проти вимог повністю полягає на сторонах. Суд приходить до висновку про недоведеність з боку позивача правомірності своїх заявлених вимог, які є безпідставними та не обґрунтованими.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративного – господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 206, 64 грн., суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об’єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред’явлення.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Торгівельний Дім «Бест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 5477, 78 грн. та пені в розмірі 206, 64 грн. не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Господарським кодексом України, Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, ст.ст. 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 158 - 164, 167 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Торгівельний Дім «Бест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 5477, 78 грн. та пені в розмірі 206, 64 грн. – відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 27 вересня 2011 року.

Повний текст постанови складений та підписаний 30 вересня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                 Кочанова П.В.