Постанова № 18512229, 26.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14824/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бойка М.І.

при секретаріБабло В.Е.

за участі

представника позивача Толмачової А.М.,

представника відповідача Ануфрієва Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 24872,30 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем не забезпечено працевлаштування інвалідів у 2010 році відповідно до нормативу, визначеному чинним законодавством України, тому на нього покладений обов'язок нарахувати та сплатити фінансово господарські санкції в розумінні ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тому стосовно Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» нараховані адміністративно господарські санкції в розмірі 24021,52 грн., які у добровільному порядку не сплачені. У звязку із порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення в сумі 850,78 грн. Загальна сума позову становить 24872,30 грн. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача вищезазначену суму.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав письмові заперечення проти позову, в яких посилаючись на безпідставність позовних вимог та зазначив, що згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом безпосереднього звернення на підприємство або в державну службу зайнятості. Зазначає, що позивачем не надані суду докази відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача або того, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Крім того, вказує на те, що протягом 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» інформувало Макіївський міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочого місця та потребу у працівниках за формою № 3 ПН. Крім того відповідач звертався до Управлінь праці та соціального захисту населення, до Макіївської міської організації інвалідів «Надежда» про наявність вакансій та можливість працевлаштування інвалідів для чого просив направляти інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат».

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив.

Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» є юридичною особою (ЄДРПОУ 00191170), знаходиться за юридичною адресою: 86101, м. Макіївка, вул. Металургійна, 47, зареєстрований виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 31 січня 1997 року.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» за 2010 рік, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 2 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 3, таким чином нестворене 1 робоче місце по працевлаштуванню інвалідів, сума адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування становить 24021,52 грн., нарахована пеня 850,78 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Відкритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний комбінат» було подано до Донецького обласного фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік з самостійно визначеною сумою адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» протягом 2010 року інформувало Макіївський міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочого місця та потребу у працівниках за формою № 3 - ПН. Крім того відповідач звертався до Управлінь праці та соціального захисту населення, до Макіївської міської організації інвалідів «Надежда» про наявність вакансій та можливість працевлаштування інвалідів для чого просив направляти інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат».

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути адміністративно господарські санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в зазначеній сумі.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (обєднань), установ і організацій (далі підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, абзацом першим якої встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Наряду з викладеним, згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач надавав звіти про наявність вакансій для інвалідів протягом 2010 року.

Відповідно до ст. 19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій до центру зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, відділення Фонду надана в повному обсязі, виділені робочі місця та є бажання товариства працевлаштувати інвалідів. Відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, не є підставою для застосування до нього фінансово господарських санкцій.

Крім зазначеного, суд враховує наступне. Ухвалою Арбітражного суду Донецької області від 21.04.1997 року за заявою Донецької регіональної компанії по постачанню металопродукції порушена справа № 35/1 -1-б про банкрутство ВАТ «ММК». Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.11.2001 року у справі № 35/1-1-б про банкрутство ВАТ «ММК» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діє до теперішнього часу. На теперішній час підприємство знаходиться в процедурі санації. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2004 року у справі № 35/1-1-б затверджено План санації ВАТ «ММК».

За змістом преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343 XII (Закон № 2343 XII) цей Закон регулює серед інших питання відновлення платоспроможності боржника. При цьому таке відновлення платоспроможності, виходячи з системного аналізу норм Закону, є першочерговою та пріоритетною метою в процедурі банкрутства. Лише за відсутності можливостей для відновлення втраченої платоспроможності юридична особа може бути визнана банкрутом. Виходячи із зазначеної мети введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також того, що господарська діяльність підприємства, виплати заробітної плати, і, відповідно, стягнення адміністративно-господарських санкцій не припиняються з його введенням, - нарахування санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів суперечить самій суті встановлених законом процедур відновлення платоспроможності, оскільки лише погіршує складне фінансове становище боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України № 2343 XII, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

За змістом наведеної норми мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обовязкових, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань, що застосовуються до їх платника за порушення законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд вважає, позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» про стягнення адміністративно - господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 24872,30 грн. відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 вересня 2011 року.

Повний текст постанови складений 3 жовтня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Бойко М.І.