Постанова № 18511872, 23.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

23.09.2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/9110/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. <Текст > при секретаріГрунт Ю.В. за участю: представників позивача - Стежко Ю.Ю., Ткачук Г.О., Кононенко О.А. представників відповідача - Сорока В.М., Марченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/9110/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкрет»до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкрет»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати прийняті Державною податковою інспекцією у м.Дніпродзержинську податкові повідомлення-рішення №0000922301, №0000932301 від 14 квітня 2011 року, №0001702301 від 05 липня 2011 року нечинними та скасувати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, а отже за таких обставин просили визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні від позовних вимог в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000932301 від 14 квітня 2011 року, оскільки, як пояснив представник відповідача, дане податкове повідомлення-рішення є відкликаним.

Відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в письмових запереченнях посилався на те, що ТОВ «Конкрет»мало ймовірні поставки продукції від платника «сумнівного сектору економіки» - здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку, зловживання правом, порушення моральних засад суспільства з метою отримання податкової вигоди (зменшення бази оподаткування), а саме: встановлені схеми ймовірного руху ПДВ по контрагентах з ризиковими станами, а також існування розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкових зобовязань, - це все має ознаки «фіктивності». Дані факти унеможливлюють та не надають законних підстав, для прийняття рішення органами ДПС щодо підтвердження достовірності факту формування податкового кредиту ТОВ «Конкрет»по декларації за вересень 2010 року «на предмет коректності», з придбання продукції на суму ПДВ у розмірі 25251, 00 грн., таким чином підприємством порушено п.1.3 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4, пп 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, зі змінами та доповненями, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 25251, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України «Про систему оподаткування»втрачають чинність.

У звязку з тим, що правовідносини, щодо наслідків несплати податків юридичної особи виникли до набрання чинності Податкового Кодексу України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати саме норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкрет»зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 06 березня 2001 року Товариство перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м.Дніпродзержинську.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до ст. 9 Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, у зв'язку з чим повинні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»до переліку загальнодержавних податків і зборів віднесено податок на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську складено Акт - №2045/25/23-206/31329821 від 04 квітня 2011 року, яким встановлено, що відповідач в порушення ст.203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків та є нікчемними, що потягнуло за собою порушення п.1.3 ст.1, п.п 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25251, 00 грн., в тому числі у вересні 2010 року 25251, 00 грн.; п.3.1 ст.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 31564, 00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2010 року в сумі 31564, 00 грн.

На підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на підставі Акту №2045/25/23-206/31329821 від 04 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією м.Дніпродзержинська винесено податкове повідомлення-рішення №0000922301 від 14 квітня 2011 року, яким визначено суму штрафної санкції з податку на прибуток підприємства на загальну суму 31564, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000922301 від 14 квітня 2011 року, яким визначено суму штрафної санкції з податку на прибуток підприємства на загальну суму 31564, 00 грн.

Позивач в адміністративному порядку зазначені вище рішення про застосування фінансових санкцій оскаржував до ДПА Дніпропетровської області, про що отримав рішення про результати розгляду скарг, в якому Державна податкова адміністрація в Дніпропетровській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Дніпродзержинську від 14 квітня 2011 року №0000922301 про збільшення ТОВ «Конкрет»суми грошового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 39455, 00 грн. (за основним платежем 31564, 00 грн., за штрафними санкціями 7891, 00 грн.), а скаргу платника податків на це податкове повідомлення-рішення без задоволення та скасувало суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, визначену ТОВ «Конкрет» в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м.Дніпродзержинську від 14 квітня 2011 року №0000932301, в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6313, 00 грн., а в іншій частині скаргу платника податків на зазначене податкове повідомлення-рішення залишило без змін. За таких обставин представники позивача в судовому засіданні відмовилися в частині позовних вимог, а саме в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000932301.

У звязку із зменшенням суми податкового зобовязання у результаті адміністративного оскарження 07 липня 2011 року ДПІ у м.Дніпродзержинську винесене податкове повідомлення рішення №0001702301, яким визначено зобовязання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 37877, 00 грн., з них за основним платежем 25251, 00 грн., за штрафними санкціями 6313, 00 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 09 серпня 2010 року між позивачем та ПП «Транс-Грейн»укладено договір поставки №68, базисна умова поставки франко склад покупця. Згідно з умовами договору вартість поставки визначається сторонами у відповідній специфікації за одну одиницю і по позиціям без врахування ПДВ, а обкладення ПДВ проводиться відповідно до діючого законодавства. Відповідно до специфікації №2 ПП «Транс-Грейн»поставляє позивачу бакеліту рідкий БЖ-3 ДОСТ 4559-78 у кількості 12,3 т. на суму 160925, 00 грн., ПДВ 32185, 00 грн., а всього на суму 193110, 00 грн., строк поставки протягом 2010 року. Сторони за договором виконали свої зобовязання. Окрім того, поставлена ПП «Транс - Грейн»позивачу сировина бакеліт рідкий БЖ-3 ДОСТ 4559-78 у подальшому була використана у виробництві брикетів із відсівів феросплавів, а саме, для виробництва брикетів у вересні 2010 року із відсівів феросиликомарганцю та феросицілію в якості зв`язуючого, що і відображено у калькуляції собівартості виробництва брикетів із давальницької сировини феросплавних заводів. Готова продукція була відвантажена феросплавним заводам, що підтверджується з/д накладними, також проведена оплата за переробку сировини, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених субєктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Як встановлено у судовому засіданні, твердження відповідача про те, що позивач мав ймовірні поставки продукції від платника «сумнівного сектору економіки»та посадові особи підприємства таким чином порушували публічний порядок, моральні засади суспільства з метою отримання податкової вигоди, а саме «встановлені схеми ймовірного руху ПДВ по контрагентах з ризиковими станами, а також існування розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкових зобовязань, це все має ознаки фіктивності»нічим не підтверджені, не містять під собою правового підґрунтя.

Податковим органом в акті перевірки від 04 квітня 2011р. зроблено висновок про те, що позивачем був вчинений правочин, який не спрямований на настання правових наслідків та є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, позивачем і при перевірці, і до позовної заяви було надано усі первинні документи які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, а саме копію договору поставки між ТОВ «Конкрет»та ПП «Транс- Грейн»№68, розрахунок-фактуру №1708 від 06.09.2010 р., видаткову накладну №1708, квитанції про прийняття вантажу №46915626 та №47112884, акт здачі-прийняття робіт №1-00000078, акти переробки сировини №12-№14, платіжне доручення №158 від 18.01.2011 р.

Крім того, відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2011 р. по справі №12/055-11 за позовом ТОВ «Транс-Грейн»до ТОВ «Оптдевайс»про визнання недійсними укладених між цими підприємствами договорів, ТОВ «Транс-Грейн» відмовлено в задоволені його позовних вимог, що свідчить про дійсність укладених між ними правачинів.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено правомірності прийняття податкових повідомленнь-рішеннь №0000922301 від 14 квітня 2011 року, №0001702301 від 05 липня 2011 року, а тому позовні вимоги ТОВ «Конкрет»підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкрет» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську №0000922301 від 14 квітня 2011 року та №0001702301 від 05 липня 2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст складено 07.09.2011 р.

.

Суддя

< Список >

< Список >

< Список > О.С. Луніна < Текст >