Постанова № 18511334, 19.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

19.09.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/5954/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПарненко В.С.

при секретаріОрлові О.В.

за участю:

представник позивачаПрокопенко В.М.

представник відповідачаДовгопола О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінгфілд» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спрінгфілд» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Ленінському районі м.Дніпропетровська (надалі - Відповідач), в якому, уточнивши позовні вимоги просить:

1.Визнати неправомірними дії відповідача стосовно проведення невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «Спрінгфілд» викладених в Акті від 26.04.2011р. № 503/233-37213815 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.р." .

2.Зобов'язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська утриматись від використання неправомірного Акту від 26.04.2011 року № 503/233-37213815 "Про результати невиїздної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.р." з питань, підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання - контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання відповідних листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням правочинів нікчемними з суб'єктами господарювання за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що проведена невиїзна документальна перевірка та складений акт від 26.04.2011 р. № 503/233-37213815 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р." є неправомірними та недійсними з моменту його винесення, висновки, відображені в Акті такими, що не відповідають діючому законодавству України та справжнім подіям, а дії посадових службовців ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки, в результаті якої було складено Акт № 503/233-37213815 від 26.04.2011 р. документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Спрінгфілд» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011 року є протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування акту від 26.05.2011 року № 503/233-37213815 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.", як такий, що винесений з порушенням норм чинного законодавства і недотримання відповідачем правил проведення перевірки.

14.06.2011 року позивачем надано до суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовляється від позовної вимоги в частині скасування акту від 26.05.2011 року № 503/233-37213815 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р." та просить визнати неправомірними дії відповідача стосовно проведення невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення проти позову, в якому зазначив що оскаржуване Позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи Позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 12.08.2010 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Адвокатським запитом від 22 квітня 2011 р. на ім'я начальника податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська було надано запитання стосовно відповіді на нижченаведені питання, а саме:

-У контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНГФІЛД» податкова інспекція знімає податковий кредит, визначаючи угоди недійсними. Чи виписаний відповідний Акт про визнання цих угод недійсними за період 2010-2011 років?

-Яким чином було повідомлено керівників підприємств про визнання таких угод недійсними, якщо таке мало місце?

-На підставі чого та згідно до якого законодавства України контрагентам Товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНГФІЛД» (Покупцям та Поставникам) податкова інспекція надає запити щодо на надання документів в адресу податкової інспекції?

У відповідь на запит відповідач надіслав лист від 16 травня 2011 року № 12364/10/2630 разом з Актом від 26.04.2011року, № 503/233-37213815 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р." (надалі - Акт).

В Акті зазначено, що в приміщенні ДПІ у Ленінському районі з 22.04.2011 р. по 26.04.2011 р. в каб. № 4 відбулася позапланова невиїзна перевірка у відношенні позивача за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

Відповідно до пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності виявлення недостовірностї даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі службової довідки №30432/10/04-033 від 23.11.2009р., наказу від 22.04.2011 року №469 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спрінгфілд» (код за ЄДПРОУ 37213815) виданого державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Кашура К.О., на підставі п.п. 1.4. п.1 статті 20, п.1 статті 75 п.п.79.1 статті 79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями (далі - Податковий Кодекс), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінгфілд " (далі - ТОВ «Спрінгфілд») в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. За результатами перевірки складено акт від 26.04.2011 року № 503/233-37213815 (далі Акт перевірки).

Пунктом 79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до матеріалів справи, невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінгфілд " (далі - ТОВ «Спрінгфілд») з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. проводилася з 22.04.2011р. по 26.04.2011 р.

З наданих відповідачем документів вбачається, що Наказ начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спрінгфілд» № 469 був винесений 22.04.2011 року, проте, як заявив представник позивача в судовому засіданні, посадові особи підприємства, а саме ОСОБА_5, зазначений наказ не отримували.

Доказів повідомлення позивача про проведення перевірки представником відповідача до суду не надано.

Відповідно до вимог п.4.1.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України відповідач повинен надіслати у триденний термін повідомлення про проведення перевірки на юридичну адресу товариства.

З вищенаведеного вбачається, що наказ № 469 був винесений 22.04.2011 року, в один день з початком проведення перевірки, що є грубим порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до п.78.6 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів таподаткової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 1.4.6 п.1.4. ст.1 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених Наказом ДПА України від 18.04.2008 року №266, документальна невиїзна перевірка - перевірка, яка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (надалі - наказ № 984), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.85.1 ст.85 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (далі ПКУ) забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів ДПС у випадках, не передбачених ПКУ. Згідно із п.85.2 ст.85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. При цьому великий платник податків зобовязаний також надати в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб (у форматі та порядку, визначених центральним органом ДПС) копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобовязань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу ДПС така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу ДПС та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПКУ)

У судовому засіданні представник ТОВ «Спрінгфілд» зазначив, що до початку проведення перевірки позивач не отримував письмового запиту про надання документів, що належать до предмета перевірки або повязані з ним.

З наданого представником відповідача запиту Заступника начальника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 8662/10/152 від 06.04.2011 року «Про надання документів», що необхідні для перевірки документи витребовувалися у ТОВ «Спрінгфілд», проте доказів направлення позивачу чи отримання ним зазначеного повідомлення представником відповідача не надано (том 1, а.с.90). Позивачем також не надано й акту відмови платника податків або його законних представників надати копії цих документів посадовій (службовій) особі органу ДПС.

Відповідно до Акту перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська при проведенні перевірки використано наступні документи:

-податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Спрінгфілд» за лютий 2011 року № 1122564 від 30.03.2011р.

-Додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації по ПДВ за лютий 2011р.

-дані інформаційних ресурсів податкових органів, а саме: АІС «Реєстр платників податків» ДП1 у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ "Бест-Звіт" ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, TAX ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, АС "Аудит" ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, АІС «Співставленим податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

-довідка від 22.04.2011р. №23/15-2/37213815 відділу адміністрування ПДВ Про проведення камеральної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Спрінгфілд» (ЄДРПОУ 37213815) щодо підтвердження господарських відносин в лютому 2011 р.

Враховуючи вищезазначене, з акту перевірки від 26.04.2011 року вбачається, що висновки перевірки були зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, наданих позивачем за період, що перевірявся, без врахування інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки.

Крім того, твердження представника відповідача про те, що перевірка проведена в приміщенні ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська у зв'язку з тим, що фахівцями ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснено вихід на юридичну адресу підприємства (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд 25), про що складено Довідку про встановлення місцезнаходження платника від 22.04.2011р. №476/7, згідно якої встановити місцезнаходження платника податків не є можливим (том 1, а.с. 77), свідчить про невиконання відповідачем норм чинного законодавства щодо проведення невиїзних перевірок, оскільки вони, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка, в результаті якої було складено акт від 26.04.2011 р. № 503/233-37213815 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Спрінгфілд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.", була визначена відповідачем як документальна.

Стаття 75 ПК України передбачає такі види перевірок камеральні, документальні та фактичні. У результаті кожного з цих видів перевірок можливо встановити тільки чітко визначені обставини на підставі визначених документів. Цією нормою визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, оскільки дана перевірка була проведена у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків фактично вона є камеральною, (пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI).

Щодо твердження представника відповідача про відсутність підприємства за юридичною адресою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи міститься договір оренди нежитлового приміщення №6/08/10 від 06.08.2010р., яким позивач орендує офісне приміщення за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Воззєднання, буд. 25. Цей договір дійсний строком з 12.08.2010 р. по 31.12.2011 р. Представник позивача зазначив, що на момент проведення перевірки 06 квітня 2011 року (яка проводилася в приміщенні відповідача) в цьому приміщенні (приміщенні позивача) здійснювалась справжня господарська діяльність, але відповідач не мав бажання встановити такий факт.

Місцезнаходження ТОВ «Спрінгфілд» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд 25, підтверджується зазначеним договором оренди (том 1, а.с. 30-32).

Представник відповідача зазначив, що наказ про проведення перевірки, запит про надання необхідних документів надсилалися за юридичною адресою підприємства та були ним отримані.

В той же час в Акті перевірки вказано, що з метою встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Спрінгфілд» фахівцями ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснено вихід на юридичну адресу підприємства (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд 25), про що складено Довідку про встановлення місцезнаходження платника від 22.04.2011р. №476/7, згідно якої встановити місцезнаходження платника податків не є можливим.

В цьому ж Акті перевірки вказано: «В ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Спрінгфілд» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд 25) не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно - транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь - яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Зазначені вище твердження, зроблені ДПІ в Ленінському районі м.Дніпропетровська в Акті перевірки, явно суперечать один одному, що свідчить про недостовірність зроблених відповідачем висновків.

Окрім того, Актом перевірки від 26.04.2011 року, встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності позивачем.

Дане твердження суд вважає недоведеним, оскільки невиїзна документальна перевірка ТОВ «Спрінгфілд» (код ЄДРПОУ 37213815) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період січень 2011 року проводилася у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, з бази аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Ленінському районі, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Ленінському районі, TAX ДПІ у Ленінському районі, АС «Аудит» ДПІ у Ленінському районі, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», без виїзду за місцезнаходженням позивача, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача.

Крім того представником позивача зазначено, що додаткові документи з ТОВ «Спрінгфілд» не витребовувалися.

ДПІ в Ленінському районі м.Дніпропетровська в Акті перевірки був зроблений висновок про встановлення відсутності поставок товарів, що свідчить про укладення позивачем безтоварних договорів.

Суд вважає такий висновок необґрунтованим за таких обставин.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається, Акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм.

Лише зазначення, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Крім того, на підтвердження наявності трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, позивачем надано до суду всю первинну документацію підприємства та штатний розклад від 01.11.2010 p., відповідно до якого на момент перевірки позивач мав у штаті чисельну кількість працівників, у тому числі, 2 менеджера, одного економіста, а усього 4 чоловіка (том 1 а.с. 106-225, том 2 а.с. 1-225, том 3 а.с. 1-132, 152-172).

Судом були дослідженні належним чином оформлені первинні документи, а саме: Договір оренди адміністративних (офісних) приміщень; Договорів та Актів з контрагентами; Договори купівлі-продажу майна(або інформацію про них), товару, послуги; Інші акти, договори, довіреності, документи, накладні (товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки), що засвідчують транспортування, зберігання та рух товарів; первинні документи, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Перелічені вище документи свідчать про товарний характер господарських відносин з Контрагентами за Договорами.

Актом перевірки було визнано правочини, укладені ТОВ «Спрінгфілд» з контрагентами:

за лютий 2011р., такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінгфілд» порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на дорушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між відповідачами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Установчі документи Позивача не визнано недійсними, податкова звітність подавалась до органів державної податкової служби відповідно до діючого законодавства, державна реєстрація товариства не скасована, від оподаткування прибутки та доходи не приховувались, договори не суперечать цілям юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює її діяльність, тому не має жодних підстав вважати договори недійсними (нікчемними).

Крім того, з метою підтвердження реальності договірних відносин між позивачем та контрагентами позивач надав суду всю договірну документацію.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Жодний із правочинів зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (надалі -Закон № 334/94-ВР) із змінами та доповненнями та визнання даних, відображених у деклараціях за неревіряємий період недійсними - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Отже, судом встановлено, що при проведенні перевірки не було встановлено фактів, які свідчили б про те, що Договори порушують публічний порядок внаслідок їхньої спрямованості на незаконне заволодіння майном (коштами) держави. Якщо навіть припустити, що Контрагенти не сплатили податків до бюджету у зв'язку із здійсненням операцій за Договорами, то факт несплати податків, не може впливати на дійсність договорів купівлі-продажу (поставки), оскільки ч. 1 ст. 228 ЦК України не пов'язує нікчемність договору купівлі-продажу (поставки) з виконанням його сторонами податкових зобов'язань. Останні носять похідний характер стосовно цивільно-правових зобов'язань і не можуть впливати на дійсність договору.

Оскільки договір купівлі-продажу (поставки) є домовленістю позивача та відповідного Контрагента, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то саме ця домовленість має бути спрямована на незаконне заволодіння майном (коштами) держави. Однак, з Договорів не вбачається, що вони спрямовані на незаконне заволодіння майном (коштами) держави. Більш того, обов'язок щодо сплати податків у даному випадку, покладений законодавством на Контрагентів і позивач не повинен нести відповідальність за невиконання цього обов'язку Контрагентом. Матеріалами Акту перевірки не було встановлено або поставлено під сумнів факти поставки товарів позивачу за Договорами.

Перелічені вище документи свідчать про товарний характер господарських відносин з Контрагентами за Договорами.

В акті перевірки від 26.04.2011 року не міститься будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахункам з контрагенами, які мали місце в лютому 2011 року, висновки перевірки ґрунтуються лише на фактах без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку. Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у звязку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним в лютому 2011 року угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких угод недійсними.

Як вбачається з акту перевірки відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97, п.5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягало у неправомірному, на думку ДПІ, включенні до складу податкового кредитуподаткових накладних, виписаних постачальниками у попередніх звітних податкових періодах, що призвело до завищення податкових зобовязань ТОВ «Спрнгфілд» за лютий 2011 року на загальну суму 989617 грн. та завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на загальну суму 954436 грн.

З приводу правомірності зазначеного висновку судом встановлено.

Згідно п.4.1.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України підставою для визнання звітності або первинних документів недійсною є:

-відсутність підпису відповідальних посадових осіб;

-відсутність скріплення печаткою підписів платника податків;

-відсутність обов'язкових реквізитів податкового документу;

-неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження;

-наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань;

-надання ксерокопій оригіналів звітних документів;

-порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Позивач своєчасно, вірно та в зазначені законодавством України строки надавав у податкові органи бухгалтерську звітність, про що свідчить база відповідача з бухгалтерського та фінансового обліку та врахування наданої первинної документації, податкових декларацій, форм, статистичної, бухгалтерської та фінансової звітності та інше.

Керівництвом та робітниками позивача власноруч, а не шляхом надання через електронну пошту, були надані податкові звітності до відповідача, що підтверджується оригіналами відмітки відповідача про прийняття такої звітності до оброблення та відсутність зауважень з боку працівників відповідача до порядку , повноти та правильності складання такої звітності. Вказаний факт також свідчить про реальне існування позивача за своїм місцезнаходженням та реальне ведення бухгалтерської звітності.

Отже, податкова звітність від позивача відповідачем була прийнята і заперечень стосовно неї у відповідача не було.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межахгосподарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метоюподальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України № 168/97, визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Однак, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України № 168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Абзацем 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97 встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України № 168/97 передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Законом не передбачено.

Таким чином, за змістом вище наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку, оскільки як вбачається з реєстрів отриманих податкових накладних податкові накладні включалися до реєстрів після отримання їх від контрагентів.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і виписується у момент виникнення податкових зобов'язань, тому до неї також застосовуються приписи ст. 15 Закону України № 2181. Тобто податкова накладна дійсна 1095 днів з моменту її складання та згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України N 168/97 є підставою для включення до складу податкового кредиту звітного періоду.

Позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у звязку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі правочинів та отриманих податкових накладних, що підтверджено наданими позивачем доказами по справі (реєстрами отриманих податкових накладних та податковми накладними) та не заперечується відповідачем, а тому у суда відсутні підстави для погодження з висновком відповідача в акті, щодо неправомірного, включення до складу податкового кредиту,податкових накладних, виписаних постачальниками у попередніх звітних податкових періодах.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлюється порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, а не встановлює виникнення права платника податку на податковий кредит у залежність від підтвердження факту перевезення товару.

Натомість, чинним законодавством передбачається, що податковий кредит платника податку складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів. При цьому, факт придбання товарів засвідчує отримана платником податку податкова накладна.

Позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту за операціями з Контрагентами, оскільки Контрагенти зареєстровані платниками ПДВ, а тому мають право видавати податкові накладні одержувачу товарів.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, проаналізувавши зазначені висновки відповідача, суд вважає їх такими, що не відповідають дійсності, порушують законні права підприємства, є протиправними та необґрунтованими, тобто такими, що жодним чином не підтверджуються та не відповідають діючому законодавству України.

Відповідно до п.78.7. ст.78 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.1. ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.86.4. ст.86 Податкового кодексу України Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Матеріалами справи підтверджується, що Акт не був підписаний посадовою особою позивача у звязку з неявкою посадових осіб ТОВ «Спрінгфілд» до органу ДПІ, що підтверджується актом про неявку від 26.04.11 року №160 (том 1, а.с. 73).

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінгфілд» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій в частині визнання неправомірними дії відповідача стосовно проведення невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «Спрінгфілд» викладених в Акті від 26.04.2011р. № 503/233-37213815 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.р." є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматися від використання неправомірного Акту від 26.04.2011 року № 503/233-37213815 "Про результати невиїздної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.р." з питань, підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання - контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання відповідних листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням правочинів нікчемними з суб'єктами господарювання за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду з позовом має право звернутися особа, права або інтереси, якої порушено певними діями у сфері публічно-правових відносин.

Суд вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача утриматися від використання неправомірного Акту від 26.04.2011 року № 503/233-37213815 "Про результати невиїздної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.р." з питань, підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання - контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання відповідних листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням правочинів нікчемними з суб'єктами господарювання за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.р., оскільки вимоги адміністративного позову в цій частині не направлені на захист порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин. При цьому, акт це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки та є носієм доказової інформації, у звязку з чим використання зазначеного документу є правом податкового органу.

Суд зазначає, що вимога про зобов'язання відповідача утриматися від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам акту перевірки є вимогою зверненою на майбутнє, а тому не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінгфілд» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій,- задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії відповідача стосовно проведення невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «Спрінгфілд» викладених в Акті від 26.04.2011 року, № 503/233-37213815 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.р.".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 26 серпня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Текст >

< Список >

< Список >

< Список >В.С. Парненко

<Текст >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >