Постанова № 18510964, 14.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

14.09.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/4513/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Кисельові К.П.

за участю: представник позивача -Закліцький В.В.

представник відповідача -Мирошниченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»до Дніпропетровської митниці та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення фінансової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом звернулося Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати відмову Дніпропетровської митниці, викладену в листі №17-16-2/8330 від 08.11.10р., з питання декларування митної вартості товару на рівні, зазначеному декларантом, неправомірною та скасувати її;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Криворізької митниці за №113050000/0/00830 від 16.07.10р.;

- визнати Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000610/1 від 16.07.10р. протиправним та скасувати його;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 32 278,48 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят вісім гривень сорок вісім копійок) грн.;

- судові витрати по справі відшкодувати позивачу з Державного бюджету України.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 30.01.10р. між Публічним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (на момент укладення контракту - Відкрите акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», діяльність якого приведена у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.08р.) (далі - Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Кварц» (м. Залізногірськ, Курська область, Росія) (далі - Постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1052-08, згідно умов якого Постачальник зобовязується поставити, а Позивач прийняти та оплатити на умовах Контракту запасні частини до млина МШЦ (далі - Товар), згідно із Додатком №1 до Контракту.

16.07.10р. при митному оформленні партії Товару Криворізькою митницею (у зв'язку із припиненням Криворізької митниці шляхом приєднання її до Дніпропетровської митниці на наказу ДМСУ №1218 від 14.10.10р. «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей», що підтверджено довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України Криворізької митниці (додається), визначенням правонаступником Криворізької митниці Дніпропетровську митницю), прийняте Рішення про визначення митної вартості товарів № 13000006/2010/000610/1, на підставі якого 16.07.10р. оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00830, якою зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, при обґрунтуванні Рішення і Картки відмови Відповідач-1 як на підставу зміни митної вартості товару посилається на Митний Кодекс України, Постанову КМУ №1766 від 20.12.06р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову КМУ №339 від 09.04.08р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ДМСУ.

16.07.10р. для митного оформлення партії Товару митним брокером ОСОБА_3 св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/006009, розрахунки в якій було зроблено у відповідності до Контракту. Під час митного оформлення Відповідачеві-1 були надані всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість.

В сукупності зазначені обставини свідчать про те, що при митному оформлені Товару обгрунтовано застосовано метод визначення митної вартості товарів, спираючись на ціну за Контрактом, та підтвердивши заявлену вартість необхідними документами.

Позивач, з огляду на нагальну необхідність використання товару за для забезпечення виробничої діяльності, змушений був прийняти рішення про випуск у вільний обіг Товару за цінами, рекомендованими Відповідачем-1, під гарантійне зобов'язання надати витребувані документи на підставі наказу Державної митної служби України № 230 від 17.03.08 р., що призвело до необгрунтованого збільшення нарахованої суми ПДВ.

Для підтвердження задекларованої митної вартості Товару Відповідач-1 визнав за необхідне зобов'язати Позивача надати додаткові документи, а саме:

- прайс-лист фірми - виробника;

- калькуляцію фірми - виробника;

- каталоги та прейскуранти товарів;

-висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Під час здійснення митного оформлення партії Товару декларант не мав можливості надати додаткові документи, витребувані Відповідачем-1, тому скористався правом, закріпленим наказом НИСУ №230, та прийняв рішення про випуск Товару у вільний обіг під зобов'язання надати додатково витребувані документи.

20.07.10р. митним брокером ОСОБА_3 св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача для митного оформлення партії Товару було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/006105 - з відміткою Відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому сума надмірно сплаченого ПДВ складає 8 592,17 грн.

20.07.10р. на адресу Позивача прибув Товар за Контрактом загальною вартістю 1 546 539,00 рублів РФ. З метою недопущення простою транспортних засобів та у зв'язку із нагальною необхідністю в Товарі Позивачем було прийнято рішення про випуск Товару у вільний обіг в порядку наказу ДМСУ №230, задекларувавши його вартість за цінами митної бази. 28.07.10р. митним брокером ОСОБА_3 - св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача для митного оформлення партії Товару на підставі Рішення було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/006425 - з відміткою Відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, сума надмірно сплаченого ПДВ за Товар складає 8 681,63 грн.

06.08.2010 р. на адресу Позивача прибув Товар за Контрактом загальною вартістю 1 546 539,00 рублів РФ. З метою недопущення простою транспортних засобів та у зв'язку із нагальною необхідністю в Товарі Позивачем було прийнято рішення про випуск Товару у вільний обіг в порядку наказу ДМСУ №230, задекларувавши його вартість за цінами митної бази. 16.08.10р. митним брокером ОСОБА_3 св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача для митного оформлення партії Товару на підставі Рішення було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/007140 - з відміткою Відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, сума надмірно сплаченого ПДВ за Товар складає 8 046,52 грн.

02.09.2010р. на адресу Позивача прибув Товар за Контрактом загальною вартістю 1 893 735,00 рублів РФ. З метою недопущення простою транспортних засобів та у зв'язку із нагальною необхідністю Товарі Позивачем було прийнято рішення про випуск Товару у вільний обіг в порядку наказу ДМСУ №230, задекларувавши його вартість за цінами митної бази. 13.09.10р. митним брокером ОСОБА_3 св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача для митного оформлення партії Товару на підставі Рішення було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/008177 - з відміткою Відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, сума надмірно сплаченого ПДВ за Товар складає 6 958,16 грн.

Листом №30/16943 від 29.09.10р. Позивач на виконання вимог чинного законодавства, в межах строку дії гарантійних зобов'язань, надав Відповідачу-1 витребувані останнім додаткові документи для підтвердження задекларованої вартості Товару, що надійшов на адресу ВАТ «ІнГЗК» по Контракту і оформлявся під гарантійне зобов'язання підприємства по ВМД №№ 113050000/2010/006105 20.07.10р., 113050000/2010/006425 від 28.07.10р., 113050000/2010/007140 від 16.08.10р., 0000/2010/008177 від 13.09.10р., а саме:

1) прайс-лист ЗАТ «Кварц», Росія від 18.08.10р.;

2) планову калькуляцію на футеровку млина МШЦ 4,0x5,5;

3) лист ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 17.09.10р. №2364;

4) каталог продукції ЗАТ «Кварц».

Відповідь на зазначений лист від Відповідача-1 надійшла лише 12.11.10р. листом №17-16-2/8330 від 08.11.10р., яким Відповідач-1 відмовив Позивачу в декларуванні митної вартості Товару за ціною угоди (за Контрактом), при цьому зазначив, що Рішення залишається чинним.

Позивач зазначає, що даний лист - відповідь Відповідача-1 не містить жодного обґрунтування, тому що з нього не зрозуміло чому неможливо визначити митну вартість Товару за першим методом (за ціною угоди).

В результаті вищезазначеного позивач вважає, що йому завдано шкоду у вигляді надмірно врахованого та сплаченого ПДВ у розмірі 32 278,48 грн. З огляду на те, що Позивач не погоджується з діями Відповідача-1 стосовно оформлення Рішення та Картки відмови, позивач заявляє про повернення надмірно нарахованої та сплаченої суми ПДВ у розмірі 32278,48 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача -1 Дніпропетровської митниці позов не визнав, подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що 16.07.2010р. для здійснення митного контролю та митного оформлення Позивачем була подана вантажна митна декларація №113050000/0/006009. Відповідно до зазначеної ВМД до митного оформлення було подано 5 товарів:

Товар 1 - «лита гумова футеровка комбінована з металом до млина мшц 4,0*5,5 (ТУ-15- 201-01-10)»;

Товар2 - «болт кріплення торцевий плити ч.мш 3600-17»

Товар3 - «шайба ущільнююча ч.шм-3200-2700-13» Т

Товар4 - «шайби прижимні з чорних металів»

Товар5 - «лита гумова футеровка до млина мшц 4,0*5,5 (ТУ-15-201-01-10)»

Виробником товару заявлено ЗАО «Кварц», г. Железногорск, Россия.

Під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені виявилося, що заявлена митна вартість товарів 1, 3, 5 є значно нижчою, ніж рівень митної вартості на подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено, а саме:

Товар 1 - заявлена митна вартість 3,56 дол. США за кг, митна вартість оформленого товару 3,84 дол. США за кг.»;

Товар3 - заявлена митна вартість 24,16 дол. США за кг, митна вартість оформленого товару 24,78 дол. США за кг.»

Товар5 - заявлена митна вартість 3,42 дол. США за кг, митна вартість оформленого товару 4 дол. США за кг.»

Так, митним органом було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів подати додаткові документи.

Проте декларант письмово відмовився надавати додаткові документи.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що декларантом не було надано додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість за ціною договору відповідач в запереченнях зазначив , що на виконання п. 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.06 №1766, прийняв 16.07.2010 рішення про визначення митної вартості рішення товарів №113000006/2010/000610/1 з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України.

На підставі прийнятого рішення Відповідачем 12.01.2010р., відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за №1562/11842, було видано Картку відмови у митному оформленні зазначеного товару №113050000/0/00830 від 16.07.2010р.

Листом від 29.09.2010р. №30/16943 позивачем бали надані додаткові документи, проте відповідно до п.11 розділу другого Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ від 24.06.2009 №602, зареєстрованого в Мінюсті України 21.07.2009 за №669/16685, прийнято рішення про застосування митної вартості товарів, визначеної митним органом за №113000006/2010/000610/1 від 16.07.2010р.

Крім цього, товари, митна вартість яких визначена згідно з оскаржуваним рішенням, імпортуються на територію України за одним і тим же зовнішньоекономічним контрактом № 1052-08 від 30.01.2010р. за яким Криворізькою митницею, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця, 06.05.2010р. та 20.05.2010р. вже були внесені рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000341/1 та 13000006/2010/000391/1. Однак, Позивач при, поданні 16.07.2010 ВМД №113050000/2010/006009 дане рішення не застосував при декларуванні митної вартості товару, при цьому, будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не надав.

Застосований митницею 6-резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Розділом 9 пунктом 9.3 Методичних рекомендацій передбачено, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи «максимально наближений до часу ввезення», що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко.

Так, Криворізькою митницею при застосуванні резервного методу для визначення митної вартості товарів за рішенням №113000006/2010/000610/1 від 16.07.2010р., було використано наявну інформацію про митне оформлення ідентичного товару, митна вартість якого була визначена за 6 методом і митне оформлення якого здійснювалось на митній території України найближчою датою.

Таким чином, митниця не мала правових підстав визначати митну вартість товару за другим, третім, четвертим та п'ятим методами, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.

Відповідно до вимог наказу ДМСУ від 17.03.2008 №230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», декларантом Позивача на підставі рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000610/1 від 16.07.2010р. було оформлено товар під гарантійні зобов'язання за ВМД №113050000/2010/006105 від 20.07.2010р., №113050000/2010/006425 від 28.07.2010р., №113050000/2010/007140 від 16.08.2010р. та № 113050000/2010/008177 від 10.09.2010р.

Відповідач - 1 при повідомленні ВАТ «Інгулецький ГЗК» листом від 08.11.2010р. №17-18-2/8330 про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та безпосередньо вищезазначеним Порядком.

Представник відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі та надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив , що адміністративний підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 30.01.10р. між Публічним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (на момент укладення контракту - Відкрите акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», діяльність якого приведена у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.08р.) (далі - Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Кварц» (м. Залізногірськ, Курська область, Росія) (далі - Постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1052-08, згідно умов якого Постачальник зобовязується поставити, а Позивач прийняти та оплатити на умовах Контракту запасні частини до млина МШЦ (далі - Товар), згідно із Додатком №1 до Контракту.

16.07.10р. при митному оформленні партії Товару Криворізькою митницею (у зв'язку із припиненням Криворізької митниці шляхом приєднання її до Дніпропетровської митниці на наказу ДМСУ №1218 від 14.10.10р. «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей», що підтверджено довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України Криворізької митниці (додається), визначенням правонаступником Криворізької митниці Дніпропетровську митницю), прийняте Рішення про визначення митної вартості товарів № 13000006/2010/000610/1, на підставі якого 16.07.10р. оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113050000/0/00830, якою зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, при обґрунтуванні Рішення і Картки відмови Відповідач-1 як на підставу зміни митної вартості товару посилається на Митний Кодекс України, Постанову КМУ №1766 від 20.12.06р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову КМУ №339 від 09.04.08р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ДМСУ.

Суд не погоджується з оскаржуваним Рішенням та Карткою відмови, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії Відповідача-1 по коригуванню митної вартості Товару такими, що порушують права та законні інтереси Позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1)немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;

2)стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що вможливлюють визначення вартості цих товарів;

3)жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами.

Пунктом 3 розділу 3 Порядку роботи посадових осiб митного органу при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 № 602, зареєстрованого в Мінюсті України 21.07.2009 за №669/16685 передбачено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:

-спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси ЄАІС ДМСУ;

-спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

-інформація, отримана від ДМСУ. про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

-інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки

-автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

-інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів;

-цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Вимоги щодо об'єктивності, повноти та всебічності рішення про визначення митної вартості, що приймається митними органами, містяться також в листі Державної митної служби України № 11/4-10.16/3053-ЕП від 08.04.10 р., в якому зазначено, що при самостійному визначенні митної вартості товару митними органами, окрім інформації ЄАІС ДМСУ, необхідно додаткове вивчення всіх обставин операції, яка береться за основу при визначенні митної вартості товарів, що оцінюються.

Відповідно до положень абз. 2 п. 1.3 наказу Державної митної служби України від 19 жовтня 2010 року N 1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні про визначення митної вартості допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Митного кодексу України з обов'язковим зазначення номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо.

Норми статей 268, 269 Митного кодексу України регулюють порядок визначення митної вартості товарів за методом ціни товару щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів відповідно.

Таким чином, із аналізу положень Наказу № 1242 вбачається, що у разі, якщо митний орган приймає рішення про визначення митної вартості товару, здійснює самостійне визначення митної вартості товару, то посилання на базу даних ЄАІС ДМСУ можливе та правомірне виключно в тому випадку, коли самостійне визначення митної вартості товару відбувається із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів або методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (другий та третій методи визначення митної вартості товару).

Однак, всупереч зазначеним нормам, інформація з ЄАІС ДМСУ Відповідачем-1 застосована при самостійному визначенні митної вартості товару за останнім, шостим (резервним) методом, що прямо суперечить вказівкам, які містяться у Наказі № 1242.

Більше того, обґрунтовуючи правильність визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, Відповідач - 1 зазначає, що ним використовувалась цінова інформація ЄАІС ДМСУ. При цьому, яка саме інформація використовується не конкретизується.

Суд звертає увагу на те, що безпосередньо у прийнятому Відповідачем рішенні про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000610/1 від 16.07.10р. та винесеній Картці відмови посилання на ВМД, за якою раніше здійснювалось оформлення товару, відсутні. За таких обставин, наданий Відповідачем - 1 витяг з ЄАІС ДМСУ не може бути розцінений як належний доказ, котрий обґрунтовує правильність дій Відповідача - 1 при визначенні митної вартості товарів за шостим методом.

Слід зазначити, що згідно з приписами статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені ст.ст. 266-275 Митного кодексу України. Відповідно до вимог ст. 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. І лише у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у ч. 1 ст. 266 МК України, а саме: метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються; метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів; метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; метод оцінки на основі віднімання вартості; метод оцінки на основі додавання вартості; резервний метод.

Відповідно до ст. 266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно ч. 1 ст. 87 МК України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким залежать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищенаведених приписів, 16.07.10р. для митного оформлення партії Товару митним брокером ОСОБА_3 св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/006009, розрахунки в якій було зроблено у відповідності до Контракту.

Згідно ст. 266 МК України, лише у разі, якщо неможливо застосувати жоден із методів визначення митної вартості товарів, митна вартість визначається за резервним методом. Відповідачем-1, всупереч зазначеному вище порядку визначення митної вартості товару, необгрунтовано відхилено діючу контрактну ціну товару та прийнято Рішення і оформлена Картка відмови.

Зі змісту п. 1.2. Оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 23.04.08p. N 720/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення справ, пов'язаних із застосуванням митного законодавства» встановлюється, що митниця, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язана довести, заявлена позивачем митна вартість товару (з урахуванням всіх доданих документів) є неправильною, а до застосування резервного методу нею послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості, і зазначити чому їх не можливо було застосувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав про Основи митних законодавств держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав від 10.02.95 р. (дата набрання чинності для України - 10.02.1995p.), згідно якої при відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, або при наявності підстав думати, що надані декларантом відомості не є достовірними і (або) достатніми, митний орган може самостійно визначити митну вартість товару, що декларується, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товару, встановлені цими Основами. на підставі наявних у нього відомостей (у тому числі цінової інформації з ідентичними або однорідними товарами) з корегуванням, що здійснюється відповідно до цих Основ.

В силу ст. 115 зазначеного Рішення визначення митної вартості товарів, ввезених на митну територію держави, провадиться шляхом застосування таких методів:

-за ціною угоди з ввезеними товарами;

-за ціною угоди з ідентичними товарами;

-за ціною угоди з однорідними товарами;

-на основі вирахування вартості;

-на основі додавання вартості;

-резервного методу.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач-1 не обґрунтував неможливість застосувати методи визначення митної вартості, що передують останньому, резервному, методу, тому його дій слід розцінювати як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства в галузі митної справи.

Позивач, з огляду на нагальну необхідність використання товару за для забезпечення Виробничої діяльності, змушений був прийняти рішення про випуск у вільний обіг Товару за цінами, рекомендованими Відповідачем-1, під гарантійне зобов'язання надати витребувані документи на підставі наказу Державної митної служби України № 230 від 17.03.08р., що призвело до необгрунтованого збільшення нарахованої суми ПДВ.

Для підтвердження задекларованої митної вартості Товару Відповідач-1 визнав за необхідне зобов'язати Позивача надати додаткові документи, а саме:

- прайс - лист фірми - виробника;

- калькуляцію фірми - виробника;

- каталоги та прейскуранти товарів;

-висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Під час здійснення митного оформлення партії Товару декларант не мав можливості надати додаткові документи, витребувані Відповідачем-1, тому скористався правом, закріпленим наказом Державної митної служби України № 230 від 17.03.08р., та прийняв рішення про випуск Товару у вільний обіг під зобов'язання надати додатково витребувані документи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.07.10р. митним брокером ОСОБА_3 св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача для митного оформлення партії Товару було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/006105 - з відміткою Відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому сума надмірно сплаченого ПДВ складає 8 592,17 грн.

20.07.10р. на адресу Позивача прибув Товар за Контрактом загальною вартістю 1 546 539,00 рублів РФ. З метою недопущення простою транспортних засобів та у зв'язку із нагальною необхідністю в Товарі Позивачем було прийнято рішення про випуск Товару у вільний обіг в порядку наказу ДМСУ №230, задекларувавши його вартість за цінами митної бази. 28.07.10р. митним брокером ОСОБА_3 - св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача для митного оформлення партії Товару на підставі Рішення було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/006425 - з відміткою Відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, сума надмірно сплаченого ПДВ за Товар склала 8 681,63 грн.

06.08.10р. на адресу Позивача прибув Товар за Контрактом загальною вартістю 1 546 539,00 рублів РФ. З метою недопущення простою транспортних засобів та у зв'язку із нагальною необхідністю в Товарі Позивачем було прийнято рішення про випуск Товару у вільний обіг в порядку наказу ДМСУ №230, задекларувавши його вартість за цінами митної бази. 16.08.10р. митним брокером ОСОБА_3 св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача для митного оформлення партії Товару на підставі Рішення було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/007140 - з відміткою Відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, сума надмірно сплаченого ПДВ за Товар склала 8 046,52 грн.

02.09.10р. на адресу Позивача прибув Товар за Контрактом загальною вартістю 1 893 735,00 рублів РФ. З метою недопущення простою транспортних засобів та у зв'язку із нагальною необхідністю Товарі Позивачем було прийнято рішення про випуск Товару у вільний обіг в порядку наказу ДМСУ №230, задекларувавши його вартість за цінами митної бази. 13.09.10р. митним брокером ОСОБА_3 св. № 000052/00/0113 в інтересах Позивача для митного оформлення партії Товару на підставі Рішення було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113050000/2010/008177 - з міткою Відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, сума надмірно сплаченого ПДВ за Товар склала 6 958,16 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) о з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг (ч. 5 ст. 264 МК України, п.11 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 17.03.08 p. N 230).

Листом №30/16943 від 29.09.10р. Позивач на виконання вимог чинного законодавства, в межах строку дії гарантійних зобов'язань, надав Відповідачу-1 витребувані останнім додаткові документи для підтвердження задекларованої вартості Товару, що надійшов на адресу ВАТ «ІнГЗК» по Контракту і оформлявся під гарантійне зобов'язання підприємства по ВМД №№ 113050000/2010/006105 від 20.07.10р., 113050000/2010/006425 від 28.07.10р., 113050000/2010/007140 від 16.08.10р., 0000/2010/008177 від 13.09.10р., а саме:

1) прайс-лист ЗАТ «Кварц», Росія від 18.08.10р.;

2) планову калькуляцію на футеровку млина МШЦ 4,0x5,5;

3) лист ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 17.09.10р. №2364;

4) каталог продукції ЗАТ «Кварц».

Відповідь на зазначений лист від Відповідача-1 на адресу Позивача надійшла лише 12.11.10р. листом №17-16-2/8330 від 08.11.10р., яким Відповідач-1 відмовив Позивачу в декларуванні митної вартості Товару за ціною угоди (за Контрактом), при цьому зазначив, що Рішення залишається чинним.

Суд зазначає, що даний лист - відповідь Відповідача-1 не містить жодного обґрунтування, чому за наданням всіх необхідних та всіх додатково витребуваних документів, неможливо визначити митну Товару за першим методом (за ціною угоди).

Згідно 4.8 ст. 264 МК України, з якою кореспондується п. 15 Порядку випуску товарів у обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Державної митної служби України № 230 від 17.03.08р., декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Враховуючи вищезазначене обґрунтування правомірності застосування першого методу визначення митної вартості Товару (метод вартості операції), повного виконання Позивачем вимог ст. 267 МК України, що не було спростовано Відповідачем-1 у встановленому законодавством порядку, а також те, що дії по збільшенню митної вартості товару здійснювались митним органом вибірково, без урахування всіх обставин, необ'єктивно, без надання будь-якої можливості для участі Позивача у процесі його прийняття та без будь-яких пояснень, прийняті Відповідачем-1 - Рішення та Картка відмови підлягають скасуванню.

До того ж, суд звертає увагу на те, що правова позиція Позивача підтверджується судовою практикою, а саме: ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.10 р. у справі № К-40508/09; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.09.10 р. у справі № К-20882/10.

Оскільки судом визнані неправомірними картка відмови з питання декларування митної вартості товару на рівні, зазначеному декларантом прийнятті митної декларації, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).

Сума податку на додану вартість, надмірно сплаченого до бюджету ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» при митному оформленні запасних частин до млина МШЦ, поставленого Закритим акціонерним товариством «Кварц» у відповідності до зовнішньоекономічного контракту №1052-08 року, складає 32278,48 грн., у тому числі за вантажними митними деклараціями, які маються в матеріалах справи:

- ватнажна митна декларація форми МД-2 №113050000/2010/006105-сума надмірно сплаченого ПДВ складає 8592,17 грн.;

- вантажна митна декларація форми МД №1130500002010/006425- сума надмірно сплаченого ПДВ складає 8681,63 грн.;

- вантажна митна декларація форми МД №1130500002010/007140- сума надмірно сплаченого ПДВ складає 8046,52 грн.;

- вантажна митна декларація форми МД №1130500002010/008177- сума надмірно сплаченого ПДВ складає 6958,16 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 32278,48 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок товариства підлягають задоволенню.

Проте, вимога стосовно стягнення цієї суми саме з Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Державне казначейство України встановлені основні завдання, функції як засіб здійснення повноважень до покладених на нього завдань, та права.

У межах спірних відносин відсутні будь-які неправомірні дії з боку Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області щодо позивача, оскільки до своїх повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, Законом України «Про державний бюджет України» та Положенням про Державне казначейство України, Державне казначейство України не є головним розпорядником бюджетних коштів.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3)контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу.

Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Згідно п. 2 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, що затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 №226, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 за № 1000/7288 Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії .

Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України N 2181-III від 21.12.2010 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення правовідносин) заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов'язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» N 2097-XII від 5 лютого 1992 року сума над міру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин стягнення зазначених коштів повинно бути здійснено з Державного бюджету України.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано платіжне доручення № 1000153133 від 30.03.2011р. про сплату судового збору в розмірі 326,20 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення фінансової шкоди задовольнити частково.

Визнати відмову Дніпропетровської митниці, викладену в листі №17-16-2/8330 від 08.11.2010р., з питання декларування митної вартості товару на рівні, зазначеному декларантом, неправомірною.

Скасувати відмову Дніпропетровської митниці, викладену в листі №17-16-2/8330 від 08.11.2010р., з питання декларування митної вартості товару на рівні, зазначеному декларантом.

Визнати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Криворізької митниці за №113050000/0/00830 від 16.07.2010р. неправомірною.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Криворізької митниці за №113050000/0/00830 від 16.07.2010р.

Визнати Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000610/1 від 16.07.2010р. протиправним.

Скасувати Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000610/1 від 16.07.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 32 278,48 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят вісім гривень сорок вісім копійок) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) судові витрати по справі в розмірі 326,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Повний текст постанови викладено 22.08.2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Текст >

< Список >

< Список >

< Список >Е.О. Юрков

<Текст >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >