Постанова № 18509652, 30.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2011 р. Справа №2а-9822/11/0170/25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомУправління пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить стягнути з відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1734,80 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та зобовязаний надавати звіти та сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. При здачі звіту за 2010 рік відповідачем був узгоджений обовязок щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1823,80 гривень, проте їх оплата була здійснена лише частково, в сумі 89 гривень, тобто заборгованість склала 1734,80 гривень. 06.05.2011 року ними була направлена Вимога щодо сплати зазначеної суми, яка була отримана відповідачем 27.05.2011 року, але не виконана, у звязку з чим вони просить стягнути цю суму примусово.

В судове засідання представник позивача не зявився, був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, направив до суду клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Відповідач в судове засідання не зявився, був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, направив до суду заперечення, в яких зазначив, що він є платником фіксованого податку а тому в 2010 році був звільнений від сплати збору на обовязкове соціальне страхування, відповідно до Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», у звязку з цим позовні вимоги не визнав та просив розглянути справу в його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність за спрощеною системою оподаткування, у звязку з чим наполягає на тому, що він є звільненим від сплати збору на обовязкове соціальне страхування згідно Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян».

Суд не погоджується із цими запереченнями відповідача за наступних підстав.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Законом України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 2461-VI від 08.07.2010 року (далі Закон № 2461) внесені зміни до п.п. 4 п. 8 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно з якими фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Розділом другим Закону № 2461 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

Відповідно до ч. 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-IV, 09.07.2003, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За таких обставин, враховуючи, що обовязок сплачувати страхові внески фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування визначений у Законі України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що має вищу юридичну силу, суд вважає, що в розумінні ст. 9 КАС України, у даному випадку повинні застосовуватись норми вказаних законів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність у відповідача обовязку з моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” сплачувати в порядку визначеному законом страхові внески.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків передбачений ст.ст. 19, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 вищезазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону ( в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб) квартал.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Частина 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

21 лютого 2010 року ОСОБА_1 був поданий до УПФУ в м. Євпаторія АР Крим звіт щодо нарахування внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, відповідно до якого розмір встановлених страхових внесків за 2010 рік склав 1823,80 гривень, а фактично ним було сплачено 82 гривні. При цьому розбіжність в сумах встановленого та фактично сплаченого збору у розмірі 1734,80 гривень виникла з липня 2010 року (а.с. 6).

06 травня 2011 року УПФУ в м. Євпаторія на адресу ОСОБА_1 була направлена Вимога № Ф420 щодо сплати суму боргу у розмірі 1734,80 гривень, яка була отримана особисто відповідачем 27.05.2011 року (а.с. 7, 8).

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування становить 1734,80 гривень, а отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Оскільки позивач є звільненим від сплати судових витрат, вони не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим (97416, АР Крим, м. Євпаторія, вул.Революції, 61; код ЄДР 22300412, р/р2560970445312 в КРУ ВАТ “Державний Ощадбанк України”, МФО 324805) заборгованість по несплаті страхових внесків у розмірі 1734 (одна тисяча сімсот тридцять чотири) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кононова Ю. С.