Постанова № 18509619, 27.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2011 р. (15:00) Справа №2а-5964/11/0170/22 Окружний адміністративний су д Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участі представників сторін: від позивача – не з’явився,

від відповідача – ОСОБА_1,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення.

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 49 777грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та мотивовані тим, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідачем у 2010 році не забезпечено працевлаштування інвалідів на 7 робочих місцях, у зв’язку з чим він повинен був самостійно сплатити суму господарсько-фінансових санкцій у розмірі 49777 грн.

Ухвалами суду від 27.05.2011 року відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання призначене на 27.09.2011р. не з’явився, про день місце і час розгляду справи повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив. Між тим на судовому засіданні 28.07.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та надав пояснення по суті позовних вимог. Крім зазначеного, в судове засідання надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача. З огляду на зазначене, з метою економії процесуального часу, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності представника позивача.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, та у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи його необґрунтованим, оскільки, пошуком підходящої роботи для інвалідів займається Державна служба зайнятості, а відповідач, відповідно до законодавства починаючи з червня 2010 року щомісячно до року звертався до центру зайнятості зі звітами форми № 3-ПН про виділені робочі місце для осіб із обмеженими фізичними можливостями. Щодо не звернення до червня 2010 року представник відповідача пояснив, що до цього часу були відсутні вакантні місця для працевлаштування осіб із обмеженими фізичними можливостями.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у їх сукупності суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та знаходиться на обліку у Кримському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875 зі змінами та доповненнями (далі Закон України №875).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону України №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону України №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України №875 Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України №875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до п.4 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Постановою КМУ від 31.01.2007р. № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні””затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Зазначена норма кореспондується із приписами ч. 3 ст. 18 Закону України № 875.

Згідно з п. 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України №875 державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

З системного аналізу вищевикладеного слідує, що Закон України № 875 зобов’язує відповідача, відповідно до 4-відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України № 875 –підбирати робоче місце і працевлаштовувати інваліда.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач використовує найману працю, та відповідно до Закону України № 875 подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (а.с.6).

Відповідно до звіту про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів за 2010 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 180 осіб, у зв’язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України № 875 для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості семи робочих місць. Відповідач повинен був забезпечити у 2010р. працевлаштування інвалідів на 7 робочих місцях, фактично працевлаштовано 1 особу в липні 2011 року.

Судом встановлено, що фонд оплати праці у відповідача у 2010 році складав 1280000грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 7111 грн., отже сума адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів була розрахована в розмірі 49777 грн.

Таким чином, розмір адміністративно-господарських санкцій за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним у 2010р. складає 7111 грн.

Але суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи містять докази, надані відповідачем, що ним починаючи з 01 червня 2010р. щомісячно до 01.12.2010 року надавались до Сімферопольського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій.

На всіх звітах у графі 8 “Примітка” зазначено – інвалід робочої групи. Всі звіти отримані працівником Сімферопольського районного центру зайнятості.

Згідно з ч. 1,3 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, до Сімферопольського районного центру зайнятості відповідачем була надана звітність про наявність на підприємстві вакансій для інвалідів лише за сім місяців 2010 року, однак направлення інвалідів на працевлаштування з центру зайнятості протягом 2010 року не було здійснено. Не зважаючи на зазначене встановлено, що відповідачем 12.07.2011 року було працевлаштовано інваліда третьої групи – ОСОБА_3 (а.с.22).

Відповідно до приписів статей 18-20 Закону України №875, передбачена законом відповідальність (адміністративно-господарські санкції та пеня) застосовується до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, в тому числі і у разі не надання звітності в порядку встановленому Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Штрафні санкції є відповідальністю за недодержання відповідачем нормативу, встановленого для його підприємства кількості для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дотримуючись принципу пропорційності, при прийнятті рішення, суд виходив з мети досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення та інтереси конкретної особи –відповідача. Тобто рішення не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідають цілям, які заплановано досягти.

З урахуванням принципу пропорційності, розмір адміністративно-господарських санкцій, що відповідач зобов’язаний сплатити до бюджету, складається з щорічної суми адміністративно-господарських санкцій за неподання звітності про наявність на підприємстві вакансій на виконання вимог закону щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів з винятком восьмі місяців, коли була надана відповідна звітність, тобто вчинено дії відповідачем, направлені на повідомлення органів працевлаштування про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

За таких підстав, відповідно до приписів статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям за неналежне виконання своїх обов’язків щодо працевлаштування інвалідів складається з суми за 5 місяців 2010 року, відповідно яких відповідач не вчиняв дій передбачених приписами закону: 49777грн. / 12 мес. = 4148,08 грн. х 5 мес. = 20740,42 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Позивач не надав суду доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача, а також, не надано доказів, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні.

Відповідач не надав суду доказів виконання вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в частині надання щомісячної звітності за 5 місяців 2010 року (з січня по травень 2010р.).

За таких обставин, позовні вимоги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають частковому задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 27.09.2011р. У повному обсязі постанову складено 03.10.2011р.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету м.Сімферополя (р/р №31215230700002, МФО 824026, ЕДРПОУ 34740405) адміністративно-господарській санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2010 рік в розмірі 20740 (двадцять тисяч сімсот сорок) гривень 42коп.

Суддя                                                   Радчук А.А.